Рішення

від 05.08.2014 по справі 582/565/14-ц

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/582/250/14

Справа № 582/565/14-ц

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Діски А.Б.

за участю секретаря - Гриценко К.Ф.,

з участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

третьої особи - приватного нотаріуса Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5, про визнання договорів дарування недійсними,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2014 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку та господарських споруд, за адресою АДРЕСА_1, та договір дарування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва площею 0,07 га, кадастровий номер 5923581300:03:000:0121 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2897 га кадастрові номери 5923581300:03:000:0120 та 5923581300:03:000:0122 за адресою АДРЕСА_1, укладені 07 грудня 2012 року між нею та її сином ОСОБА_3 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що укладені нею правочини є удаваними, насправді нею було укладено спадковий договір.

В той же час, в судовому засіданні позивачка позов підтримала, але обгрунтовувала свої вимоги тим, що помилилася щодо правової природи договору, оскільки вважала, що укладає спадковий договір і право власності на її нерухоме майно перейде до сина лише після її смерті. Вказала, що підготовкою документів займався син, вона лише прийшла до нотаріуса і підписала договори. Дізналася про те, що син за цими договорами одразу набув права власності на будинок і землю, лише в 2014 році під час сварки з ним. Саме у зв'язку з помилкою щодо природи правочину і просила визнати договори дарування недійсними.

Представник позивачки, адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав, вказав, що на момент укладення договору позивачка вважала, що укладає саме договір довічного утримання, вважала, що син її буде утримувати, а після її смерті набуде право власності на її майно.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що мати йому запропонувала відписати хату, для того, щоб вони з дружиною перейшли до неї жити. Після того, як вони з дружиною перейшли жити до позивачки, він робив ремонти та поліпшення в цьому будинку. Вказує, що ніякої помилки у позивачки не було і не могло бути, оскільки вона знала, що право власності виникло у нього одразу, про що роз'яснювала нотаріус, а також неодноразово мати перечитувала договори вдома після підписання. Крім того, нотаріус пропонувала декілька видів договорів, але вони вирішили укласти саме договори дарування. Договори всі читали і до їх укладання. Домовлялись, що мати буде жити разом з ними, і залишиться там господаркою. Про те, що ОСОБА_1 залишиться проживати в цьому будинку зазначено в договорі. Зараз він з дружиною та сином проживає у батьків дружини, через сварки з матір'ю.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив. Вважає його безпідставним, вказує, що позивачка добровільно уклала договори дарування, не помиляючись в тому, який договір укладає. Крім того, позивачка не скористувалась своїм правом протягом року розірвати ці договори.

Приватний нотаріус Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5, третя особа по справі, позовні вимоги не визнала, та пояснила, що в таких справах не поспішає та надає людям час для збору документів і щоб вони подумали. Вона роз'яснювала правові наслідки укладення такого договору, що майно перейде у власність обдаровуваній особі. Позивачка хотіла, щоб господарем був її син і вони жили однією родиною, у зв'язку з чим у договорі було передбачено, що ОСОБА_1 залишиться проживати в будинку. Також вона переконалася, що укладення цього договору є дійсною волею позивачки, що на неї ніхто не тисне, не примушує тощо. Коли примірники догорів були готові, вона віддала їх сторонам, спочатку вони з ними ознайомились, а потім підписали. Символічної передачі ключів не було, оскільки відповідач в цьому будинку проживав. Нотаріус перепитувала у позивачки, чи хоче вона, щоб це майно перейшло у власність сину, на що та відповіла, що так. Роз'яснила позивачці, що вона має право там проживати, але син має право розпоряджатися будинком і земельною ділянкою. Позивачка не могла помилятися в природі договору, оскільки їй чітко було роз'яснено наслідки угоди, запропоновано інші види договорів, в тому числі довічного утримання, а також заповіт. Але позивачка наполягала саме на договорі дарування.

Заслухавши сторони, їх представників, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 07 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договори дарування, відповідно до яких ОСОБА_1 подарувала (безоплатно передала у власність) ОСОБА_3 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, та земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва площею 0,07 га, кадастровий номер 5923581300:03:000:0121 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2897 га кадастрові номери 5923581300:03:000:0120 та 5923581300:03:000:0122 за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 зареєстрував право власності на вказаний житловий будинок, про що свідчить відповідний витяг КП "СМБТІ" серії СЕВ № 904431 від 21 грудня 2012 року (а.с.35).

Про те, що право власності на земельні ділянки кадастрові №5923581300:03:000:0121 та №5923581300:03:000:0120 перейшло до ОСОБА_3, приватним нотаріусом ОСОБА_5 було зроблено відповідний посвідчувальний напис на державних актах про право власності на ці земельні ділянки.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Разом із тим, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).

Згідно ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06 листопада 2009 року, відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на те, що невірно зрозуміла зміст правочину та через свою необізнаність щодо правової природи укладених нею договорів дарування, просила визнати їх недійсними.

Проте, 07 грудня 2012 року при укладенні спірних договорів дарування приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області було встановлено особу сторін даного договору, їх дієздатність та посвідчено, зокрема, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними договір, уклали договори дарування будинку та земельних ділянок, за якими ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 житловий будинок, який складається з придатного для використання за призначенням житлового будинку цегляного літ. А-1, загальною площею 61,5 кв.м., житловою площею 36,0 кв.м., та слідуючих господарських будівель та споруд: сараю цегляного літ. Б, літньої кухні цегляної літ. В, сараю цегляного літ. Г, вбиральні цегляної літ. У, сараю цегляного літ. Д, погріба цегляного літ. ПГ, огорож дерев'яних №!-№2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-33) та земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,0700 гектарів, індексно-кадастровий номер 5923581300:03:000:0121 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2897 гектарів, індексно-кадастрові номери -5923581300:03:000:0120 та 5923581300:03:000:0122, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-37).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є подругою позивачки і періодично спілкується з нею по телефону. ОСОБА_1 бажала залишитись у господарстві власницею і господаркою, але оскільки в неї вже немає сил утримувати та доглядати господарство, тому вважала, що прийдуть «молоді і нехай для себе роблять». Свідок вказувала, що позивачка вважала, що її син отримає право власності лише після її смерті.

В той же час, свідок зазначає, що ОСОБА_1 їй казала, що хату збирається «переписувати» на сина. Свідок радила їй, щоб та переписала 1/2 будинку і половина домогосподарства була "на ній". Сама ОСОБА_1 не схотіла так вчинити. Вони домовлялися, що будуть укладати договір дарування, а які там ньюанси цього договору вона не знає. Такі показання свідка суд не може прийняти до уваги.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає, що ОСОБА_1 оформила будинок на сина. Позивачка казала, що збирається оформити "дарственну", оскільки будинок здоровий, важко його утримувати, потрібен хазяїн, казала: "Молоді хазяїва, нехай хазяйнують". ОСОБА_1 збиралася жити там разом з ними, а як воно оформлено за законом, свідок не знає. Назараз каже, що позивачка не помирилась з сином. Незадовго до укладення договорів ОСОБА_1 казала, що збирається дарувати сину будинок і казала, що подарувала синові будинок після цього.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є невісткою позивачки. Позивачка запропонувала перейти до неї жити, а вона "перепише" хату на ОСОБА_3 Вони з чоловіком переїхали, робили переобладнання та ремонт в хаті, оскільки вважали, що будуть там жити, але позивачка їх вигнала. Нотаріус перед укладенням договорів уточнювала, чи буде ОСОБА_1 проживати в цьому будинку. ОСОБА_1 не хотіла укладати якісь інші договори, крім договорів дарування. Свідок була присутньою при укладанні договорів і зазначає, що нотаріус давала перечитувати договори перед їх укладанням. Позивачка з усім погоджувалась. І вдома перечитувала не один раз. Позивачка казала, що оскільки вона дарує будинок, то син з невісткою будуть її догодовувати до старості і вона буде з ними проживати, на що вони погодились.

Зібрані по справі докази не свідчать про те, що позивачка як до так і під час укладання не розуміла правової природи договорів. Доказів про те, що ОСОБА_1 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, позивачкою не надано.

На думку суду, ОСОБА_1 розуміла, що передаватиме синові у власність будинок та землю, оскільки як зазначала свідок ОСОБА_6, остання навіть радила позивачці подарувати лише 1/2 майна, щоб половина власності залишилась у позивачки, на що та відмовилась, пояснивши труднощами в реєстрації.

Пояснення позивачки про те, що вона хотіла, щоб син з невісткою після того як вона подарує майно, продовжували ставитись до неї як до господарки у хаті, допомагали їй в утриманні майна та догодували її до старості, не свідчать про те, що позивачка мала на меті укласти будь-який інший договір, а не договір дарування.

Більше того, суд бере до уваги, що позивачка працює, не є інвалідом, не перебуває на обліку в лікарів та не потребує утримання чи догляду.

З огляду на викладене, оцінюючи в сукупності всі зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5, про визнання договорів дарування недійсними, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Б. Діска