cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №910/7670/14 28.08.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія" пророзірвання договору та стягнення грошових коштів Головуючий суддя Бойко Р.В.
Судді: Босий В.П.
Івченко А.М.
Представники сторін:
Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія" (надалі - "Адвокатська компанія") про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору доручення №695 від 10.04.2013 р. було перераховано на користь Адвокатської фірми аванс у розмірі 7 000,00 грн., а відповідач належним чином зобов'язання по наданню відповідних послуг не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/7670/14 та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду причин.
16.06.2014 р. до канцелярії суду надійшло клопотання Товариства про зміну позовних вимог та приєднання документів, в яких позивач заявляє вимогу розірвати договір доручення №695 від 10.04.2013 р. у зв'язку з невиконанням Адвокатською фірмою взятих на себе зобов'язань та стягнути з відповідача 7 000,00 грн.
В судове засідання 28.08.2014 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030345677, яке було отримане 07.08.2014 р.
Місцезнаходження позивача за адресою: 19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Леніна, буд. 3, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.
Представник відповідача в судове засідання 28.08.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду, конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.
При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03058, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 38, оф. 179, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення представника позивача були заслухані в попередніх судових засіданнях, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
10.04.2013 р. між Товариством (довіритель) та Адвокатською компанією (повірений) було укладено договір доручення №695 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя здійснити комплекс юридичних дій пов'язаних з отриманням на ім'я довірителя додатку до ліцензії на будівельну діяльність з додаванням таких видів робіт як: 4.18.00 - клас наслідків (відповідальності) об'єктів будівництва: клас ССЗ - значні наслідки, клас; 5.02.08 - клас наслідків (відповідальності) інженерних мереж, систем, споруд: клас ССЗ - значні наслідки.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що довіритель зобов'язується оплатити роботи повіреного в сумі 10 000,00 грн., при цьому кошти повинні бути виплачені в наступному порядку: а) 70% до початку виконання робіт, але не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання цього Договору; б) 30% після отримання позитивного рішення на користь вашої компанії.
Повірений зобов'язується виконати доручення в термін до 20 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок повіреного згідно п. 1.2 даного Договору, а також отримання всіх необхідних документів згідно з п. 2.2.2.
У пункті 2.1 Договору сторони передбачили такі обов'язки повіреного: виконувати дане йому довірителем доручення, передбачене п. 1.1 даного Договору, відповідно до вказівок довірителя; підготувати документацію згідно з законодавством; на вимогу довірителя повідомляти факсом, по телефону чи електронною поштою про хід виконання доручення; по виконанню доручення надати довірителю акт виконаних робіт не пізніше терміну, визначеного у п. 2.1.5 даного Договору; передавати довірителю все отримане в результаті виконання мети Договору не пізніше 7 днів після виконання доручення.
На виконання підпункту а) пункту 1.2 Договору довірителем 17.04.2013 р. було перераховано на рахунок повіреного кошти у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2973 від 17.04.2013 р.
Як стверджує позивач, у зв'язку з невиконанням повіреним своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до нього з претензією №268 від 31.05.2013 р., в якій просив негайно перерахувати суму сплаченої передплати. Дана претензія була отримана Адвокатською компанією 07.06.2013 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з виконання доручення у встановлений Договором строк, а тому позивач просить розірвати вказаний Договір та стягнути з відповідача кошти у розмірі 7 000,00 грн.
Договір є договором доручення, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 68 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 1000, 1004 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Частинами 1 та 2 статті 1002 Цивільного кодексу України передбачено , що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Сторонами у пункті 1.2 Договору було передбачено, що довіритель повинен виплатити повіреному 70% вартості роботи повіреного до початку виконання робіт, а 30% - після отримання позитивного рішення на користь довірителя.
На виконання даної умови Договору Товариством було перераховано на користь Адвокатської компанії 70% повної вартості роботи повіреного, що становить 7 000,00 грн. (платіжне доручення №2973 від 17.04.2013 р.).
Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до пункту 1.3 Договору, довіритель зобов'язався виконати доручення в термін до 20 робочих днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок повіреного, а також отримання всіх необхідних документів.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що всі необхідні документи для виконання доручення довірителем були надані повіреному. Відповідачем такі твердження позивача спростовані не були.
Таким чином, відповідач зобов'язався виконати доручення позивача до 22.05.2013 р. (дата визначена з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013 році" №1043-р від 19.12.2012 р.), а з 23.05.2013 р. є таким, що прострочив виконання взятого на себе за Договором зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач стверджує, а відповідачем не надано жодних доказів на спростування таких тверджень, що відповідач не виконав свої зобов'язання з виконання доручення, зазначеного у
п. 1.1 Договору, зокрема, по підготовці документації згідно законодавства (підпункт 2.1.2 Договору), внаслідок чого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято рішення про відмову Товариству у зміні переліку робіт.
Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням Державної архітектурно-будівельною інспекції України №40-16-2456/42 від 24.05.2013 р., в якому вказано, що Товариству було відмовлено у зміні переліку робіт на підставі висновку Ліцензійної комісії про невідповідність поданих документів положенням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва №392 від 06.10.2010 р.
Отже, у зв'язку з невиконанням повіреним обов'язку, покладеного на нього п. 2.1.2 Договору, з підготовки документації, яка повинна відповідати вимогам законодавства, відповідачем не було виконано доручення вцілому.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Адвокатська компанія прострочила виконання свого зобов'язання з виконання доручення. Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Позивач заявив вимогу розірвати Договір та стягнути з відповідача 7 000,00 грн. у зв'язку з невиконанням ним доручення.
У частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України вказано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Порушення повіреним п. 2.1.2 Договору призвело до відмови Товариству у внесенні змін до переліку робіт та неотримання ним додатку до ліцензії на будівельну діяльність, який позивач розраховував отримати протягом 20 робочих днів. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів вживання ним будь-яких заходів щодо усунення вказаних недоліків, а також не наведено форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання Адвокатською компанією доручення позивача.
Приймаючи до уваги, що на дату розгляду справи відповідач є таким, що прострочив виконання доручення понад рік, на думку суду, наведене порушення відповідачем умов Договору є істотним, а відтак у суду наявні підстави для розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Приписами частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Приписами ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України вказано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Судом встановлено, що відповідач істотно порушив умови Договору, що в свою чергу є порушенням, зокрема приписів ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України, що призвело до втрати позивачем перерахованих в якості попередньої плати за договором коштів у розмірі 7 000,00 грн. Також, судом встановлено, що відмова у внесені змін до переліку робіт була зумовлена протиправною поведінкою повіреного (невиконанням ним умови Договору, передбаченої п. 2.1.2 цього Договору), тобто з вини повіреного позивач не отримав у передбачений Договором строк додатку до ліцензії на будівельну діяльність та змушений був звернутись до іншої особи для її отримання, що призвело до втрати коштів, сплачених в якості передплати.
Таким чином, у суду наявні всі складові елементи складу цивільного правопорушення для застосування до Адвокатської компанії такої міри відповідальності, як стягнення збитків, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 7 000,00 грн., що становлять розмір перерахованого довірителем згідно платіжного доручення №2973 від 17.04.2013 р. авансу, є правомірною та підлягає задоволенню
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про розірвання Договору та стягнення з Адвокатської компанії 7 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" задовольнити повністю.
2. Розірвати договір доручення №695 від 10.04.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і компанія" (03058, м. Київ, вул. Гетьмана Вадима, буд. 38, оф. 179; ідентифікаційний код 38513984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (19100, Черкаська обл.,
м. Монастирище, вул. Леніна, буд. 3; ідентифікаційний код 31100615) збитки у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.09.2014 р.
Головуючий суддя Р.В. Бойко
Судді: В.П. Босий
А.М. Івченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2014 |
Оприлюднено | 05.09.2014 |
Номер документу | 40349873 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бойко Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні