Рішення

від 01.09.2014 по справі 323/744/14-ц

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/744/14-ц

№ провадження 2/323/317/14

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

01.09.2014 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Фісун Н.В.,

при секретарі судового засідання Слинько Ю.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до органу місцевого самоврядування Кіровська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, посадової особи органу місцевого самоврядування сільської голови Савран З.С., ОСОБА_2, третя особа: відділ держземагенства України в Пологівському районі Запорізької області про визнання права на оренду земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому вказує, що він є законним власником об'єкта нерухомого майна - магазина продовольчих та промислових товарів, побудованого ним в 2008 році на земельної ділянці площею 0,0067 га, кадастровий номер 2323981500:07:009:0081, яка є комунальною власністю Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області і розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право приватної власності позивача на самочинно побудований магазин продовольчих і промислових товарів з місцям його знаходження саме на цій земельній ділянці визнано рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року.

На підставі цього рішення суду державним реєстратором у встановленому порядку здійснена державна реєстрація права власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна.

Позивач протягом останніх років неодноразово звертався до посадових осіб Кіровської сільської ради з питання укладення з ним договору оренди земельної ділянки тому, що його колишня дружина ОСОБА_2, стверджувала що саме ця земельна ділянка надана їй в оренду для будівництва магазина.

В останнє позивач з письмовою заявою від 28 листопада 2012 року звернувся до Кіровської сільської ради та знову прохав укласти з ним договір оренди цієї земельної ділянки у відповідності до умов типового договору, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року, посилаючись на таке право надане йому у відповідності до вимог ст.120 Земельного кодексу України та ч.4 ст.7Закону України «Про оренду землі».

Ця заява позивача була розглянута на пленарному засіданні сесії Кіровської сільської ради, яка відбулася 28 грудня 2012 року з прийняттям рішення за № 8 «Про дострокове розірвання договору оренди». Сесія вирішила направити ОСОБА_2 угоду про дострокове розірвання укладеного з нею договору за № 47 від 28 серпня 2008 року оренди цій земельної ділянки та доручила сільському голові Савран З.С. підписати з ОСОБА_2 угоду про дострокове розірвання договору оренди і акт прийому - передачі земельної ділянки та реєстрації угоди у відділі Держкомзему Оріхівського району.

Відповідачі до теперішнього часу не виконали рішення прийняте депутатами Кіровської сільської ради на пленарному засіданні від 28 грудня 2012 року. Тому позивач вимушений в судовому порядку здійснити захист свого законного права на оренду цієї земельної ділянки, фактичним користувачем якою є саме він. Прохає припинити дію договору за № 47 від 28 серпня 2008 року оренди цієї земельної ділянки укладеного між Кіровською сільською радою та ОСОБА_2 та зобов'язати сторони у цьому договору повернути цю земельну ділянку у розпорядження власника та зобов'язати сільського голову Кіровської сільської ради укласти з ОСОБА_4 договір оренди цієї земельної ділянки та надати договір на затвердження Кіровської сільської ради. Стягнути на користь позивача ОСОБА_4 з відповідачів Кіровської сільської ради і ОСОБА_2 судові витрати.

24.04.2014 року до суду надійшла позовна заява від ОСОБА_4 зі змінами підстав позову, а саме позивач вказує, що він до теперішнього часу продовжує володіти об'єктом нерухомого майна - магазина продовольчих та промислових товарів, побудованого ним в 2008 році на земельній ділянці площею 0,0067 га, яка є комунальною власністю Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області і розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ця земельна ділянка розташована поряд з земельною ділянкою площею 0,1791 га, кадастровий номер 2323981500:07:009:0070 за адресою АДРЕСА_1, на якій знаходиться садиба з житловим будинком, які на праві спільної часткової власності по 1/2 частки кожному належать колишньому подружжю - позивачу та відповідачці ОСОБА_2.

Право приватної власності позивача на самочинно побудований магазин продовольчих і промислових товарів з місцем його знаходження саме на цій земельній ділянці визнано рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року.

На підставі цього рішення суду 8 травня 2010 року державним реєстратором у встановленому порядку здійснена держава реєстрація права власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна.

Позивач після реєстрації права власності на побудований магазин неодноразово звертався до посадових осіб Кіровської сільської ради з питання укладення з ним договору оренди земельної ділянки тому, що його колишня дружина ОСОБА_2 стверджувала що саме ця земельна ділянка була надана їй в оренду для будівництва магазина.

Ця заява позивача була розглянута та задоволена на пленарному засіданні сесії Кіровської сільської ради, яка відбулася 28 грудня 2012 року, з прийняттям рішення за № 8 «Про дострокове розірвання договору оренди», яким сільський голова Савран З.С. була зобов'язана направити ОСОБА_2 додаткову угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, прийняти від ОСОБА_2 цю земельну ділянку по акту прийому передачі та здійснити державну реєстрацію факту припинення дії цього договору.

Відповідачі до теперішнього часу не виконали рішення прийняте депутатами Кіровської сільської ради на пленарному засіданні від 28 грудня 2012 року.

Позивачу на теперішній час вже було відоме що ніколи Кіровська сільська рада не приймала рішення про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянці площею 0,0067 га, кадастровий номер 2323981500:07:009:0081 розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Тому складений і підписаний сільським головою Савран З.С. та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки за N° 47 від 28 серпня 2008 року про передачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 для будівництва магазину та його обслуговування саме цієї земельної ділянці є нікчемним і за приписами ч.2 cт. 215 ЦК України не потребує визнання його недійсним.

Позивач вимушений в судовому порядку здійснити захист свого законного права на оренду цієї земельної ділянки, фактичним користувачем якої він є, продовжує бути до теперішнього часу, але за відсутністю факту укладення Кіровською сільською радою з ним договору оренду цієї земельної ділянці з вини відповідачів позбавлений права здійснювати у законному порядку права та обов'язки орендаря .

Позивач до теперішнього часу є фактичним забудовником і власником самочинно побудованого їм цього об'єкту нерухомого майна.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2014 року лише не визнано за ним право власності на самочинно побудований цій об'єкт нерухомого майна без будь яких обтяжень.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2014 року не обмежено його право фактичного користування цим об'єктом нерухомого майно та земельною ділянкою.

Прохає припинити дію договору за № 47 від 28 серпня 2008 року оренди земельної ділянки укладеного між Кіровською сільською радою та ОСОБА_2 та зобов'язати сторони у цьому договору повернути цю земельну ділянку у розпорядження власника та зобов'язати сільського голову Кіровської сільської ради укласти з ОСОБА_4 договір оренді цієї земельної ділянки та надати договір на затвердження Кіровської сільської ради. Стягнути на користь позивача ОСОБА_4 з відповідачів Кіровської сільської ради і ОСОБА_2 судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягала, прохала їх задовольнити у повному обсязі.

Сільський голова Кіровської сільської ради Савран З.С.заперечувала проти задоволення позову.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог прохала відмовити у повному обсязі.

Третя особа до суду повторно не з'явилася з невідомих суду причин, про день слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомляв.

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, заперечення проти позову, оцінивши докази надані учасниками процесу, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26 квітня 2010 року Оріхівським районним судом Запорізької області винесено рішення про визнання права власності на самочинно побудоване нежиле приміщення - магазин продовольчих та промислових товарів , розташований за адресою: АДРЕСА_1./а.с.8/.

На підставі рішення суду 18 травня 2010 року державним реєстратором у встановленому порядку здійснена держава реєстрація права власності позивача на цей об'єкт нерухомого майна/а.с.9-13/.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2014 року рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року скасовано та допущено поворот виконання судового рішення, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на будинок АДРЕСА_1, здійснену 18 травня 2010 року за реєстраційним номером 30451364, номер запису 26 в книзі 4/а.с.61-62/.

28 листопада 2012 року ОСОБА_4 звертається із заявою до Кіровської сільської ради про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій побудований магазин, що знаходиться за адресою :АДРЕСА_1/а.с.14/.

02.01.2013 року сільський голова Савран З.С. надав відповідь ОСОБА_4 про те , що на 26 сесії шостого скликання від 28.12.2012 року було розглянуто його заяву та було прийнято рішення за №8 від 28.12.2012 року про направлення ОСОБА_2 угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №47 від 28 серпня 2008 року в зв'язку зі зміною власника магазину продовольчих та промислових товарів. Після підписання ОСОБА_2 та державної реєстрації , додаткової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, за його зверненням буде надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку на умовах оренди для розміщення магазину продовольчих та промислових товарів за адресою : АДРЕСА_1/а.с.15-17/.

В судовому засіданні встановлено , що між Кіровською сільською радою та ОСОБА_2.( з 28 жовтня 2011 року ОСОБА_2 має прізвище ОСОБА_2) укладено договір оренди земельної ділянки від 28.08.2008 року №47. Договір зареєстрований у Оріхівському районному відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2009 року № 040827500086.Земельна ділянка розташована на території Кіровської сільської ради , за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0067 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг/а.с.18/.

Також до суду з архівного відділу райдержадміністрації надійшли документи про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду ОСОБА_2, з яких вбачається, що між Кіровською сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , як вказано в угоді про дострокове розірвання договору/а.с.84-98/.

Відповідно до повідомлення Кіровської сільської ради від 20.03.2014 року №167 - рішень про зміну адреси на якій розташований магазин в АДРЕСА_1 не приймалося/а.с.86/.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , надана в оренду ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування магазину, ніяких відомостей про земельну ділянку, яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 не вказано/а.с.114/.

У судовому засіданні сільський голова Кіровської сільської ради Савран З.С. заперечувала проти позову, пояснивши, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 відводилася ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування магазину, орендна плата вноситься своєчасно, також вказала, що земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 взагалі не існує, а лише магазин, відповідно до технічної документації, яка надана була в сільську раду ОСОБА_4 І взагалі звідкіля з'явилася адреса АДРЕСА_1 незрозуміло, ніхто до сільської ради не звертався про зміну адреси з АДРЕСА_1. Також пояснила, що будинок , в якому проживала сім'я Павленко та магазин знаходяться на одній земельній ділянці, і якби ОСОБА_2 виготовила технічну документацію на магазин, так як відповідно до рішення Кіровської сільської ради №15 20 сесії п'ятого скликання вирішили - звернутися ОСОБА_2 до відділу містобудування та архітектури ЖКГ Оріхівської адміністрації для виготовлення технічної документації на будівлі/а.с.81/, то цього спору взагалі не виникло.

Представник позивача суду пояснила, що ОСОБА_4 до теперішнього часу є фактичним забудовником і власником самочинно побудованого ним цього об'єкта нерухомого майна і хоча рішення Оріхівського районного суду від 26 квітня 2010 року скасоване по надуманим мотивам , то вважає що він є власником даного магазину, так як будував його, про цей факт можуть підтвердити свідки.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснили, що дійсно в період шлюбних відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_2, позивач приймав участь у будівництві магазину.

Приписами ч.2 ст.120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суду представником позивача не надано жодного доказу того, що ОСОБА_4 набув право власності на магазин, крім показань свідків, які не є доказом по даному питанню. Також представник позивача зауважила, що до даного часу ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона сплачувала орендну плату за земельну ділянку.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 702636 , який було надано у судовому засіданні представником відповідача- власником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку/а.с.121/.

У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 неодноразово заявлялося клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи і саме питання стосувалися земельної ділянки, яка знаходиться за адресою с.Кірове, АДРЕСА_1 хоча , як встановлено в судовому засіданні , вся технічна документація , яка розроблена на земельну ділянку, яка надана в оренду ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із змісту статті 203 Цивільного кодексу України , правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі (частина третя цієї статті).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу .

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.

Відповідно до ст.215 ч.2 ЦК України - недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин).

Змістом статті 124 Земельного кодексу України , якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному статтями 118 , 123 цього Кодексу . Тобто волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви.

При цьому частиною першою вказаної норми встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією , і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону .

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26 , пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.

В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до рішення Кіровської сільської ради №15 від 19 червня 2008 року ОСОБА_2 передано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,0067 для будівництва та обслуговування магазину, яка знаходиться за адресою :АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснила, що зі сторони Кіровської сільської ради ніяких претензій щодо внесення оплати відповідно до договору оренди землі не було. Всі умови договору оренди виконуються. Взагалі право на оспорювання в судовому порядку договорів оренди землі мають орендар та орендодавець, права яких безпосередньо порушено відповідно до ст.35 ЗУ « Про оренду землі».

Отже представником позивача в судовому засіданні не доведені ті обставини , на які вона посилалася як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України). Оцінка доказів проводиться судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. ст.ст. 10, 11, 58, 60, 62, 63, 64, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.12,116,118,123,124 ЗК України, ст.13,14 Конституції України, ЗУ « Про оренду землі», ЗУ « Про місцеве самоврядування» суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до органу місцевого самоврядування Кіровська сільська рада Оріхівського району Запорізької області, посадової особи органу місцевого самоврядування сільської голови Савран З.С., ОСОБА_2, третя особа: відділ держземагенства України в Пологівському районі Запорізької області про визнання права на оренду земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун