Рішення

від 21.08.2014 по справі 911/2201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/2201/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення 100 379, 73 грн. за участю представників:

від позивача: Колесник Т.А.

від відповідача: Павленко О.М.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 100 379, 73 грн. заборгованості за договором № 691 про закупівлю за державні кошти від 04.01.2013 р., з яких: 87 927, 79 грн. - основного боргу, 7 276, 97 грн. - пені, 1 549, 23 грн. - 3 % річних та 3 625, 74 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з опалення та підігріву холодної води.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.07.2014 р.

10.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 507 від 08.07.2014 р. (вх. № 13472/14 від 10.07.2014 р.), до якого долучено витребувані судом документи.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 191 від 09.07.2014 р. (вх. № 13471/14 від 10.07.2014 р.), у якому останній частково визнає позовні вимоги.

У судовому засіданні 10.07.2014 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2201/14 на п'ятнадцять днів.

Присутній у судовому засіданні 21.08.2014 р. представник позивача повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2014 р. підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, проте просив суд відмовити у задоволенні позову в частині пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

У судовому засіданні 21.08.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.01.2013 р. між сторонами було укладено договір № 691 про закупівлю за державні кошти, предметом якого є надання відповідачу послуг з опалення та підігріву холодної води.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач постачає відповідачу послуги з опалення та підігріву холодної води, а відповідач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити послуги за встановленими тарифами органом місцевого самоврядування.

Пунктами 3.1, 3.2 та 3.3 договору передбачено, що ціна цього договору становить 652 163, 32 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна послуги з опалення та підігріву холодної води визначається за тарифами, встановленими органом місцевого самоврядування. Ціна договору визначена у річному плані та може бути змінена за взаємною згодою сторін, залежно від реального споживання (фінансування).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюються за встановленими тарифами органом місцевого самоврядування, згідно норми та фактично опалювальної площі.

Відповідно до п. 4.2 договору при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник відповідача до позивача для оформлення акту про використані послуги з опалення та підігріву холодної води згідно з додатком № 9, де розрахунковим періодом є період рівний 30 календарним дням.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата за спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється відповідачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті послуги з опалення та підігріву холодної води здійснюється до 5 числа місяця наступного за місяцем поставки послуг з опалення та підігріву холодної води.

Згідно з п. 4.4 договору оплата здійснюється через установи банків, каси позивача. Оплата може здійснюватися як в готівковій формі, так і в безготівковій формі.

Відповідно до п. 4.5 договору при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена відповідачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що за порушення строків оплати спожитих послуг з опалення та підігріву холодної води, зазначених в п. 4.3 даного договору відповідач сплачує на користь позивача крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 5.4 договору приймання-передача послуг з опалення та підігріву холодної води, поставленої позивачем відповідачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі. Позивач складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу відповідача пакет розрахункових документів: акт приймання-передачі, рахунок-фактура - щомісячно, акт зірки взаєморозрахунків - щоквартально, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Відповідач зобов'язаний на протязі 3 робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу позивача один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку позивача та відповідача.

Відповідно до п. 5.12 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.2 договору відповідач зобов'язується виконувати умови цього договору.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 01.01.2013 р. і діє до 31.12.2013 р.

На виконання вимог договору № 691 про закупівлю за державні кошти від 04.01.2013 р. позивач надав відповідачу послуги з опалення та підігріву холодної води за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року (включно) на загальну суму 163 545, 05 грн., що підтверджується актом № 691/13/11 приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у листопаді 2013 року від 25.11.2013 р. на суму 44 913, 83 грн., актом № 691/13/10 приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у жовтні 2013 року від 17.10.2013 р. на суму 27 894, 33 грн. та актом № 691/13/12 приймання-передачі робіт/послуг з опалення та підігріву холодної води у грудні 2013 року б/д на суму 90 736, 89 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Копії зазначених актів залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманні послуги розрахувався частково, а саме у розмірі 75 617, 26 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на загальну суму 87 927, 79 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 03.07.2014 р., в якому зазначено, що заборгованість Білоцерківської загальної школи І-ІІІ ступенів № 5 Білоцерківської міської ради Київської області перед Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» складає 87 927, 79 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 191 від 09.07.2014 р. (вх. № 13471/14 від 10.07.2014 р.) визнав заявлені до нього позовні вимоги в частині основного боргу.

У разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що існування заборгованості відповідачем не заперечується, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 87 927, 79 грн. основного боргу за договором № 691 про закупівлю за державні кошти від 04.01.2013 р. за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 року (включно) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 4.6 договору просить стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.11.2013 р. по 23.05.2014 р., яка за розрахунком позивача складає 7 276, 97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом було перевірено розрахунок пені, зроблений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним та відповідає вимогам законодавства і обставинам справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 191 від 09.07.2014 р. (вх. № 13471/14 від 10.07.2014 р.), посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, просить суд відмовити у задоволення позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чине вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Таким чином, зі змісту вищезазначених норм вбачається, що суд може вирішити питання лише щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені), зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи обставини справи, подані докази, з огляду на відсутність відомостей про понесені збитки позивачем та іншими учасниками господарських відносин внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, зважаючи на те, що відповідач є бюджетним закладом, який фінансується за рахунок місцевого бюджету і є неприбутковою організацією, що підтверджується статутом, який міститься в матеріалах справи, суд вважає за можливе, з урахуванням приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 727, 70 грн., в частині стягнення 6 549, 27 грн. пені відмовити.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 06.11.2013 р. по 23.05.2014 р. складають - 1 549, 23 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 06.11.2013 р. по 23.05.2014 р. складають - 3 625, 74 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 691 про закупівлю за державні кошти від 04.01.2013 р., а саме у розмірі 93 830, 46 грн., з яких: 87 927, 79 грн. - основного боргу, 727, 70 грн. - пені, 1 549, 23 грн. - 3 % річних та 3 625, 74 грн. - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Білоцерківської міської ради Київської області (09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Крижанівського, будинок 7, ідентифікаційний код - 25297403) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, ідентифікаційний код - 04654336) 87 927 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 79 коп. - основного боргу, 727 (сімсот двадцять сім) грн. 70 коп. - пені, 1 549 (одна тисяча сорок дев'ять) грн. 23 коп. - 3 % річних, 3 625 (три тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 74 коп. - інфляційних втрат та 2 007 (дві тисячі сім) грн. 59 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 04.09.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак