Постанова

від 01.09.2014 по справі 820/13557/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Справа № 820/13557/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2014 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Підкопаєва А.В., відповідача - Шляхти В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк", з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати противоправними та скасувати прийняті Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення № 0000842204, № 0000852204 від 19.03.2014 р. та №0000852204 від 31.07.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки жодних порушень чинного податкового законодавства позивач не вчиняв, висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам. З цих підстав вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість підлягають скасуванню в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши у судових засіданнях як копії так і оригінали матеріалів адміністративної справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" (код ЄДРПОУ 31977200, адреса: Харківська область, с. Березівка, вул. Колгоспна, 35), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Харківській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області. Є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва №200067469 від 13.09.2012 р. (арк. 3 акту перевірки) (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Маяк" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р. За результатами проведеної щодо позивача позапланової виїзної перевірки складено акт від 27.01.2014 р. № 91/20-23-22-01-06/31977200, у висновках якого (з урахуванням виправлення описки листом Харківської ОДПІ від 21.08.2014 р. №7253/8/20-23-22-04-08), зазначено порушення суб'єкта господарювання - ТОВ "Маяк", п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству донараховано ПДВ у сумі 21257,00 грн. за липень, та зменшена сума від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового періоду) (рядок 24 декларації з ПДВ) на 34454,00 грн. (а.с. 8 - 35, 156).

На підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки від 27.01.2014 р. № 91/20-23-22-01-06/31977200 та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000852204 від 19.03.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47829 грн., з яких: 21257 грн. - за основним платежем, 26572 - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000842204 від 19.03.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 34454,00 грн. (а.с. 70 - 71).

Відповідно до п.56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь - який момент після отримання такого рішення.

В ході судового розгляду з'ясовано, що податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 р. № 0000852204 та № 0000842204 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом послідовного подання скарг до Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.04.2014 р. (Вх. ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.04.2014 №2020/10) та Міністерства доходів і зборів України Вх.№12204/6 від 16.06.2014. Як свідчать матеріали справи, рішенням за результатами розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.06.2014р. № 3654/10/20-40-10-04-17 скаргу ТОВ "Маяк" задоволено частково - скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.03.2014 р. № 0000852204 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 21 257,00 грн., в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення - рішення № 0000842204 залишено без змін. Рішенням за результатами розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 27.06.2014р. № 1158116/99-99-10-01-15 скарга ТОВ "Маяк" залишено без змін податкові повідомлення - рішення № 0000852204, № 0000842204 від 19.03.2014 р. з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, в тому числі, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання (п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України) або зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України). За приписами п. 60.3, п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення, а у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, - з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.06.2014р. № 3654/10/20-40-10-04-17 за результатами розгляду скарги ТОВ "Маяк", положень п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. № 1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447, на адресу позивача направлено нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, від 31.07.2014р. № 0000852204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26572,00 грн. з яких: 21257 грн. - за основним платежем, 5315 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, яке отримано 07.08.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.(а.с. 157).

За таких обставин та з урахуванням положень п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014р. № 0000852204 є відкликаним, не створює для позивача будь - яких правових наслідків, а тому позов в цій частині є безпідставним а відтак не підлягає задоволенню.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.01.2014 р. № 91/20-23-22-01-06/31977200, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000852204 від 31.07.2014р. та № 0000842204 від 19.03.2014р., на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Такі висновки суду ґрунтується на наступному. Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати в податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши обставини реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Багатопрофільне науково - виробниче підприємство «НОКС» (Постачальник) та ТОВ «Маяк» (Покупець) було укладено договір поставки №02/03 від 02.03.2011 р., згідно умов якого, Постачальник поставляє у власність Покупцеві товар (дизельне паливо), зазначений в рахунках і товарних накладних, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його вартість Постачальнику в порядку, терміни і на умовах, встановлених цим Договором. Власником товару, який поставляється за цим Договором, є Постачальник до моменту сплати Покупцем 100% вартості замовленої партії (п.1.1, 1.3 Договору) (а.с. 50 - 51).

На підтвердження придбання у ТОВ «Багатопрофільне науково - виробниче підприємство «НОКС» ТМЦ (дизельного палива) позивачем до суду надано копії видаткових накладних №РН-0000003 від 02.03.2011 р., №РН-47 від 26.04.2011 р., №РН-48 від 26.04.2011 р., №РН-86/1 від 06.06.2011 р., №РН-111/1 від 18.07.2011 р., №РН-119 від 25.07.2011 р. та податкових накладних, №03 від 02.03.2011 р., №15 від 20.04.2011 р., №16 від 26.04.2011 р., №6 від 06.06.2011 р., №17 від 18.07.2011 р., №24 від 25.07.2011 р. (а.с. 52 - 57, 64 - 69).

Розрахунки за вказаним договором проведені у безготівковій формі, згідно наданих до суду платіжних доручень. (а.с. 58-63)

Суд відзначає, що додані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних №РН-0000003 від 02.03.2011 р., №РН-47 від 26.04.2011 р., №РН-48 від 26.04.2011 р., №РН-86/1 від 06.06.2011 р., №РН-111/1 від 18.07.2011 р., №РН-119 від 25.07.2011 р. не містять даних про місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та осіб, які їх склали, що позбавляє можливості ідентифікації вказаних осіб. Отже такі документи оформлені всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не можуть слугувати законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ через зазначені дефекти, допущені при їх складанні.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.5.2 Договору зазначається, що Покупець (позивач) здійснює передплату в розмірі 100 % за кожну замовлену партію Товару згідно рахунку, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або в обумовлений Сторонами спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата пального відбувалась без дотримання умов договору, а саме безпосередньо саме після поставки товару позивачеві. Доказів внесення змін до умов договору в частині оплати товару позивачем до суду не надано.

Оглянувши надані до суду платіжні доручення суд зазначає, що вони не підтверджують факт сплати коштів за договором поставки №02/03 від 02.03.2011р., оскільки в графі «призначення платежу» зазначається оплата дизельного палива згідно рахунків, які до суду не подані, з пояснень представника позивача в судовому засіданні, судом встановлено що такі рахунки на підприємстві відсутні.

Оскільки податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, отже проведення господарської операції повинно підтверджуватись також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством, договором укладеним між сторонами та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

З письмових пояснень позивача вбачається, що товар доставлявся автомобільним транспортом постачальника, однак товарно - транспортні накладні на підприємстві не збереглись. (а.с. 126-127)

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2009р. №207), документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

В силу абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом ст.44 Податкового кодексу України. До суду не подано товарно - транспортних накладних або дорожніх листів, що підтверджують факт транспортування товару.

Положеннями пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Тобто, з аналізу положень ст. 44 ПК України вбачається, що на платника податків законодавством покладається саме обов'язок щодо належного забезпечення зберігання ним переліку документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів) передбачений законом строк - не менше 1095 днів, який обчислюється: з дня подання платником податків до податкового органу податкової звітності, для складення якої і використовуються зазначені документи, а у разі неподання такої звітності - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Проте, всупереч положенням вказаної статті, позивачем не дотримано такого обов'язку щодо зберігання протягом встановленого законом строку товарно-транспортних накладних, які фіксують факт реальності здійснення господарської операції.

Згідно п.п. 2.1.2 та п.2.1 Договору поставки №02/03 від 02.03.2011 р., кількість товару, що поставляється, строк поставки, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в рахунку і товарній накладній, які складені на підставі письмової заявки Покупця та які є невід'ємною частиною цього Договору, при цьому Сторони погодилися при виконанні заявки на постачання Товару дотримуватися наступної процедури: Заявку на поставку Товару Покупець зобов'язаний передати за допомогою факсимільного зв'язку, або за допомогою електронної пошти або вручити під розписку за підписом уповноваженої особи Покупця не пізніше (трьох) робочих днів, що передували дню поставки. Копія заявки має силу оригіналу до моменту отримання оригіналу (а.с. 50).

У письмових поясненнях наданих до суду, позивач зазначає, що згідно п.п.2.1.1 Договору, заявки на поставку товару (пального) були надіслані ним факсимільним зв'язком, проте копії заявок на підприємстві на сьогоднішній день не збереглись (а.с. 126 - 127).

Отже суд доходить до висновку, що позивачем також не дотримано обов'язку щодо зберігання протягом встановленого законом строку заявок які є невід'ємною частиною договору та фіксують факт реальності здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно п.2.9 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 р. N 929, спеціалізовану форму "Книга складського обліку" (форма N ВЗСГ-10), згідно з додатком 10, рекомендується використовувати для забезпечення збереження сільськогосподарської продукції та інших товарно-матеріальних цінностей на складах, в коморах та інших місцях їх зберігання.

Облік бланків суворої звітності матеріально відповідальні особи здійснюють у "Книзі складського обліку" (форма N ВЗСГ-10), згідно з додатком 10, по кожному найменуванню за кількістю і номінальною вартістю.

Згідно п.2.8 (російською) Инструкции по учету поступления и расходования горюче-смазочных материалов и единых талонов на отпуск нефтепродуктов на предприятиях, в организациях, колхозах и совхозах, утвержденной Госкомнефтепродуктом СССР от 3 февраля 1984 г. N 01/21-8-72, оприходование нефтепродуктов производится на основании сопроводительных документов поставщиков или актов о приемке материалов (типовая междуведомственная форма N М-7 (*4).

Відповідно до п.6.1 (російською) Инструкции, учет нефтепродуктов в местах хранения ведется материально ответственными лицами на карточках складского учета по типовой междуведомственной форме N М-17 или в книгах, содержащих реквизиты, указываемые в карточках складского учета, раздельно по каждому наименованию и марке нефтепродуктов. На основании оформленных в установленном порядке первичных документов в карточки (книгу) заносятся данные по приходу и отпуску нефтепродуктов и выводятся количественные остатки после каждой записи или после записи последней операции дня.

З наданих до суду копій книги складського обліку за 2010 - 2011 р.р. форми №ВЗСГ-10, затвердженої Наказом Мінагрополітики України від 21.12.2007 р. №929 та сальдових відомостей за березень - травень, червень - липень 2011 р. форми №41, затвердженої Міністерством сільського господарства №269-2, вбачається, що заповнено ці фінансові документи підприємства не в хронологічний послідовності, а саме - в сальдових відомостях в графі «номенклатурний номер» після інформації, заповненої хронологічно зазначається: (за березень 2011 р.) після 30.03., - вписані позивачем дати 02.03., 18.03.; (за червень 2011 р.) після 29.06., - вписано 06.06.; (за липень 2011 р.) після 30.07., - вписані позивачем 18.07., 25.07. (а.с. 128 - 135). Окрім того з книги складського обліку вбачається, що в графі «контроль (підпис і дата)» відсутній підпис відповідальної особи.

Вказане свідчить про те, що господарська операція за договором поставки пального не оформлювалася в момент її здійснення, а відтак спростовує твердження позивача щодо оприбуткування отриманого від ТОВ «Нокс» згідно договору потсавки на складі позивача.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що документів щодо якості отриманого ним дизельного палива (сертифікатів якості, паспорту якості, тощо) та документів, які б підтверджували повноваження матеріально - відповідальної особи по отриманню дизельного пального підприємство не має.

Таким чином , наявність поставок товарів від ТОВ „Нокс" підприємству -покупцю, не підтверджено.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного позивач не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання товару, документів, що засвідчують транспортування, якість товару, повноваження особи на отримання товару.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Посилання позивача, що отриманий товар був використаний у власній господарській діяльності, шляхом заправлення транспортних засобів, які перебувають на балансі у позивача та використовувалися ним для збору врожаю, що підтверджується звітом про підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1.12.2011 р., листом з переліком технічних засобів, які перебувають на балансі ТОВ «Маяк» та використовуються в господарській діяльності (а.с. 140, 152 - 155), суд не приймає до уваги оскільки з зазначених документів взагалі не вбачається факту використання такого палива. Первинних документів (накладних на переміщення, подорожних листів, актів списання палива) щодо подальшого руху палива до суду не подано та з пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що будь-які інші документи, окрім тих які залучені до справи на підприємстві відсутні.

З огляду на сукупність встановлених у ході розгляду справи обставин спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк факт реальності господарських операцій між ТОВ "Маяк" та ТОВ "Нокс" не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Таким чином, оскільки судовим розглядом встановлено, що висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є повністю обґрунтованими, ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, то в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 вересня 2014 р.

Суддя Волошин Д.А.