Ухвала

від 04.09.2014 по справі 545/2380/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2380/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2299/14

Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С.

Доповідач Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком, визнання права власності на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2013 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Полтавського районного суду з позовом про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування своїх вимог зазначили, що на даний час позивачі не мають змоги проживати в будинку за адресою:АДРЕСА_1, так як їхнім батьком ОСОБА_4 та його другою дружиною ОСОБА_5 оспорюється це право і їх не пускають до будинку.

Відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Полтавського районного суду з зустрічним позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, в обґрунтування своїх вимог зазначили, що відповідачка на зазначеній житловій площі не проживає з 2005 року, коли приходить в гості утворює перешкоди у здійсненні права позивачів на користування та розпорядження майном, а саме: постійно вчиняє сварки, тому вони вимушені звернутися до суду з даним позовом.

Позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги та заявляли про зміну підстав та предмету позову, в останніх змінах просили суд :

- усунути з боку ОСОБА_4 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 та її дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_1,

- вселити ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартирою АДРЕСА_1,

- встановити порядок користування квартирою в квартирою АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_8 , ОСОБА_7 у користування кімнату площею 11,7 кв.м.; коридор пл.8,8 кв.м., туалет пл.1,3 кв.м.» ванна пл.3,5 кв.м., кухня пл.8,7 кв.м. залишити в загальному користуванні.

Позивачі в травні 2014 року подали до суду заяву, в якій позовні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1, - прохали залишити без розгляду.

Ухвалою позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно - залишено без розгляду.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року в позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком - відмовлено за недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком - задоволено в повному обсязі.

Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено за недоведеністю.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просять скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року, вселити ОСОБА_1 разом з її неповнолітніми дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1; встановити ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_6 порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши їм кімнату площею 11,7 кв.м в зазначеній квартирі; відмовити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 29 ЦК України , місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово

Відповідно до ч. 2 ст. 310 ЦК України , фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну.

Відповідно до положень ст. 64 ЖК України , члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають договору найму жилого приміщення.

Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу . Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , громадянин України, який постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про-виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Cудом першої інстанції вірно встановлено, що 27.03.1992 року між ОСОБА_4 та Александровим В.В., який діяв по дорученню Радгоспу Ім. Т.Г. Шевченко, укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого Радгосп Імені Т.Г. Шевченка Полтавського району продав ОСОБА_4, трьохкімнатну в двохквартирному житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 кв.м. та житловою площею 53.6 кв.м. за ціною - 293662 карб. Даний договір посвідчено секретарем Щербанівської сільської Ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області та зареєстровано в реєстрі під № 53.

Згідно реєстраційного запису на документі (договору купівлі-продажу від 27.03.1992 року) про право особистої власності, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в Полтавському міському бюро технічної інвентаризації на право особистої власності за ОСОБА_4, та записано в реєстраційну книгу № 2 за реєстровим номером 284, 03 квітня 1992 року.

Згідно довідки № 3785 виданої Щербанівською сільською радою Полтавського району від 16.09.2013 року, встановлено, що за вищевказаною адресою рахується земельна ділянка 0,06 га. виділена рішенням сільської ради від 12.03.1992 року ОСОБА_4(а.с. 75).

Згідно довідки № 3785 виданої Щербанівською сільською радою Полтавського району від 07.08.2013 року, судом встановлено, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано вісім осіб: ОСОБА_4 - власник домоволодіння; ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_1 - дочка; ОСОБА_15 - дочка дружини; ОСОБА_16 - син; ОСОБА_9 - онук; ОСОБА_6 - онук; ОСОБА_17 - онук.

В 2008 році ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_19, після чого вона виїхала з постійного місця проживання. Виїхавши з квартири за місцем реєстрації остання не виписалась та відмовилась виконувати зобов'язання по сплаті комунальних послуг, прибиранням, уходу за квартирою, тощо.

Крім того, судом встановлено, що 29.11.2012 року ОСОБА_20 (наймодавець) та ОСОБА_1 (наймач) уклали договір оренди приміщення б/н, згідно з яким наймодавець передає у строкове платне користування наймачу за плату житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, з орендною платою за місяць 1650 грн. строком на один рік. Вказаний факт свідчить, що позивачка ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю з 2012 року має постійне місце проживання за вищевказаною адресою.

Також встановлено, що на даний час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_15 та її син ОСОБА_17.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи з боку ОСОБА_4 створювались ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спірним житлом по АДРЕСА_1. Так, приєднані до матеріалів справи постанови дільничного інспектора Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області про відмови в порушенні кримінальних справ за період з 2010 року по 2013 рік, доводять факт виникнення постійних сварок на побутовому грунті між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 / а.с. 94/. По факту зварення ОСОБА_1 від 07.07.2011 року щодо вчинення перешкоди у користуванні спірним будинком, постановою начальника СДІМ Полтавського РВ УМВС від 09 липня 2011 року було відмовлено в порушені кримінальної справи та роз'яснено право на звернення до суд для вирішення вказаного питання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні квартирою лише 13 червня 2013 року.

Згідно ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не проживає більше п'яти років за адресою: АДРЕСА_1, більше одного року не оплачує плату за користування жилим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню спірної квартири, не приймає участі у спільному побуті, не є членом сім'ї власника - ОСОБА_4, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вона втратила право на користування вказаним житлом.

За таких обставин, також є правильним висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні, встановлення порядку користування та вселення у квартиру АДРЕСА_1.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року та на додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 31 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: О.О.Буленко

Судді: С.М. Бондаревська Л.М. Омельченко