Рішення

від 21.08.2014 по справі 908/2717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/62/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2014 Справа № 908/2717/14

за позовом : Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, буд. 251),

до відповідача: Приватного підприємства "Бріг" (юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 2-б, кв. 10; фактична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Глазунова/Історична, буд. 23/27),

про стягнення 5508,56 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Лойко А.О., довіреність № 9092/27 від 30.12.2013 р.;

від відповідача - не з'явився.

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Бріг" заборгованості за договором №704140 від 01.12.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 4998,91 грн., 320,61 грн. пені, 52,41 грн. - 3% річних, 136,63 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, статей 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Договору № 704140 від 01.12.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, статей 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005 року, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з січня 2014 р. по квітень 2014 р., відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 4998,91 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2717/14 присвоєно справі номер провадження № 30/62/14, розгляд якої призначено на 21.08.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

19.08.2014 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 200 грн. у зв'язку зі здійсненням часткової оплати відповідачем за спірним договором.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.08.2014 р., підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованості за договором № 704140 від 01.12.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 4798,91 грн., 320,61 грн. пені, 52,41 грн. - 3% річних, 136,63 грн. інфляційних втрат.

Заява про зменшення позовних вимог від 19.08.2014 р. подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 31.07.2014 р. було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ станом на 14.08.2014 р.: 69106, м. Запоріжжя, вул. Глазунова/Історична, буд. 23/27 , - і в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 21.08.2014 р. справу розглянуто та оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2006 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємством "Бріг" (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір № 704140 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.6. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Перспективна, буд. 2-б, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.6.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.6.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2. Договору).

Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3. Договору)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір набуває чинності з « 01» грудня 2006 року і діє до « 01» грудня 2007 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної в п. 10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2 Договору, які є підставами припинення дії Договору (пункти 10.1 та 10.4 Договору).

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5385,79 грн.: січень 2014 р. - 1944,19 грн., лютий 2014 р. - 1786,32 грн., березень 2014 р. - 1128,76 грн., квітень 2014 р. - 526,52 грн.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі теплової енергії за січень 2014 р., лютий 2014 р. та квітень 2014 р. підписані відповідачем без зауважень та скріплені печаткою підприємства. Акт приймання-передачі за березень 2014 р. споживач відмовився підписувати, що в акті зроблена відмітка. Такий акт вважається погоджений згідно п. 6.6.2 Договору і є підставою для проведення розрахунків.

Відпущена за Договором у спірний період теплова енергія відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 4998,91 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Бріг" заборгованості за договором № 704140 від 01.12.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 4798,91 грн., 320,61 грн. пені, 52,41 грн. - 3% річних, 136,63 грн. інфляційних втрат - є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. включно, позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5385,79 грн., у зв'язку з чим останньому до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Акти приймання-передачі теплової енергії за січень 2014 р., лютий 2014 р. та квітень 2014 р. підписані відповідачем без зауважень та скріплені печаткою підприємства. Акт приймання-передачі за березень 2014 р. споживач відмовився підписувати, що в акті зроблена відмітка. Такий акт вважається погоджений згідно п. 6.6.2 Договору і є підставою для проведення розрахунків.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4798,91 грн.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 320,61 грн. пені, 52,41 грн. - 3% річних, 136,63 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в межах заявлених в позові сум.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 320,61 грн. пені, 52,41 грн. - 3% річних, 136,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району (м. Запоріжжя) до Приватного підприємства "Бріг" (м. Запоріжжя) задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Бріг" (юридична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Перспективна, буд. 2-б, кв. 10; фактична адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Глазунова/Історична, буд. 23/27, код ЄДРПОУ 24513945) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) заборгованість за договором № 704140 від 01.12.2006 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 4798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 91 коп., 320 (триста двадцять) грн. 61 коп. пені, 52 (п'ятдесят два) грн. 41 коп. - 3% річних, 136 (сто тридцять шість) грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.08.2014 р.