Рішення

від 04.09.2014 по справі 917/1581/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2014 р. Справа №917/1581/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУУДС Україна", м. Біла Церква

до Приватного підприємства "Діадема", м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 11383,71 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача : Федоренко В.С.

від відповідача: не з"явився

Суть спору : розглядається позовна заява про стягнення 11383,71 грн., з яких: 9297,76 грн. - основна заборгованість за договором купівлі-продажу товарів №19 від 04.10.2012 р., 629,37 грн. - неустойки, 1134,34 грн. - інфляційних, 322,24 грн. - 3% річних.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №19 в частині оплати.

Відповідач явку повноважного представника в засідання суду повторно не забезпечив та надіслав повторно клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника на лікарняному та вирішення питання про укладення мирової угоди. Позивач проти відкладення розгляду справи заперечує.

Розглянувши надане відповідачем клопотання, суд зазначає, що статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду відкласти в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання позивача, оскільки про дату, час та місце судового засідання позивач був повідомлений заздалегідь, а тому мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення для участі в судовому засіданні іншого компетентного представника. Відповідачем уже заявлялося аналогічне клопотання від 21.08.2014р., яке судом було задоволено. Крім того, представником позивача в судовому засіданні повідомлено, що переговорів щодо укладення мирової угоди між сторонами не ведеться.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, встановив:

04.10.2012 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №19 (далі - Договір), та Протокол розбіжностей до нього ( а.с . - 12-17), відповідно до якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність дистриб'ютора (відповідача), а дистриб'ютор в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар, відповідно видаткової накладної або рахунку фактури і умов даного договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 8.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей, відповідач зобов'язується оплатити продавцю загальну вартість товару на протязі 21 календарного дня з моменту його отримання, згідно рахунку-фактури та специфікації, шляхом переказу відповідної суми на розрахунковий рахунок позивача, який вказаний у даному договорі.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі неналежного або повного невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні (згідно Договору) неустойку в розмірі, що передбачений законодавством України.

Даний договір заключений на один рік. Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір може бути продовжений автоматично, після закінчення строку дії, якщо не існує попередніх попереджень про його припинення (п.п. 13.1, 13.3.2, 13.4).

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними № РН-0000005 від 09.01.2013 р. та №РН-0000030 від 08.02.2013 р. (а.с. - 18-19) позивачем був відвантажений товар відповідачу на загальну суму 22351,68 грн. Частину даного товару, відповідно до поворотної накладної ВЗ - 002416 від 23.05.2013 р. (а.с. - 20), було повернуто позивачу на загальну суму 13053,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач 19.12.2013 року направив на адресу відповідача лист-нагадування №2 та 03.04.2014 р. претензію з вимогою сплати кошти у сумі 9297,76 грн. за отриманий товар ( копія листа, претензії та докази їх направлення в матеріалах справи, а.с. -22-26). Відповіді від відповідача на даний лист та претензію на адресу позивача не надходило.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України, прийнявши товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, не оплатив його у встановлені у договорі строки, в зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 9297,76 грн.

Крім того, на підставі п. 10.4 договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 629,37 грн. - неустойки за період з 24.05.2013 р. по 24.11.2013 р., 1134,34 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. , 322,24 грн. - 3% річних за період з 24.05.2013 р. по 21.07.2014 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 11383,71 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи товаророзпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9297,76 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір купівлі-продажу, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", поворотна накладна) та підлягають задоволенню.

Крім того, в матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2013 р. на суму 9297,76 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску товару позивачем та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, жодних доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості перед позивачем, не надав.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Як вбачається з позовної заяви, при нарахуванні пені позивач посилається на п. 10.4 Договору, в якому зазначено, що у разі неналежного або повного невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні (згідно Договору) неустойку в розмірі, що передбачений законодавством України.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що п. 10.4 договору не містить розміру і базу нарахування пені, відсутній законодавчий акт, який би визначав обов'язок відповідача її сплатити. За даних обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 629,37 грн. за період з 24.05.2013 р. по 24.11.2013 р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику нарахування річних за допомогою калькулятора ІПС "ЛІГА"; за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 1134,34 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 р. по червень 2014 р. , 322,24 грн. - 3% річних за період з 24.05.2013 р. по 21.07.2014 р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Діадема" (місцезнаходження: вул. Гоголя, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39605; поштова адреса: вул. Кірова, 97, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, ідентифікаційний код: 21078029, інші реквізити невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФУУДС Україна" (вул. Матросова, 50, м. Біла Церква, Київська область, 09100, ідентифікаційний код:38010209, інші реквізити невідомі) 9297,76 грн. основної заборгованості, 134,34 грн. інфляційних втрат, 322,24 грн. 3% річних та 1725,99 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя О.С. Мацко