Ухвала

від 04.09.2014 по справі 369/2336

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2336 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О. Провадження № 22-ц/780/4844/14 Доповідач у 2 інстанції Поліщук Категорія 42 04.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

2 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, застосування наслідків недійсності правочину, зобов"язання вчинити певні дії, шляхом скасування реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні приміщеннями,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом, та уточнивши позовні вимоги, просить визнати недійсним договір купівлі - продажу 33/50 частини будинку АДРЕСА_1, укладений 06.01.2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0462 га, кадастровий номер 3222410300:01:034:5012, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернути їй у натурі будинкові приміщення 1-1 (тамбур площею 2,4 кв.м.); 1-2( кімната площею 8,3); 1-3 ( кімната площею 15,3); 1-4 ( коридор площею 4,5); 1-5 (кухня площею 14,7 м.кв.); 1-6 ( санвузол площею 4,4 м.кв.) та господарські будівлі і споруди, а саме: "Б" літню кухню, сарай "Ж", під "В" погріб під будівлею.

Також позивач просить зобов'язати Реєстраційну службу Києво - Святошинського районного управління юстиції Київської області внести дані про скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на 33/50 частини, та ОСОБА_2 на 17/50 частини будинку АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, усунути перешкоди в користуванні нею приміщеннями 1- 1, 1- 2, 1- 3, 1-4, 1-5, 1- 6 в цьому будинку шляхом виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5 цього будинку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 19.07.1973 їй належить 1\2 частина житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1. Відповідно до договору дарування від 14.03.2009 дану 1\2 частину будинку вона подарувала своїй онучці - ОСОБА_2, а іншу 1\2 частину будинку їй подарувала ОСОБА_4 - її мати, тобто ОСОБА_2 стала власницею всього будинку. Проте рішенням Києво-Святошинського районного суду від 7.03.2012 року договір дарування в частині дарування нею 1\2 частини будинку визнано недійсним і після набрання рішенням суду законної сили 8.10.2013 року вона зареєструвала своє право на нерухоме майно належним чином.

Вважає, що на даний час є юридична невідповідність щодо часток у власників будинку - вона має 1\2 частину, ОСОБА_3 - 33/50 від усього будинку, ОСОБА_2 - 17/50 від усього будинку, тобто за співвласниками зареєстровано 1,5 будинку.

Посилалась на те, що за час проживання в будинку вона зробила деяке переобладнання будинку на своїй половині - добудувала приміщення 1-1 (тамбур площею 2,4 м.кв.), 1-5 (кухня площею 14,7 м.кв.), 1-6 (сан. вузол площею 4,4 м.кв.). До даних приміщень проведено газо-, електро- та водопостачання, проведено каналізаційний підвід.

Мотивувала вимоги тим, що договір купівлі-продажу 33/50 частин будинку, укладений відповідачами 6 січня 2012 року в той час коли існували самочинно збудовані приміщення згідно технічного паспорту, а тому оспорюваний договір є недійсним відповідно до ст.216 ЦК України та фіктивним відповідно до ст.234 ЦК України.

Відповідачі, які являються подружжям, проживають на її половині будинку. На її прохання звільнити будинок відповідають відмовою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким заявлений нею позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність і необґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд виходив із того, що позивачем в установленому законом порядку не доведено в чому полягає фіктивність оспорюваного договору купівлі - продажу 33/50 частини будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, не надано доказів, що сторони вчинили цей правочин без наміру створення правових наслідків.

Не підлягають задоволенню і вимоги про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 приміщеннями 1- 1, 1- 2, 1- 3, 1-4, 1-5, 1- 6 в цьому будинку шляхом виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, оскільки ці приміщення є самочинним будівництвом, а позивач має право розпоряджатись лише приміщеннями : 1-4=15,3 м2, 1-3=8,3 м2, 1-2=4,5 м2, 1-1=7,9м2 на які рішенням Києво - Святошинського районного суду від 19.07.1973 за позивачкою визнано право власності.

Також суд вказав про відсутність підстав для скасування реєстрації, оскільки не встановлено будь-яких протиправних дій реєстраційної служби при реєстрації часток сторін в праві власності на спірний будинок.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду від 19.07.1973 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та в конкретне користування виділені приміщення : 1-4=15,3 м2, 1-3=8,3 м2, 1-2=4,5 м2, 1-1=7,9 м2, сарай-Б з прибудовами до нього «Г» і «В» а також туалет «Д». (а.с.4).

З технічного паспорту КП "БТІ " Києво-Святошинської районної ради Київської області від 5.01.2009 на спірний будинок житлові приміщення також рахувались за номерами: 1-4=15,3 м2, 1- 3=8,3 м2, 1-2=4,5м2, 1-1=7,9 м2. (а.с.131).

Інша 1\2 частина спірного житлового будинку належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.02.2009 року Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою.

14 березня 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 подарували, а ОСОБА_2 прийняла в дар спірний житловий будинокАДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно технічного паспорту від 23.12.2011 в спірному житловому будинку є самочинно збудовані та переобладнані приміщення, а саме 1-1 пл. 2, 4, 1-5, пл. 14, 7 кв.м. 1-6 пл. 4, 4 кв.м., 2-1 пл. 2, 8 кв.м., 2-2 пл. 2, 3 кв.м., 2-3 пл. 13, 7 кв.м. внаслідок чого загальна площа будинку збільшена на 15, 5 кв. м. Також є самочинно збудовані сарай літ. "Л" пл.. 2, 19 * 4, 15 літ. "а-3" пл.. 2, 3 * 3, 48. (а.с.20-21).

06 січня 2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір купівлі- продажу, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив за ціною 111 935грн. 33/50 частин спірного житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських будівель і споруд.

Відповідно до п.3 Договору відчужувані 33/50 частин житлового будинку складаються з наступних будівель і споруд: 1-2 житлова кімната площею 8, 3 кв. м., 1-3 житлова кімната площею 15, 3кв.м, 2-5 житлова кімната площею 10, 6 кв. м., 1-4 коридор площею 4, 5 кв.м, сарай літ "Ж", погріб «під Ж", навіс літ «З», літня кухня літ "Б". (а.с.16).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 07 березня 2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним позов задоволено і визнано недійсним договір дарування від 14 березня 2009 року в частині дарування 1\2 частини житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами та застосовано наслідки недійсності правочину шляхом повернення ОСОБА_1 майна отриманого ОСОБА_6 по договору дарування. (а.с.8-11).

24 жовтня 2012 року вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили. (а.с.14-15).

11 січня 2012 року державним реєстратором проведена державна реєстрація прав ОСОБА_3 на 33/50 частин спірного будинку. (а.с.18).

11 січня 2012 року державним реєстратором проведена державна реєстрація прав ОСОБА_2 на 17/50 частин спірного будинку. (а.с.92).

8 жовтня 2013 року державним реєстратором проведена державна реєстрація прав ОСОБА_1 на 1\2 частину спірного будинку. (а.с.24).

24 січня 2014 року реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції на ім.»я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0462 га кадастровий номер 3222410300:01:034:5012 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (а.с.43).

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6.11.2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням правових підстав позову, зазначених норм матеріального права, доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів справи і підтверджується належними доказами на час укладення 6 січня 2012 року оспорюваного договору купівлі-продажу 33/50 частин житлового будинку ОСОБА_2 була власником спірного житлового будинку і могла розпорядитись належним їй майном на власний розсуд.

В момент укладення договору купівлі-продажу 33/50 частин житлового будинку шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 червня 2010 року. (а.с.44).

Судом правильно зроблено висновок, що позивачем не доведено фіктивність укладеного правочину, тобто наявність умислу сторін правочину на його укладення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Оспорюваний договір купівлі-продажу відповідає вимогам ст.ст.203, 655 ЦК України.

Дії реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області при реєстрації часток ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в праві власності на спірний будинок вчинені в межах своєї компетенції і відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМ України №703 від 22.06.2011 року.

Встановлено, що приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 1-1, 1-5, 1-6 є самочинно збудовані, тому суд обґрунтовано відмовив в частині вимог про усунення перешкод в користуванні позивачем приміщеннями 1- 1, 1- 2, 1- 3, 1-4, 1-5, 1- 6 в цьому будинку шляхом виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в приміщення 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5.

Позивачем також не доведено в чому полягає незаконність свідоцтва про право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,0462 га, виданого на ім.'я ОСОБА_3

З такими висновками погоджується і судова колегія.

Позивач не довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що суд не врахував як докази фіктивності укладеного договору купівлі-продажу 33/50 частин житлового будинку ті обставини, що у справі за її позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним ОСОБА_3 виступав в судовому засіданні у якості свідка і йому було відомо, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та відповідачі уклали договір купівлі-продажу щоб не виконувати рішення Києво-Святошинського районного суду від 7 березня 2012 року та не повертати їй майно, підлягають відхиленню із таких підстав.

За змістом ст. 234 ЦК України , роз'яснень, наданих в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6.11.2009 року для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Врахувавши вказані вимоги закону, докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, обставини справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач позовні вимоги не довів.

Колегія суддів також вважає, що позивачем не доведено наявність умислу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вчинення договору купівлі-продажу без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором.

Інші доводи апелянта на те, що договір купівлі-продажу є незаконним, так як на час його укладення існували самочинно збудовані приміщення згідно технічного паспорту є необґрунтованими і не впливають на правильність висновків, оскільки виходячи із правових підстав визнання договору недійсним, суд зробив вірний висновок, що позивачем не доведено наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав фіктивності.

Доводи апеляційної скарги на юридичну невідповідність щодо часток у праві власності на будинок підлягають відхиленню, так як цим обставинам дана оцінка у рішенні суду, де зазначено, що вказана невідповідність щодо часток у праві спільної часткової власності на спірний будинок не є підставою для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність і необґрунтованість рішення не заслуговують на увагу і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: