Рішення

від 02.09.2014 по справі 902/706/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2014 р. Справа № 902/706/14

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Грабика Віталія Володимировича, Маслія Ігора Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до : товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СД-Інтергалко»

(21050, м. Вінниця, вул.. Пушкіна, 21)

про стягнення 303 845,29 грн.

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

позивача : Мицько Р.М. за довіреністю № 49/10 від 30.12.2013 року;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СД-Інтергалко» інфляційних втрат та трьох відсотків річних в загальному розмірі 303 845,29 грн. за порушення зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/10-2741БО-1 від 20.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ фірмою «СД - Інтергалко» договору поставки природного газу № 06/10-2741БО-1 від 20.12.2010 року позивач протягом січня-квітня 2011 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 3 627 635,34 грн.. Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу не виконав в повному обсязі. Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.2012 року у справі № 14/38/2012/5003 за позовом ДК «Газ України» до ТОВ фірми «СД - Інтергалко» про стягнення 3881784,60 грн. встановлено факт прострочення відповідача у зв'язку з неналежним виконання умов договору № 06/10-2741БО-1 від 20.12.2010 року та стягнуто з останнього 3444324,88 грн. - основного боргу, 265516,12 грн. - пені, 59706,91 грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2011 року по березень 2012 року, 112 236,69 грн. - 3% річних нарахованих за період з 21.02.2011 року по 28.04.2012 року та 64 380,00 грн. судового збору.

Рішення суду відповідачем не виконано в повному обсязі у зв'язку з чим нараховано до стягнення 86 467,62 грн. інфляційних втрат та 217 377,67 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.05.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/706/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів та зміною складу суду в даній справі. Так, ухвалою суду від 15.07.2014 року справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 02.09.2014 року. Ухвалою суду від 02.09.2014 року склад суду змінено.

В судове засідання 02.09.2014 року з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за зазначеною адресою не значиться».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.12.2010 року між дочірньою компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (позивач, за договором Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «СД-Інтергалко» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір №06/10-2741 БО-1 поставки природного газу за умовами якого, позивач зобов'язався поставити відповідачеві імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 Договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня - квітня 2011 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 3 627 635,34 грн..

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.2012 року у справі №14/38/2012/5003 з ТОВ фірми «СД - Інтергалко» стягнуто на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 3 444 324,88 грн. основного боргу, 265 516,12 грн. пені, 59 706,91 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з березня 2011 року по березень 2012 року, 112 236,69 грн. 3% річних нарахованих за період з 21.02.2011 року по 28.04.2012 року та 64 380,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарського суду Вінницької області, 06.07.2012 року видано відповідний наказ.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем рішення суду № 14/38/2012/5003 виконано частково, а саме: в лютому 2013 року - на суму 40 921,82 грн., в серпні 2013 року - на суму 300 909,58 грн., в травні 2014 року - на суму 459 527,30 грн.. Загалом проведено розрахунки на суму 801 358,70 грн..

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України , рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.2002 року у справі № 14/38/2012/5003 було встановлено факт невиконання договору № 06/10-2741 БО-1 поставки природного газу від 20.12.2010 року та факт наявності боргу відповідача , яке набрало законної сили.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 86 467,62 грн. за період з квітня 2002 року. по березень 2014 року та 3% річних у розмірі 217 377,67 грн. за період з 29.04.2012 року по 16.05.2014 року у зв`язку з невиконанням рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2012 року у справі № 14/38/2012/5003.

Слід зауважити, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/249 від 15.03.2011 року з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі № 10/25 від 20.01.2011 року щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу ).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до п.71 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позов про стягнення з ТОВ фірми «СД - Інтергалко» трьох процентів річних в сумі 217 377,67 грн. та 86 467,62 грн. інфляційних за несвоєчасні розрахунки по оплаті вартості поставленого природного газу та несвоєчасні розрахунки стосовно пені є правомірними та обґрунтованими

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних за період з квітня 2012 року по березень 2014 року та трьох відсотків річних за період з 29.04.2012 року по 16.05.2014 року, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СД - Інтергалко» (21050, м. Вінниця, вул. Пушкіна, 21, код ЄДРПОУ 13312729) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 86 467 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 62 коп. - інфляційних втрат; 217 377 (двісті сімнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 67 коп. - три відсотки річних; 6 076 (шість тисяч сімдесят шість) грн. 91 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 04 вересня 2014 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Грабик В.В.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Пушкіна, 21, м. Вінниця, 21050)