Рішення

від 26.08.2014 по справі 910/11774/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11774/14 26.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пожтехінка» До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургічна компанія" Простягнення 220 817 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники за первісним позовом:

Від позивача - Муха Р.М., представник за довіреністю;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 220 817 грн. попередньої оплати.

Ухвалою суду від 08.07.2014р. за клопотання позивача, відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи. Розгляд справи відкладався.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача по справі.

На призначені судові засідання 08.07.2014р. та 26.08.2014р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином.

За зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку («виїхали», «інші причини, які не дали змоги виконати»).

Отже, за встановлених судом обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виставленого рахунку-фактура №СФ-0000699 від 22.04.13р. Товариство з обмеженою відповідальністю Українська металургічна компанія» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожтехніка» 230 817,00 грн. в якості 100% попередньої оплати за наступний товар: лист 1,2 ст. 08КП (1250 х 2500) Северсталь, в кількості 32, 740 т., про що свідчать: платіжне доручення №180 від 24.04.13 р. на суму 115 000, 00 грн. та №184 від 25.04.13 р. на суму 115 817, 00 грн.

Проте, відповідачем товар поставлено не було.

29.04.2013р. позивач направив лист від 29.04.2013р. №16а на адресу відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 230 817, 00 грн., у зв'язку з не поставкою товару.

16.05.2013 р. відповідач частково виконав вимоги листа від 29.04.2013р., а саме повернув позивачу 10 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача від 16.05.2013р.

Заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткове повернення суми попередньої оплати становить 220 817,00 грн. Вказана сума станом на момент розгляду справи відповідачем не погашена, іншого матеріли справи не містять.

Судом встановлено, що 21 травня 2014 року позивач в порядку ст. 530 ЦК України направив відповідачу вимогу про поставку товару, а вразі невиконання вимоги в цій частині про повернення коштів попередньої оплати в сумі 220 817 грн., про що свідчить опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек від 21.05.2014р., копії яких містяться в матеріалах справи. Вимога підписана представником ТОВ «Пожтехніка» на підставі довіреності від 13.05.2014р., копія знаходиться в матеріалах справи. При цьому, позивач запропонував відповідачу поставити товар наступним чином: або за адресою, зазначеною позивачем у вимозі, або на умовах самовивозу власними силами позивача. Цією ж вимогою позивач просив, в разі невиконання обов'язку по поставці товару, негайно повернути грошові кошти в сумі 220 817, 00 грн.

Вимога позивача від 21.05.14р. залишилась незадоволеною. Зворотного відповідачем не доведено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовленого товару (здійснення позивачем 100% попередньої оплати відповідачу), що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач 21.05.2014р. направив відповідачу, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30 вимогу про поставку товару.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Одночасно, згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо найменування та місцезнаходження відповідача - 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30 , суд вважає достовірними.

Вказана адреса також, визначена у рахунку-фактура №СФ-0000699 від 22.04.2013р.

Вищезазначена вимога позивача залишилась невиконаною. При цьому, поштовий конверт, у якому міститься направлена відповідачу вимога, був повернутий позивачу з відміткою від 23.05.2014 р. про те, що відповідач вибув з адреси, на яку вимога направлялась.

На переконання суду дана обставина підтверджує належне повідомлення відповідача про вимогу виконати свої обов'язки. Будь-якої іншої адреси відповідача, окрім тої, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та у рахунку-фактура, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен повернути позивачу 220 817 грн. суми попередньої оплати, в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто до 28.05.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач з 29.05.2014р. отримав право на застосування вимог, передбачених ч. 2 ст. 693 ЦК України, тобто право на повернення проведеної ним попередньої оплати в сумі 220 817, 00 грн.

Позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, про що свідчить зміст вимоги від 21.05.14p., а факт залишення її без задоволення свідчить про наявність спору.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається , що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Проте, відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати в сумі 220 817 грн. не виконав.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургічна компанія" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, ідентифікаційний код 37309821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожтехніка" (69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 44, кв. 78, ідентифікаційний код 31975926) 220 817 (двісті двадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. суми попередньої оплати та 4 416 (чотири тисячі чотириста шістнадцять) грн. 34 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.09.2014р.

Суддя І.І. Борисенко