Ухвала

від 04.02.2014 по справі 872/12745/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" лютого 2014 р. справа № 804/967/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. у справі № 804/967/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГ Полімерконсалтінг»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000302201 від 29.12.2012 р. форми "Р" за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 890224 грн. 50 коп. та № 0000312201 від 29.12.2012 р. форми "Р" за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на суму 359919 грн. 00 коп.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Суд виходив з того, що викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому визначення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій є безпідставними та неправомірними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання представники учасників процесу, повідомлені належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд

дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.11.2012 року № 1025 відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1, ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 06 грудня 2012 року № 3050/22-1/36641330, в якому Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби встановлено наступні порушення:

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" з ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 38000295);

- ст. 185, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит за травень 2012 року у розмірі 256919 грн., в насідок чого завищено значення рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (від'ємне значення)" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року на 16973 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 239949 грн.;

- пп. 138.8, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п.146.12 ст. 146 Податкового Кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток на суму 593483 грн.

Підставою для встановлення цих порушень стало те, що ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, при дослідженні складу податкового кредиту ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" у квітні 2012 року встановлено, що єдиним постачальником у складі податкового кредиту з обсягами постачання, що відповідають обсягам придбання товарів від ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" у травні 2012 року є ТОВ "Елемент-08", що має стан 14 "визнано банкрутом". Відомості про зняття з обліку №5009/3051/12 від 27.08.2012 року.

В результаті зазначених порушень, на підставі акту перевірки від 06.12.2012 року № 3050/22-1/36641330 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302201 від 29.12.2012 р. форми "Р" за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 890224 грн. 50 коп.;

- № 0000312201 від 29.12.2012 р. форми "Р" за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на суму 359919 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в акті №3050/22-1/36641330 від 06.12.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" (код за ЄДРПОУ 36641330) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" (код за ЄДРПОУ 38000295) за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р." обставини, стосовно фактів взаємодії контрагента ТОВ "Бест-Торг-Компані" з ТОВ "Елемент-08" та подання ними податкової звітності, а також визнання банкрутом жодним чином не доводять недобросовісність ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. З таким висновків колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно того, що у ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення ТОВ "БЕСТ-ТОРГ-КОМПАНІ" господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання тощо.

Судом також вірно прийнято до уваги, що контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій з ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг" був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується ДПІ, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності для укладення спірних договорів, а також обсяг прав як платника ПДВ.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року):

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових

органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини

дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. у справі № 804/967/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун