Рішення

від 03.09.2014 по справі 922/2935/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р.Справа № 922/2935/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Ініціатива", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін:

позивача - Невзгляд Н.О. довіреність №420 від 02.12.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Ініціатива", в якій позивач просить: зобов'язати відповідача підписати акти наданих послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та направити на адресу позивача. Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті в розмірі 3 632,48 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору по відшкодуванню витрат №001-Є від 01.01.2013 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення провадження у справі від 18.08.14 р. повноважному представнику відповідача 22.08.14 р., відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 січня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір по відшкодуванню витрат №001-Э (далі по тексту - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець (позивач) надає замовнику (відповідач) послуги з утримання, експлуатації телекомунікацій, інженерних мереж у виробничих приміщеннях та на прилеглій території замовника: Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Полтавське шосе, буд. 337, а замовник відшкодовує виконавцю витрати за наданими послугами.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що здача-прийняття виконаних замовником послуг здійснюється актом здачі-прийняття виконаних робіт.

Пунктом 2.1 договору передбачає, що обсяг і вартість відшкодовуваних замовником послуг визначається на підставі щомісячних фактичних витрат виконавця щодо забезпечення безперебійної експлуатації інженерних мереж і комунікацій згідно акту здачі-прийняття наданих послуг.

Пункт 2.2 договору встановляє оплату, яка проводиться замовником на підставі наданого рахунку виконавця протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття наданих послуг.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору виконав та надав відповідачу у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. послуги з утримання, експлуатації комунікацій, інженерних мереж у виробничих приміщеннях та на прилеглій території замовника (Харківська область, Харківський район, сел. Пісочин, вул. Полтавське шосе, буд. 337), загальна сума яких, згідно з актами здачі-прийняття, складає 24 505,34 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо підписання актів здачі - прийняття та оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, та сплатив відповідачу 20872,86 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3632,48 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача із претензією №458 від 04.06.14 р., в якій просив: підписати акти наданих послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року, та сплатити заборгованість за договором по відшкодуванню витрат у розмірі 3632,48 грн., але відповідач не відреагував, акти прийому - передачі не підписав та суму боргу не сплатив.

Позивач у судове засідання надав гарантійний лист відповідача про визнання суми боргу перед позивачем та те, що відповідач гарантує позивачу відшкодувати витрати на електроенергію за договором №001-Е від 01.01.13 р. в сумі 3631,48 грн. до 01.10.2014 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 3632,48 грн. (сума основного боргу) та про зобов'язання відповідача підписати акти наданих послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 257,98 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.2. розділу 3 договору, у разі прострочки замовником (відповідачем) платежа, останній сплачує виконавцю (позивачу) пеню у подвійному розмірі ставки облікової ставки НБУ що діяла у період прострочки, від несплаченої частини послуг за кожен день прострочки платежу.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна ініціатива" (61058, м. Харків, вул. Данилевського,30, р/р 26002010317133 в ПУАТ "ФІДОБАНК" м. Харкова, МФО 300175, ЄДРПОУ 32337206, свід.пл. №28308834) підписати акти наданих послуг за вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року та направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" м. Харків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна ініціатива" (61058, м. Харків, вул. Данилевського,30, р/р 26002010317133 в ПУАТ "ФІДОБАНК" м. Харкова, МФО 300175, ЄДРПОУ 32337206, свід.пл. №28308834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське монтажно-виробниче підприємство "Електропівденмонтаж" м. Харків (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, р/р 26002996108053 в ПАТ "ПУМБ", м. Харків, МФО 334851, ЄДРПОУ 00121873, ІПН 001218720322) заборгованість по сплаті в розмірі 3632,48 грн. основного боргу, 257,98 грн. пені та судовий збір у розмірі 3 045,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний