Рішення

від 02.09.2014 по справі 906/838/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" вересня 2014 р. Справа № 906/838/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1951 від 26.08.14.)

від відповідача: Шаталова Л.М. (довіреність №б/н від 15.05.14.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (м.Житомир)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (м.Житомир)

про стягнення 4893,64 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 4893,64 грн. заборгованості за договором постачання №174 від 04.03.13., з яких: 3875,00 грн. - основний борг, 387,50грн. - штраф, 200,83 грн. - пеня, 37,83 грн. - 3% річних, 392,48 грн. - інфляційні.

У судовому засіданні 14.07.14 представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву за №150 від 14.07.14., відповідно до якого відповідач позов не визнає з тих підстав, що видаткові накладні підписані головним механіком товариства, якого відповідач не уповноважував отримувати поставлений товар та підписувати видаткові накладні. Крім того, договором не передбачено стягнення річних та інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (а.с.23).

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує у відповідності до письмового відзиву на позовну заяву, наданий у судовому засіданні 14.07.14.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (покупець/відповідач) укладено договір постачання №174, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товари для автотранспорту за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3875,00грн., що підтверджуєтьєся видатковими накладними №ДНФв000024 від 06.02.14 на суму 2785,00грн., №ДНФв000025 від 06.02.14 на суму 420,00грн., №ДНФв000077 від 20.02.14 на суму 670,00грн. (а.с.10-12).

За п.3.1 договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання партії товару.

Згідно п.4.1.2 договору, відповідач зобов'язався оплачувати отриманий товар протягом трьох днів з моменту отримання.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 3875,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.13).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3875,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.3 та п.8.4 договору просить стягнути з відповідача 200,83грн. пені та 387,50грн. штрафу (а.с.3,5).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, вважає їх нарахування правильними та такими, що підлягають задоволенню в сумі заявленій позивачем.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 392,48 грн. інфляційних та 37,83 грн. 3% річних (а.с.4) . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечення відповідача спростовуються наступним.

Згідно п.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України, зазначає про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, закон не встановлює обов'язку сторін передбачити у договорі стягнення річних та інфляційних вразі порушення стороною грошового зобов'язання. Сторони можуть лише змінити розмір процентів, зазначивши про це у договорі.

Щодо отримання товару неуповноваженою особою, слід зазначити наступне.

В накладних на отримання товару вазано, що товар отримав головний механік ОСОБА_4 Дійсно, до суду не представлено доказів повноважень ОСОБА_4 на отримання товару. Разом з тим, відповідач фактично не заперечив факту отримання ним товару від позивача згідно зазначених накладних пославшись лише на відсутність у ОСОБА_4 повноважень. На накладних міститься відбиток печатки відповідача. Доказів про викрадення чи втрату печатки до суду не представлено. ОСОБА_4 був працівником відповідача, що підтверджується наказом №1 від 01.06.13. Заборгованість відповідача за поставлений товар по вказаних накладних відображена в акті взаєморозрахунків, який підписаний головним бухгалтером ТОВ "Екопоінт-Житомир" (а.с.13). Товари, які за договором позивач зобов'язався постачати відповідачу, узгоджуються з товарами, які вказані в накладних. Аналіз вказаних доказів дає підстави для висновку, що відповідач отримав товар за вказаними накладними.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопоінт-Житомир" (10001,м.Житомир, вул.Київська,77; код 38500027) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 10002, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2; ідент. номер НОМЕР_1) - 3875,00 грн. боргу, 387,50грн. штрафу, 200,83 грн. пені, 37,83 грн. 3% річних, 392,48 грн. інфляційних, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.09.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу