Постанова

від 25.06.2013 по справі 9101/101943/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" червня 2013 р. справа № 1170/2а-405/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. у справі № 1170/2а-405/11

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0001211710/2 від 13.12.2010р. та №0001221710/2 від 13.12.2010р., прийнятих Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив з того, що досліджені в судовому засіданні видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, відповідають вимогам Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не викликають сумніву у їх достовірності, що доводить реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ПП "Аврора 2007", ПП "Аїр-К", ПП "Тіада-Сервіс", ТОВ "Розток-Сервіс". Крім того, судом враховано факт подальшого використання позивачем у підприємницькій діяльності отриманих товарів. В ході розгляду справи не знайшли підтвердження факти безтоварних господарських операцій між позивачем та зазначеними підприємствами, а тому дії посадових осіб відповідача щодо визнання вказаних операцій нікчемними та збільшення податкових зобов'язань позивача є неправомірними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, про відмову у задоволенні позову.

Представники учасників процесу, повідомлені належним чином про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального

права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 17.05.2010р. по 31.05.2010р. посадовими особами відповідача здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010 р., за результатами якої оформлено акт від 10.06.2010 року №62/1710/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 7-82).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 272 551,29 грн. На думку податкового органу, вказане порушення полягає в тому, що позивачем протягом перевіреного періоду включено до складу податкового кредиту в окремих звітних періодах податкові накладні, які виписані ПП "Аврора 2007", код ЄДРПОУ 35189571, ПП "Аїр-К", код ЄДРПОУ 36298594, ПП "Тіада Сервіс", код ЄДРПОУ 35914029, ТОВ "Розток-Сервіс", код ЄДРПОУ 23688826 по поставлених товарах.

Вказані податкові накладні відповідно до п. 2.2.2 акту перевірки не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так як виписані на підставі нікчемних правочинів.

У зв'язку з виявленим порушенням відповідачем за наслідками процедури апеляційного узгодження прийнято податкове повідомлення рішення від 13.12.2010р. №0001211710/2 (т. 1 а.с.92), яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382 590,67 грн., з яких 254 684,92 грн. за основним платежем та 127 905,75 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, в ході перевірки встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року № 53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 року № 352), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) - завищення валових витрат від здійснення господарської діяльності на загальну суму 837 811,05 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат вартість товарів, придбаних у ПП "Аврора 2007", код ЄДРПОУ 35189571, ПП "Аїр-К", код ЄДРПОУ 36298594, ПП "Тіада-Сервіс", код ЄДРПОУ 35914029, ТОВ "Розток-Сервіс", код ЄДРПОУ 23688826 на підставі нікчемних правочинів.

У зв'язку з виявленим порушенням відповідачем за наслідками процедури апеляційного узгодження прийнято податкове повідомлення рішення від 13.12.2010р. №0001221710/2 (т. 1 а.с.93), яким визначено податкове зобов'язання позивачу за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності в сумі 90 860,08 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних повідомлень рішень з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На думку колегії суддів, відповідач помилково посилався на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки наведені ним доводи дають підстави стверджувати про наявність ознак фіктивності укладених правочинів, що є підставою для визнання їх такими у судовому порядку, зокрема на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України .

Проте, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що основними видами господарської діяльності позивача є розведення птиці (перепелів), оптова торгівля продуктами харчування.

З підприємствами ПП "Аврора 2007", код ЄДРПОУ 35189571, ПП "Аїр-К", код ЄДРПОУ 36298594, ПП "Тіада Сервіс", код ЄДРПОУ 35914029, ТОВ "Розток-Сервіс", код ЄДРПОУ 23688826 позивачем були укладені усні договори на поставку товарів.

Так, між позивачем та ПП «Аврора 2007» було укладено усний договір на поставку товарів, за яким отримано м'ясо свинини, індика, качки, комбікорм, та інше, на загальну суму 367 441,44 грн., в тому числі ПДВ 61 240,24 грн. З них сплачено безготівковими коштами 155 190,3 грн., готівкою 101 595,34 грн. Також усний договір укладено з ПП «Аір К», за яким позивачем отримано м'ясні продукти харчування, яйця курячі та перепелині, мед, та інше на суму 1044 111,7 грн., в т.ч. ПДВ 174 018,62 грн., оплата у безготівковій формі здійснена у сумі 960 649,28 грн. вказані продукти харчування продані Державній льотній академії України (м. Кіровоград) для їдальні.

Також, позивачем укладено усний договір з ПП «Тіада Сервіс», за яким отримано м'ясо качки, свинини, індика, яловичини, овочі на суму 261 449 грн., в т.ч. ПДВ 43 574,90 грн., оплачено на рахунок продавця 160 199,76 грн. Придбані товари відвантажені на адресу ВСП «Антей», а також Державної льотної академії, кошти за постачання перераховані на рахунок позивача. Договорів, на підставі яких відбувалось постачання, не надано під час перевірки.

Крім того, позивачем за усною угодою придбано у ТОВ «Розток Сервіс» овочі на суму 33 485, 18 грн., в т.ч. ПДВ 5580,86 грн., оплата не здійснена. Придбані товари реалізовані ТОВ «ВК Кіровоград», договір не надано, розрахунки здійснені в безготівковій формі.

Вбачається, що по суті правовідносини між позивачем та його контрагентами відбувались на підставі договорів поставки.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації .

Колегія суддів зазначає, що а ні під час перевірки, а ні під час судового розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, за якими можна було б встановити походження харчових продуктів, їх відповідність технічним регламентам та умовам, санітарним та ветеринарним нормам, які встановлені для конкретних видів продукції, порядок їх зберігання і транспортування. З матеріалів справи вбачається, що позивач не має власного транспорту та складських приміщень, в тому числі - для продуктів, що швидко псуються. Відсутні підтвердження оплати за транспортні послуги та послуги зберігання третім особам.

Також в ході перевірки встановлено, що позивачем не велася та не була зареєстрована в ДПІ Книга обліку доходів і витрат.

Колегія суддів вважає, дослідивши в сукупності наведені в акті перевірки доводи та докази, якими вони підтверджуються, дійшла висновку, що відсутність зазначених документів свідчить про те, що самі господарські операції між позивачем та його постачальниками позбавлені ознак реальності, а отже, відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи не можуть вважатися належними для цілей податкового обліку, тому на їх підставі не може бути сформовано податковий кредит та валові витрати.

Також, слід зазначити, що у відповідності до п.4.2.3. п. 4.2. ст . 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якій діяв на час прийняття оскаржуваних ППР, обов'язок доведення того, що нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладалося на платника податків. Проте, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову немає.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив

норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. у справі № 1170/2а-405/11 скасувати. В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун