Постанова

від 04.09.2014 по справі 922/2283/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 922/2283/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Бондаренко В.П. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників :

позивача - Лесько О.В.

відповідача - Крайник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1996Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі №922/2283/14

за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії, м. Харків,

до Відділу Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області, м. Барвінкове, Харківська область,

про стягнення коштів в сумі 15817,88 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 15817,88 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі №922/2283/14 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відділу Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області, на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії суму боргу у розмірі 15817,88 грн. Стягнуто з Відділу Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області на користь Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі №922/2283/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що заборгованість виникла не через порушення відповідачем умов договору, а через ненадходження коштів з Державного бюджету України, оскільки до теперішнього часу відсутній затверджений паспорт бюджетної програми КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи» на 2014 рік, що унеможливлює здійснення перереєстрації кредиторської заборгованості по вищевказаному договору та оплати коштів за отримані послуги. Також вказує на те, що позивачу були відомі в момент підписання договору його положення про проведення розрахунків за умови надходження відповідачу коштів з Державного бюджету України і він погодився з ними.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що оскаржуване рішення вважає прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Крім того, зазначає, що законодавство при визначення відповідальності за укладеними договорами не виділяють бюджетні установи в окрему категорію і не встановлюють для них будь-які окремі правила. Позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі №922/2283/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 20 вересня 2013 року між Відділом Держземагентства у Барвінківському районі Харківської області (замовник) та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської регіональної філії (виконавець) було укладено договір №зр-03/3 (а.с.7-18).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовнику послуги - створення цифрової векторної карти по Барвінківському району, методом векторизації сканованих зображень картограм агровиробничих груп ґрунтів, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно із п. 3.1. ціна цього договору становить 27768,00 грн., у тому числі ПДВ - 4628,00 грн.

У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань замовником.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору результати наданих послуг виконавець оформляє відповідно до вимог зазначених у технічному завдані ( додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору і надає замовнику акти приймання-передачі наданих послуг, форма яких викладена у додатку №5 цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору та цифрові векторні карти, отримані шляхом векторизації вихідних матеріалів, зазначених у п.1.2.1 цього договору. Складання актів приймання-передачі наданих послуг здійснюється відповідно до технічного завдання (додатку №1) , що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 5.5. приймання наданих послуг здійснюється відповідачем відповідно до умов, визначених технічним завданням (додаток №1).

Матеріали справи містять акт від 28.10.2013 року надання послуг за договором від 20.09.2013 року №ЗР-03/3, відповідно до якого виконавцем надано послуги в повному обсязі згідно календарного плану та технічного завдання, затверджених договором. Вартість наданих послуг з ПДВ 27768,00 грн. Замовник не має претензій до наданих послуг виконавцем. (а.с.19).

Вказаний акт надання послуг був підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору №ЗР-03/3 від 20.09.2013 року.

Результати наданих послуг, які зазначаються в акті приймання-передачі наданих послуг та надаються за умовами цього договору, вважаються виконаними з моменту підписання сторонами актів наданих послуг, які є підставою для здійснення розрахунків (п. 5.9. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться позивачем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України щомісяця шляхом перерахування вартості наданих послуг, визначеної в акті приймання-передачі наданих послуг, за умови надходження йому відповідних коштів з Державного Бюджету України на сплату зазначених послуг, із зазначенням площі території в км. кв. на яку створюються цифрові векторні карти, протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами кожного із зазначених актів, в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою 2803030 "Проведення земельної реформи".

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги за договором №ЗР-03/3 від 20.09.2013 року, сплативши лише 11950,12 грн. з необхідних 27768,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9 від 28.10.2013 р. (а.с.53).

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією №07/452 від 26.03.2014 року, в якій зазначив, що станом на 25.03.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 15817,88 грн. та просив у строк встановлений законодавством перерахувати її на його банківський рахунок (а.с.20-22).

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, передбачених умовами договором №ЗР-03/3 від 20.09.2013 року щодо оплати наданих позивачем послуг, обґрунтовано нараховано заборгованість на загальну суму 15817,88 грн.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, в зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 15817,88 грн.

Твердження відповідача стосовно того, що заборгованість виникла не через порушення ним умов договору, а через ненадходження коштів з Державного бюджету України позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України викладеною в постанові від 27.10.2011 року у справі №11/446 та правовою позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 15.05.2012 року, а також з нормою статті 218 Господарського кодексу України, згідно якої не вважаються обставинами, які звільняють від господарсько-правової відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, ухвалене ним рішення є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені, в оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2014 року у справі №922/2283/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 04 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Камишева Л.М.