Рішення

від 22.08.2014 по справі 0907/2-7725/2011

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/2-7725/2011

Провадження № 2/344/120/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» Легіна В.Б.,

представника відповідача

ТОВ «Фінансова компанія « Газ-Ойл Карпати» Інкіна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» про відшкодування витрат понесених на звільнення земельної ділянки для забудови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд до відповідача із вказаним цивільним позовом.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 14.03.2006р. Івано-Франківською міською радою було прийнято рішення №136 про зобов'язання ОСОБА_1 до початку будівництва знести будинки АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_1 і відселити їх мешканців. Відселення мешканців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_1 проводилось, як фізичною особою за власний рахунок на підтвердження чого представив суду копії розписок від зазначених осіб на суми 68000 дол. США, 15000 дол. США, 150000 дол. США та 15000 дол. США відповідно.

При цьому позивач вважає, що вказані ним дії підпадають під поняття підготовчі будівельні роботи, які входять до вартості будівництва, а тому з посиланням на норми ст. 509, 1212 ЦК України просив позов задовольнити, оскільки за рішенням суду право власності на об'єкт незавершеного будівництва визнано за відповідачем, а вкладені власні кошти позивача йому не повернуті. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 2827200,00 грн.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» - у судовому засіданні позов не визнали та суду пояснили, що між ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу квартир, копії та примірники яких представлено суду для долучення до матеріалів справи, при цьому сторона зазначала, що покликання позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. У задоволенні позову просили відмовити.

Заслухваши пояснення сторін, показання допитаних у судовому засіданні свідків, дослідивши письмові докази, які надані сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що із встановлених обставин справи випливають зобов'язальні правовідносини, що виникли внаслідок сталого причино-наслідкового зв'язку між діями сторін та обставинами, встановленими рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. в справі №22/57, яке набрало законної сили, а також про належну обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до змісту витягу із рішення №136 від 14.03.2006р. Івано-Франківською міською радою було прийнято рішення про зобов'язання підприємця ОСОБА_1 до початку будівництва знести будинки АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_3 і відселити їх мешканців (а.с. 4).

Згідно із розпискою наданою ОСОБА_5 підтверджено отримання від ОСОБА_1 68000,00 дол. США за продаж своєї квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до розписки наданої ОСОБА_6 від 23.09.2006р. підтверджено отримання від ОСОБА_1 15000,00 дол. США, як кінцевий розрахунок за квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Як вбачається із розписки наданої ОСОБА_7 від 23.08.2005р. підтверджено отримання від ОСОБА_1 150000,00 дол. США, за продаж своєї квартири АДРЕСА_3 (а.с. 7).

У відповідності до розписки наданої ОСОБА_8 від 20.11.2005р. підтверджено отримання від ОСОБА_1 15000,00 дол. США, за вирішення спірного питання по квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 7).

Між ТОВ «Компанія «Газ-Ойл Карпати», приватним підприємцем ОСОБА_1 та приватною особою ОСОБА_9 був заключений договір №01/05 від 01.12.2005р. про спільну діяльність в будівництві багатоквартирного житлового будинку з закладами громадського обслуговування на АДРЕСА_6-АДРЕСА_1 (а.с. 122-128), а також між ТОВ «Компанія «Газ-Ойл Карпати»,приватним підприємцем ОСОБА_1, приватною особою ОСОБА_9 та приватною особою ОСОБА_10 було укладено договір №5/07-1 від 05.04.2007р. про спільну діяльність в будівництві багатоквартирного житлового будинку з закладами громадського обслуговування на АДРЕСА_6-АДРЕСА_1, а крім того між сторонами по справі був укладений договір №13 від 15.07.2007р. Управителя (товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати») з Забудовником (приватний підприємець ОСОБА_1) Фонду фінансування будівництва виду А (а.с.9-13).

З постанови Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. в справі № 22/57 вбачається, що за ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва секцій «А», «Б», «В» та паркінгу багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_6-АДРЕСА_1 (а.с. 15-19).

Згідно із договором купівлі-продажу від 11.09.2006р. укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_12 (а.с 72) ОСОБА_6 та ОСОБА_11 передали у власність покупцю (ОСОБА_10) квартиру АДРЕСА_2. Зазначене підтверджується і витягом з Державного реєстру правочинів (а.с. 73) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 74).

У відповідності до договору купівлі-продажу від 14.11.2006р. укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_12 (а.с 77) ОСОБА_8 передав у власність покупцю (ОСОБА_10) квартиру АДРЕСА_4. Зазначене підтверджується і витягом з Державного реєстру правочинів (а.с. 78) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 79).

Згідно до договору купівлі-продажу від 02.09.2005р. укладеного між ОСОБА_5, ОСОБА_14 та ОСОБА_9, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_15 (а.с 75) ОСОБА_5 та ОСОБА_14передали у власність покупцю (ОСОБА_9) квартиру АДРЕСА_1. Зазначене підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 76).

У відповідності до договору купівлі-продажу від 23.08.2005р. укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_9, який посвідчено державним нотаріусом Першої Івано-Франківської ДНК Стецьків М.І. (а.с 80) ОСОБА_7, ОСОБА_16 передали у власність покупцю (ОСОБА_9) квартиру АДРЕСА_3. Зазначене підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 81).

З представлених суду доказів, зокрема розписок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оригінали, яких долучені до матеріалів справи, вбачається що ОСОБА_1 було сплачено зазначеним громадянам грошові кошти в сумах 68000,00 дол. США, 15000,00 дол. США, 150000,00 дол. США та 15000,00 дол. США відповідно за купівлю квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та вирішення спірного питання щодо квартири АДРЕСА_5.

При цьому судом, із представлених стороною відповідача договорів купівлі-продажу квартир, укладених із ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_10; між ОСОБА_8 та ОСОБА_10; між ОСОБА_5, ОСОБА_14 та ОСОБА_9, а також між ОСОБА_16 та ОСОБА_9, встановлено що в даних договорах зазначено таку ціни щодо продажу квартир, а саме 8000,00 грн., 6400,00 грн., 3896,00 грн. та 7076,00 грн. відповідно.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу посилання представника позивача відносно того, що ціни, за які вчинявся продаж даних квартир, відповідно до представлених договорів купівлі-продажу, є значно нижчими від середньої вартості на нерухомість у той період, коли відбувалось документальне оформлення факту відчуження нерухомості договорами купівлі-продажу, і реальна вартість реалізованої нерухомості більше відповідає цінам, зазначеним у розписках, аніж у договорах, що в свою чергу також підтверджується висновком від 22.01.2014р. (а.с.172).

Відтак суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 витратив кошти у сумі 248000,00 дол. США на фактичний викуп квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 та на вирішення спірного питання щодо квартири АДРЕСА_5, яке в подальшому юридично оформлялось із власниками квартир договорами купівлі-продажу із ОСОБА_10 та ОСОБА_9

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, як на момент вчинення розписок, так і на момент укладення договорів купівлі-продажу і позивач ОСОБА_1, як одна із сторін по наданим розпискам, так і ОСОБА_10 і ОСОБА_9, як сторони, що виступали покупцями за договорами купівлі-продажу, були між собою об'єднанні також договорами про спільну діяльність і фонду фінансування будівництва, що сторонами по справі не заперечується, а отже вбачається що вказані особи разом вчиняли спільні дії, які були спрямовані на досягнення їх спільної мети, яка випливала із зазначених договорів та полягала в кінцевому у зведенні багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими приміщеннями та зовнішньо-квартальними інженерними мережами по АДРЕСА_6-АДРЕСА_1, а також торгівельного центру за цією ж адресою.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується той факт, що в подальшому між сторонами по справі виникли розбіжності, наслідком яких стало вирішення спору у судовому порядку щодо визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_6-АДРЕСА_1 і таке право судом було визнано саме за ТОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» (а.с. 15-19).

Стосовно покликання позивача щодо того, що його дії підпадають під поняття підготовчих будівельних робіт, то суд вказує таке.

Порядком виконання підготовчих робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 визначено поняття підготовчих робіт, так, зокрема, це роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень. (До 13.04.2011р. поняття підготовчих робіт включало у себе дозвіл на виконання до будівництва об'єкта таких робіт, як підготовка земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, підведення тимчасових інженерних мереж, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів. - абз. 2 п.1 Порядку надання дозволу на виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 р. N 1104).

Отож вбачається, що в загальному розумінні підготовчі роботи є одним з найважливіших етапів будівництва і у цей період вирішуються завдання забезпечення будівництва та в першу чергу виконується знесення будівель, ліній зв'язку, електропередач, підземних комунікацій, інших споруд тощо, які перешкоджають виконанню безпосередньо будівельних робіт.

З тверджень представника позивача випливає, що витрачені ним кошти надали змогу вирішити наявні на той момент існуючі спірні моменти із попередніми власниками квартир, за адресою, де планувалося зведення будівництва, і які безпосередньо передували знесенню будівель для подальшої організації і обслуговування нового будівництва, що і відноситься до підготовчих робіт.

Відтак суд вважає підставними посилання позивача на віднесення понесених ним витрат до підготовчих робіт, у зв'язку із вчиненням яких, в подальшому здійснювалось будівництво об'єкту за адресою АДРЕСА_6-АДРЕСА_1, а також факт набуття відповідачем права власності на даний об'єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою, а отже права володіння, користування та розпоряджання ним без відшкодування позивачу понесених ним витрат.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що фактично в даному випадку мало місце вчинення дій особою в майнових інтересах іншої особи без її доручення.

Статтею 1158 ЦК України передбачено право на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.

Зі змісту вказаної норми випливає, що інститут ведення чужих справ без доручення належить до зобов'язань, які виникають із односторонніх дій. Такі зобов'язання з ведення чужих справ без доручення виникають у випадках, коли існує нагальна потреба у вжитті заходів, спрямованих на попередження, усунення або зменшення негативних наслідків певних обставин для майна іншої особи.

Оскільки згідно до рішення №136 від 14.03.2006р. Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 був зобов'язаний до початку будівництва за власні кошти знести існуючі будинки АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_1 та відселити їх мешканців, не виконання ним цього рішення могло реально спричинити негативні наслідки для початку будівництва об'єкту нерухомого майна, право власності на яке в подальшому визнано за відповідачем.

Таким чином дії позивача щодо вжиття цих заходів були спрямованні на попередження, усунення і зменшення негативних наслідків для вищезазначеного нерухомого майна відповідача, оскільки зволікання могло спричинити загрозу його створення, а отже і перешкоду виникнення в подальшому у відповідача права власності на це майно за рішенням суду.

Ч.1 ст. 1160 ЦК України визначає, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Ст. 22 ЦК України регламентує відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Оскільки позивач за власний рахунок фактично вчиняв дії в інтересах відповідача з метою усунення настання в подальшому негативних наслідків для останнього, то суд вважає, що до вказаних відносин слід застосовувати наведені вище норми права.

Щодо показань свідків, допитаних в судовому засіданні, то слід вказати, що судом не було встановлено об'єктивних, чітких та несуперечливих показань свідків, які необхідні для встановлення об'єктивної істини в справі при винесенні законного та обґрунтованого рішення. На переконання суду показання всіх допитаних свідків не дають змогу встановити зв'язок між поясненнями сторін і спірними правовідносинами, та фактично є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі письмові докази та пояснення сторін, а тому оцінюються судом критично.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд роз'яснював представникам сторін вказані вище їх права та обов'язки, наслідки їх невиконання. І постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами.

Враховуючи усі обставини справи у їх сукупності, наведене вище та те, що за рішенням суду за ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» було визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва секцій «А», «Б», «В» та паркінгу багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_6-АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 понесені ним витрати не відшкодовані, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд вважає наявними підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 15,16,22,1158,1160 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 10, 58, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» (м. Івано-Франківськ, вул. Бориславська,29, код ЄДРПОУ 34622960) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_8, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській обл., і.п.н. НОМЕР_1) 2827200(два мільйони вісімсот двадцять сім тисяч двісті) гривень 00 коп. витрат понесених на звільнення земельної ділянки для забудови.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати» (м. Івано-Франківськ, вул. Бориславська,29, код ЄДРПОУ 34622960) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_8, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській обл., і.п.н. НОМЕР_1) понесені витрати по розгляду справи, а саме 1700,00 грн. по сплаті судового збору та 120,00 витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

(Повний текст рішення виготовлений 22.08.2014 року).

Суддя: Шамотайло О.В.