Рішення

від 01.09.2014 по справі 911/3122/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" вересня 2014 р. Справа № 911/3122/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ГУВ, м. Київ

до Приватного підприємства Фірма «Базальт», смт. Коцюбинське

про стягнення 52 877,15 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Губський О.В. предст., дов. б/н від 21.08.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс» ГУВ (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Фірма «Базальт» (відповідач) про стягнення 52 877,15 грн., з яких 45 617,70 грн. основного боргу, 2559,58 грн. пені, 457,43 грн. 3% річних та 4 242,44 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 року було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 01.09.2014 року.

Відповідач в судове засідання 01.09.2014р. не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 0829800775846, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалою суду, не подав, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 01.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

22 січня 2014р. між Приватним підприємством Фірма «Базальт» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ (Підрядник) укладено договір підряду № 22/01/14, відповідно до умов якого, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на умовах, встановлених цим Договором, виконати роботи зазначені в кошторисі, що є невід'ємною частиною даного Договору на об'єкті та здати в експлуатацію Замовнику в установлений термін.

Пунктом 1.3. передбачено, що Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити вартість виконаних робіт, що передбачені даним Договором, Підряднику у повному обсязі відповідно до умов Договору.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору, розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються Замовником (з урахуванням авансових платежів) на підставі підписаних сторонами актів ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника, протягом 3-х днів з дати підписання Сторонами актів про прийняття виконаних робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник здійснює не пізніше 3 календарних днів з дати підписання останнього акту про прийняття робіт Підрядника.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором позивачем було виконано та здано робіт на суму 50 617,70 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних робіт, підписаних та скріплених печатками повноважним представників сторін.

Таким чином, відповідач, підписавши Акт приймання виконаних робіт за лютий 2014р. (Форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт за лютий 2014р. (Форма КБ-3), фактично прийняв виконані позивачем роботи.

Умови оплати вказані в розділі 2 Договору, відповідно до яких Замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Підрядника аванс на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання Договору в розмірі 30 804,00 грн. Послідуюча оплата здійснюється на підставі актів про приймання виконаних робіт ф.КБ-2в та довідок про їх вартість ф.КБ-3.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач належним чином умови договору не виконав та не оплатив вартість підрядних робіт в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 45 617,70 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ було направлено на адресу Приватного підприємства Фірма «Базальт» претензію № 57 від 10.04.2014 р. з вимогою, сплатити заборгованість за договором № 22/01/14 до 11.04.2014р.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість відповідачем не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за виконані роботи за договором № 22/01/14 від 22.01.2014р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акти та довідки про вартість виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств без будь-яких претензій, що б свідчило про неповноту чи неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно договору, а тому роботи вважаються прийнятими без зауважень згідно вартості, зазначеної у довідках форми КБ-3.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, у зв'язку з чим сума основного боргу в розмірі 45 617,70 грн. за договором № 22/01/14 від 22.01.2014р.підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2559,58 грн. пені.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у випадку затримки із переказом грошових коштів, передбачених даним Договором, та розрахунків за виконані роботи, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожен день затримки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перевірку правильності розрахунку пені позивачем та встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 2559,58 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 457,43 грн., що є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 4242,44 грн. та є арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ у повному обсязі.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємство Фірма «Базальт» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 30, код ЄДРПОУ 33482852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс»-ГУВ (04060, м. Київ, вул. Вавілових,9, код ЄДРПОУ 21454946) - 45 617 (сорок п'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 70 коп. боргу, 2559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 58 коп. пені, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 43 коп. 3% річних, 4242 (чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 44 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 08.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.