Рішення

від 03.09.2014 по справі 916/3220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2014 р.Справа № 916/3220/14

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Макаров В.П. (довіреність б/н від 11.08.2014р.),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Августівка"

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Тягур"

про стягнення 123 819,41 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Августівка" (ТОВ Агрофірма „Августівка") звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тягур" (ТОВ „Тягур") 123 819,41 грн., з яких: 105 342, 60 грн. - основного боргу, 15 437,75 грн. - пені, 3 039,06 грн. - 3% річних. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення ТОВ „Тягур" вимог укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 15/9-12 від 15.09.2012р. щодо здійснення своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2014р. порушено провадження у справі № 916/3220/14 за даним позовом, розгляд справи призначено на 03.09.2014р.

02.09.2014р. до господарського суду Одеської області від ТОВ Агрофірма „Августівка" надійшли уточнення (зменшення) позовних вимог (вх. № 2-3674/14), відповідно до яких позивач просить суд стягнути з ТОВ „Тягур" 123 819,40 грн., з яких: 105 342, 59 грн. - основний борг, 15 437,75 грн. - пеня, 3 039,06 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 03.09.2014р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Також представником позивача пояснено, що - оскільки в договорі сторони не визначили конкретний строк його дії - на підставі ч. 1 ст. 267 ГК України, договір № 15/9-12 від 15.09.2012р. укладено до 15.09.2013р. Окрім договору № 15/9-12 від 15.09.2012р. між сторонами кожного року неодноразово укладались аналогічні договори.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг № 19162008 від 15.08.2014р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявний в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто із відміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.09.2012р. між ТОВ „Агрофірма „Августівка" (Постачальником) та ТОВ „ТЯГУР" (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 15/9-12 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у встановлений договором строк товар у власність Покупця, а Покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товаром, який поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена в видаткових накладних до Договору (п. 1.2 Договору).

Розділом 3 Договору визначено:

- ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються в видаткових накладних доданого Договору (п. 3.2 Договору);

- оплата кожної партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежів протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару чи передоплати (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 5.2.1 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення здійснення оплати товару, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання вимог договору № 15/9-12, з 15.09.2012р. по 02.10.2012р., включно, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 177 166,60 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 327 від 15.09.2012р. на суму 64 824,00 грн. - ячменю в кількості 29 600 кг;

- № 340 від 25.09.2012р. на суму 48 310,60 грн. - ячменю в кількості 21 860 кг;

- № 357 від 02.10.2012р. на суму 64 032,00 грн. - пшениці в кількості 27 840 кг.

Відповідачем отримано вказаний товар, згідно довіреностей на отримання товару № 63 від 15.09.2012р., № 291 від 25.09.2012р. та № 285 від 02.10.2012р.

За отриманий згідно зазначених видаткових накладних товар позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки:

- № 39 від 15.09.2012р. за ячмінь в кількості 29 600 кг на суму 64 824,00 грн.;

- № 40 від 25.09.2012р. за ячмінь в кількості 21 860 кг на суму 48 310,60 грн.;

- № 42 від 02.10.2012р. за пшеницю в кількості 27 840 кг на суму 64 032,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 71 824,01 грн.:

- 20.09. 2012р. - 64 824,01 грн. (призначення платежу: „за ячмінь за рахунком № 39 від 15.09 2012р.");

- 28.03.2013р. - 1 000,00 грн. (призначення платежу: „згідно договору б/н від 28.03.2013р.");

- 10.04.2013р. - 1 000,00 грн. (призначення платежу: „згідно договору б/н від 09.04.2013р.");

- 02.07.2013р. - 1 000,00 грн. (призначення платежу: „за рахунком б/н від 02.07.2014р.");

- 16.07.2013р. - 1 000,00 грн. (призначення платежу: „за рахунком б/н від 16.07.2013р.");

- 22.07.2013р. - 2 000,00 грн. (призначення платежу: „за рахунком б/н від 22.07.2013р.");

- 15.08.2013р. - 1 000,00 грн. (призначення платежу: „за рахунком б/н від 15.08.2013р."), -

що підтверджується виписками банку по особовому рахунку ТОВ „Агрофірма „Августівка", наявними в матеріалах справи. Залишок боргу - 105 342,59грн. залишився несплаченим.

Всі перелічені обставини і стали підставою для звернення ТОВ „Агрофірма „Августівна" до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього, в якому, окрім стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 105 342,59 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 15 437,75 грн. та 3 % річних в сумі 3 039,06 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару за видатковими накладними № 327 від 15.09.2012р., № 340 від 25.09.2012р. та № 357 від 02.10.2012р. на загальну суму 177 166,60грн.

На оплату вказаного товару позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки: № 39 від 15.09.2012р., № 40 від 25.09.2012р. та № 42 від 02.10.2012р.

На думку позивача, відповідачем оплачено отриманий за договором № 15/9-12 від 15.09.2012р. товар в розмірі 71 824,01 грн. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача існує перед ним заборгованість за договором №15/9-12 від 15.09.2012р. в сумі 105 342,59грн. (177 166,60 - 71 824,01)

При цьому, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 ГПК України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у відповідача заборгованості за отриманий згідно договору №15/9-12 від 15.09.2012р., а саме: накладних № 327 від 15.09.2012р., № 340 від 25.09.2012р. та № 357 від 02.10.2012р., - товар, в сумі 105 342,59 грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи (призначень платежів, зазначених у банківських виписках), проплати від 28.03.2013р. в сумі 1 000,00 грн., від 10.04.2013р. в сумі 1 000,00 грн., від 02.07.2013р. в сумі 1 000,00 грн., від 16.07.2013р. в сумі 1 000,00 грн. від 22.07.2013р. в сумі 2 000,00 грн., від 15.08.2013р. в сумі 1 000,00 грн., - всього в сумі 7 000грн. - було здійснено відповідачем на виконання вимог інших договорів, які не є предметом розгляду даної справи.

Суд вважає доведеною матеріалами справи заборгованість відповідача за договором №15/9-12 від 15.09.2012р. в розмірі 112 342,60 грн. (177 166,60 - 64 824,01).

Але, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму основного боргу в розмірі 105 342,59 грн до стягнення, яка безпосередньо заявлена у позові.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 15 437,75 грн. та 3% річних в сумі 3 039,06 грн.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами п. 5.2.1 договору № 15/9-12 від 15.09.2012р. сторони узгодили, що у разі прострочення здійснення оплати товару відповідача сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 15 437,75 грн., встановив, що позивачем нараховано пеню з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та невірно визначено період виникнення заборгованості у відповідача (з 19.08.2013р. по 04.08.2014р.), та зроблено власний розрахунок пені за допомогою системи „Ліга - Закон".

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені (грн.) 48 310,59 29.09.2012р. - 29.03.2013р. 3 603,50 64 032,00 06.10.2012р. - 06.04.2013р.. 4 802,40 Всього 8 405,90 Отже, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 8 405,90грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних, встановив, що позивач при здійсненні даного розрахунку також допустив помилку щодо визначення періоду виникнення заборгованості у відповідача - з 19.08.2013р., та зробив власний розрахунок з урахуванням кінцевого строку нарахування 3% річних, заявленого позивачем (по 04.08.2014р.)

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняСума 3% річних (грн.) 48 310,59 29.09.2012р. - 04.08.2014р. 2 680,25 64 032,00 06.010.2012р. - 04.08.20143р. 3 515,62 Всього 6 195,87 Отже, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 195,87 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму 3% річних в розмірі 3 039,06 грн до стягнення, яка безпосередньо заявлена у позові.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 105 342,59 грн. - основного боргу, 8 405,90 грн. - пені та 3 039,06 грн. - 3% річних.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тягур" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, буд. 9, код ЄДРПОУ 38167299) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Августівка" (67632, Одеська область, Біляївський район, с. Августівка, код ЄДРПОУ 03768598) 105 342 (сто п'ять тисяч триста сорок дві) грн. 59 коп. - основної заборгованості, 8 405 (вісім тисяч чотириста п'ять) грн. 90 коп. - пені, 3 039 (три тисячі тридцять дев'ять) грн. 06 коп. - 3% річних та 2 335 (дві тисячі триста тридцять п'ять) грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2014 року

Суддя Ю.І. Мостепаненко