Рішення

від 27.08.2014 по справі 910/11481/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11481/14 27.08.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг, ЄДРПОУ 24432974

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр», м.Київ, ЄДРПОУ 33346241

про стягнення 50 400 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Починок В.В. - по дов.

від відповідача: Черничко В.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр», м.Київ про стягнення неустойки в розмірі 50 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1328 від 10.04.2013р. в частині здійснення поставки товару у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 21.08.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» замовлення на поставку продукції.

Одночасно, у клопотанні №235/08 від 27.08.2014р. відповідач просив суд згідно з приписами ст.233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи ступінь виконання зобов'язання та майнові інтереси продавця.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Арселорміттал Кривий Ріг» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» (продавець) було укладено договір №1328, за змістом п.1.1. якого покупець зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Даний договір вступає в силу з 27.03.2013р. та діє до 31.12.2013р. або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за правочином в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше (п.10.4 договору №1328 від 10.04.2013р.).

10.04.2014р. сторонами було складено та підписано специфікацію №1 до вказаного правочину, в якій сторони визначили, що предметом поставки є камера ультрафіолетова Uvolle-Vi з базовим комплектом: зарядний пристрій, SD-карта 2 гб, транспортувальний кейс, ремінь, кришка об'єктивна, батарея, вартістю 600 000 грн.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1328 від 10.04.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

За змістом п.4.1 договору №1328 від 10.04.2013р. оплата продукції здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості угоди по банківських реквізитах продавця, зазначених у договорі, та 50% вартості по факту поставки з відстрочкою платежу на 10 банківських днів. Аналогічний порядок оплати сторонами визначено у специфікації №1 від 10.04.2013р.

Як встановлено судом, позивачем товар було оплачено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за 15.04.2013р. на суму 300 000 грн. та за 23.07.2013р. на суму 300 000 грн.

Відповідачем ані у відзиві, ані у судовому засіданні 27.08.2014р. заперечень з приводу належного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань за договором №1328 від 10.04.2013р. не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги відсутність у відповідача заперечень з приводу оплати товару, судом встановлено, що позивач свої грошові зобов'язання за договором №1328 від 10.04.2013р. та специфікацією №1 від 10.04.2013р. виконав належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з п.3.1 договору №1328 від 10.04.2013р. умови поставки продукції викладаються сторонами відповідно до вимог Інкотермс в редакції 2000р. та узгоджуються у специфікації.

Поставка товару продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній специфікації, але тільки після надання покупцем письмового замовлення на поставку. Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі продукції від продавця до покупця, зазначена в накладній (п.3.2, 3.3 договору №1328 від 10.04.2013р.).

За умовами специфікації №1 від 10.04.2013р. поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця м.Кривий Ріг, протягом 56 календарних днів з моменту надання покупцем письмової заявки на адресу продавця. Заявка повинна містити перелік, номенклатури, обсяги поставки товару та відповідати номенклатурі, визначеній в специфікації.

Як свідчать матеріали справи, 08.04.2013р. Публічним акціонерним товариством «Арселорміттал Кривий Ріг» було складено замовлення №4500 на поставку камери ультрафіолетової Uvolle-Vi з базовим комплектом: зарядний пристрій, SD-карта 2 гб, транспортувальний кейс, ремінь, кришка об'єктивна, батарея, вартістю 600 000 грн., що повністю узгоджується з умовами специфікації №1 від 10.04.2013р.

Відповідно до відмітки у верхньому лівому куті замовлення, останнє було направлене продацю 19.04.2013р.

Наразі, господарський суд не приймає твердження відповідача про те, позивачем не надано доказів направлення замовлення продавцю, з огляду на наявний в матеріалах справи лист №12/06 від 12.06.2013р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» визнало, що враховуючи визначений специфікацій термін поставки, строком передачі покупцю ультрафіолетової камери є 13.06.2013р. Одночасно, вказаним листом відповідач проінформував заявника про неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань. Тобто, за висновками суду, у листі №12/06 від 12.06.2013р. відповідач визнав факт отримання замовлення ультрафіолетової камери та визначив строк поставки товару, що відповідає умовам спірного правочину та специфікації.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги умови специфікації №1 від 10.04.2013р. та фактичне визнання відповідачем кінцевого терміну поставки у листі №12/06 від 12.06.2013р., господарським судом встановлено, що останнім строком поставки відповідно до наведеної специфікації було 13.06.2013р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» виконало свої зобов'язання з поставки Публічному акціонерному товариству «Арселорміттал Кривий Ріг» товару лише 12.07.2013р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000033 на суму 600 000 грн.

Таким чином, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину та всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що продавцем було порушено свої зобов'язання з поставки товару у визначений договором №1328 від 10.04.2013р. та специфікацією №1 від 10.04.2013р. строк.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З ч.6 ст.232 Господарського кодексу України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р.

Відповідно до п.5.3 договору №1328 від 10.04.2013р. у випадку прострочення поставки продукції проти строків, обумовлених в договорі, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки продукції.

Крім того, господарський суд зазначає, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст.3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому, господарський суд виходить з того, що за змістом преамбули вказаного Закону України останній регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

В свою чергу, спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем негрошового зобов'язання щодо поставки товару у встановлені договором строки.

За висновками суду, та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3% вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням, а отже відсутні підстави для обмеження розміру нарахованої неустойки подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Аналогічну позицію наведено у постанові від 03.12.2013р. Верховного Суду України по справі №908/43/13-г.

Наразі, враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем було нараховано неустойку за 28 днів прострочення в сумі 50 400 грн.

Здійснивши перевірку представленого до матеріалів справи розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Проте, враховуючи клопотання №235/08 від 27.08.2014р. та фактичні обставини спору, господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» на 50%. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014р. та від 29.04.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та п.7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.06.2014р., від 30.07.2014р. та від 06.08.2014р. Вищого господарського суду України по справах №906/1904/13, №903/81/14 та №920/2148/13.

Наразі, відповідачем до клопотання №235/08 від 27.08.2014р. в обґрунтування необхідності зменшення неустойки додано, зокрема, фінансовий звіт, з якого вбачається збитковість господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр».

Одночасно, відповідачем також надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2014р., з якої також вбачається, що витрати суб'єкта господарювання перевищували у звітному періоді його прибуток. За висновками суду, наведені обставини свідчать про складне фінансове становище боржника.

Судом також прийнято до уваги, що фактично строк поставки товару було порушено лише на 28 днів, що свідчить про незначність порушення. Крім того, як вже зазначалось, листом №12/06 від 12.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» проінформувало заявника про неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань.

Відповідачем також представлено до матеріалів справи лист №185/08 від 13.08.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр», адресований позивачу, в якому продавець зазначав, що порушення строків поставки товару сталось не з вини останнього, а через неможливість заводу-виробника своєчасно отримати з Європи необхідні для виготовлення ультрафіолетової камери деталі, оскільки в червні 2013р. на вказаній території була повінь.

Одночасно, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті поставки товару з порушенням строку, що передбачений договором.

При цьому, судом враховано, що у судовому засіданні 27.08.2014р. позивач заперечень з приводу клопотання №235/08 від 27.08.2014р. відповідача не надав.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги прострочення строків поставки лише на 28 днів, суд дійшов висновку про те, що наведені відповідачем підстави для зменшення розміру штрафних санкцій є достатніми для реалізації судом права, що передбачене ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а отже з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» на користь Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» підлягає стягненню неустойка на 50% менша, ніж заявлена позивачем, а саме 25 200 грн.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг», м.Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр», м.Київ про стягнення неустойки в розмірі 50 400 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфра-спектр» (02094, м.Київ, Дніпровський район, бул.Верховної Ради, буд.22, ЄДРПОУ 33346241) на користь Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» (50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Дзержинський район, вул.Орджонікідзе, буд.1, ЄДРПОУ 24432974) неустойку в сумі 25 200 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 27.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.09.2014р.

Суддя М.О.Любченко