Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/11285/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/11285/14 28.08.14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАНТ» про стягнення 533  500,00 грн. Суддя  Бондарчук В.В.   Представники: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАНТ" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 533    500, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №1224/41/14-13 від 28.02.2013 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду. У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення ухвали від 28.07.2014 р. на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві, та розпискою представника позивача. Крім того, суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив. Так, частиною 2   ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема,  про місцезнаходження останньої. З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 07.07.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 11-А. Ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р., від 07.07.2014 р. та від 28.07.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому конверти з ухвалами суду повернулися до суду з відміткою «вибули». Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі. Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом. У судовому засіданні 28.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 28.02.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМАНТ» укладено договір № 1224/41/14-13, умовами якого передбачено, що позивач на умовах передбачених цим Договором, зобов'язується надавати платні послуги з організації та створення умов для проведення відповідачем змагань з пейнтболу (надалі – послуги), а відповідач зобов'язується приймати надані послуги та здійснювати за них оплату, на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до п. 2.1. договору, вартість послуг по цьому договору в місяць складає 53  350,00 грн., в т.ч. ПДВ 8  891,67 грн. Згідно з п. 3.2. договору, відповідач забезпечує повну оплату вартості послуг в місяць, яка передбачена в п. 2.1. цього договору, згідно з виставленого позивачем рахунку протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку. Пунктом 2.4. договору визначено, що загальна сума цього договору складає 533  500,00 грн., в т.ч. ПДВ 88  916,67 грн. Умовами пункту 4.1 договору сторони передбачили, що по закінченню кожного місяця, в якому надавались послуги, сторони підписують акт прийому-передачі наданих послуг. Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2013 року позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 533  500,00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг (копії в матеріалах справи). Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 533  500,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 533  500,00  грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1224/41/14-13 від 28.02.2013 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за   завданням   другої   сторони   (замовника)   надати послугу,   яка   споживається   в   процесі   вчинення певної   дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується   оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як свідчать матеріали справи, 08.05.2014 р. позивачем направлялася відповідачу вимога про сплату заборгованості №1073/12 від 07.05.2014 р., в якій зокрема, зазначені реквізити позивача для погашення заборгованості, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією поштової установи, проте відповідач жодної відповіді на вимогу не надав, заборгованість не погасив. Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1224/41/14-13 від 28.02.2013 року, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 533  500,00 грн. основної заборгованості. Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача. Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАНТ»  (04070, м. Київ, вул. Волоська, 11-А, код ЄДРПОУ - 38537565), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ - 03327664) 533 500 (п'ятсот тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. – заборгованості та 10 670 (десять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору. 3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено: 01.09.2014 р.          Суддя                                                                                                     Бондарчук В.В.