Рішення

від 27.08.2014 по справі 907/742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.2014р. Справа № 907/742/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгородський птахокомплекс №1", с. Рогівка Ужгородського району

ДО приватного підприємства „Магнум-Центр", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 67138,55грн., в тому числі 58000грн. заборгованості по оплаті за передану продукцію, 2294,55грн. три відсотки річних та 6844грн. інфляційних втрат

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Кузка С.О. - представник за довіреністю від 11.08.2014р., Товтик В.П. - представник за довіреністю від 02.07.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ужгородський птахокомплекс №1", с. Рогівка Ужгородського району звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства „Магнум-Центр", м. Ужгород про стягнення суми 67138,55грн., в тому числі 58000грн. заборгованості по оплаті за передану продукцію, 2294,55грн. три відсотки річних та 6844грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2014р. порушено провадження у справі №907/742/14 та призначено справу до розгляду на 12.08.2014р.

Представники позивача підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подали докази стосовно передачі відповідачу відповідних будівельних матеріалів. Зазначають про невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів в частині своєчасного та повного розрахунку по їх оплаті.

Відповідач вимог ухвали суду від 31.07.2014р. та від 12.08.2014р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві. Ухвала суду від 31.07.2014р. повернута на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.08.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ужгородський птахокомплекс №1" та Приватним підприємством «Магнум-Центр» було укладено договір №1/11, згідно якого позивач передав у власність Покупця бувші у користуванні будівельні матеріали на загальну суму 180000грн.

У відповідності до п. 3.1. Договору №1/11 від 05.03.2013 року оплата за продаж будівельних матеріалів повинна була бути проведена частинами у декілька етапів, із сплатою останнього платежу в строк до 23.05.2013 року.

У підтвердження факту передачі відповідачу відповідного товару позивачем подано суду видаткову накладну №РН-0000002 від 30.04.2013р. на суму 180000грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками.

Позивач зазначає, що у строки, зазначені в п. 3.1. Договору № 1/11 від 05.03.2013 року Відповідач оплату за отримані будівельні матеріали у повному обсязі не здійснив, чим порушив п. 3.1 Договору та норми статей 526, 530 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Стверджує, що станом на 10.07.2014 року заборгованість Приватного підприємства «Магнум-Центр» перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Ужгородський птахокомплекс №1" за Договором №1/11 від 05.03.2013 року складає 67138,55грн. /згідно розрахунку заборгованості/, в тому числі: 58000грн. - заборгованість по оплаті за продаж будівельних матеріалів, 2294,55 грн. - три відсотки річних відповідно до п.2. ст. 625 ЦК України та 6844грн. -

нараховані суми по індексу інфляції за прострочення оплати, вимоги про стягнення яких просить задовольнити в повному обсязі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з купівлі-продажу товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 договору сторонами визначено порядок проведення оплати за отриманий товар авансом в розмірі 20% від ціни договору, що складає 36000грн. не пізніше 3-х робочих днів з дня укладення договору; наступна сума в розмірі 36000грн. протягом 20 календарних днів від дня надання доступу до товару; суму 36000грн. протягом 40 календарних днів від дня надання доступу до товару та пунктом 3.1.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється протягом 60 днів від дня надання доступу до товару. Факт доступу до товару та його передача відповідачу підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 30.04.2013р. на суму 180000грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками. Відтак, кінцевий строк виконання зобов'язання відповідачем встановлено сторонами до 30.06.2013р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в заявленій сумі 58000 грн..

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано за період з 15.04.2013 по 10.07.2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2294,55грн. та суму 6844грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2013р. по 30.06.2014р.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 2294,55грн. та 6844грн. відповідно.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру суми задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Магнум-Центр" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, 72/12, код ЄДРПОУ 30326767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ужгородський птахокомплекс №1" (89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Концівська, 48, код ЄДРПОУ 37407276) суму 67138,55грн., в тому числі 58000грн. заборгованості по оплаті за передану продукцію, 2294,55грн. три відсотки річних та 6844грн. інфляційних втрат, а також суму 1827грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2014р.

Суддя О.Ф. Ремецькі