Рішення

від 02.09.2014 по справі 922/2642/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р.Справа № 922/2642/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" м. Харків до Тоариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-спорт", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 31377540,58 за участю представників сторін:

Представник позивача - Суховій Т.М., дов. № 56 від 16.05.2014 року.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-спорт", м. Харків, в якому просить суд достроково стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 02/1-25К-41 від 14.10.2011р. в сумі 31377540,58 грн. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01 липня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2014р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2014р., за клопотанням представника позивача, строк розгляду спору було продовжено за межами двомісячного строку до 11.09.2014р.

У призначеному 02.09.2014р. судовому засіданні позивач позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач у призначене 02.09.2014р. судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про дату судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання відповідачем ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Позивач, присутній в судовому засіданні 02.09.2014р., пояснив, що ним надані всі необхідня для розгляду справи письмові докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством банк "Меркурій", м. Харків (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія-Спорт", м. Харків (відповідач, позичальник) був укладений договір № 02/1-25К-941 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (надалі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 30000000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання, з кінцевим терміном повернення кредиту - 13.04.2012р.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, сторонами був визначений розмір процентів за користування кредитом: з 14.10.2011р. - у розмірі 15,1 % річних, а з 01.11.2011р. - 16,0 % річних.

В підтвердження факту надання позивачем відповідачу кредиту у розмірі 30000000,00 грн. позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення №9 від 14.10.2011р.

Як свідчать матеріали справи, протягом строку дії кредитного договору, між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких, сторонами додатково узгоджувались: кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією, термін сплати процентів, а також розмір процентів.

Так, згідно із додатковою угодою № 24 від 14.10.2011р. до кредитного договору, був встановлений кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією - 16.10.2014р., згідно наступного графіка погашення:

- в період з жовтня 2013р. по вереснь 2014 р. - щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця погашати кредит у розмірі 100,00 грн.;

- 16.10.2014 р. - 29998500,00 грн.

Також, додатковою угодою № 27 від 14.10.2011р. до кредитного договору було доповнено п.3.1. кредитного договору тим, що нараховані проценти за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. необхідно сплатити не пізніше 31.01.2014 р.

За умовами п.5.2.3. та п.5.2.5. кредитного договору відповідач був зобов'язаний здійснити погашення кредиту в повному обсязі не пізніше дати, встановленої п.1.4. даного договору. Сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 цього договору.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та виконання графіку повернення кредиту не були виконані.

Відповідно до п. 5.3.2. кредитного договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та/або вимагати від відповідача дострокового повернення суми заборгованості за цим договором та/або стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, а також реалізувати свої інші права передбачені законодавством України або цим договором, у разі, зокрема, невиконання чи неналежного виконання договору/ів (хоча б одного) забезпечення позичальником або фізичною/ими (хоча б однією) чи юридичною/ими (хоча б однією) особою/ами, яка/і надала/и поруку, гарантію та/або заставу в забезпечення зобов"язань позичальника за цим договором.

Відповідно до п.6.1. кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Станом на 12.06.2014 р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором, яка складає 31377540,58 грн., з яких:

- 29998900,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом;

- 500,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом;

- 144654,64 грн. - заборгованість за нарахованими процентами;

- 1209838,82 грн. - заборгованість за простроченими процентами;

- 910,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів;

- 23636,88 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Дана заборгованість позичальника (відповідача) перед кредитором (позивачем) і стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

При цьому, суд зазначає, що на дату розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідачу даних сум за кредитним договором в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору, сторонами був визначений розмір процентів за користування кредитом: з 14.10.2011р. - у розмірі 15,1 % річних, а з 01.11.2011р. - 16,0 % річних.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3.2. кредитного договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір та/або вимагати від відповідача дострокового повернення суми заборгованості за цим договором та/або стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, а також реалізувати свої інші права передбачені законодавством України або цим договором, у разі, зокрема, невиконання чи неналежного виконання договору/ів (хоча б одного) забезпечення позичальником або фізичною/ими (хоча б однією) чи юридичною/ими (хоча б однією) особою/ами, яка/і надала/и поруку, гарантію та/або заставу в забезпечення зобов"язань позичальника за цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач систематично порушував строки внесення, передбачених графіками платежів по кредиту та відсоткам.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором №02/1-25К-41 від 14.10.2011р., яка складається з: 29998900,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 500,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 144654,64 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1209838,82 грн. - заборгованість за простроченими процентами, правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем , підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строку повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки. Нарахування пені припиняється з виконанням позичальником свого зобов'язання в натурі.

Позивачем нарахована пеня за період з 01.04.2014р. по 11.06.2014р. в розмірі 10,24 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та пеня за період з 06.05.2014р. по 30.07.014 р. у розмірі 23636,88 грн. за несвоєчасне погашення відсотків.

Зроблений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені нормативно та документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а позивач був звільнений від сплати судового за подання до суду позовної заяви, суд, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 73080,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 188, 173, 174, 179, 193, 232, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 629, 651,1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Спорт" (61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 2, ідентифікаційний код 31060536) на користь Публічного акціонерного товариство банк "Меркурій" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Петровського, 23, ідентифікаційний код 14360386) заборгованість за договором № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 14.10.2011 р. у розмірі 31377540,58 грн. ( 29998900,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 500,00 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 144654,64 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 1209838,82 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 10,24 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів; 23636,88 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Спорт" (61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 2, ідентифікаційний код 31060536) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2642/14