Рішення

від 01.09.2014 по справі 911/3159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" вересня 2014 р. Справа № 911/3159/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейнстрим Медіа», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист», м. Ялта, АР Крим

про стягнення 93 001, 04 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Здоренко В.Є. предст., дов. №10 від 29.08.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Частиною першою ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття «тимчасова окупована територія України» (далі - тимчасово окупована територія) і встановлено особливий правовий режим цієї території (стаття 4), особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Так, статтею12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» змінено територіальну підсудність судових справ у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях. Зазначеною статтею Закону передбачено, зокрема, забезпечення розгляду справ господарського суду Автономної Республіки Крим господарським судом Київської області, господарського суду міста Севастополя - господарським судом міста Києва, Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, до господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мейнстрим Медіа» (позивач) до Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (відповідач) про стягнення 93 001, 04 грн., які складаються з 79 709,68 грн. основного боргу, 5 264,26 грн. пені, 906,41 грн. 3% річних та 7120,69 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання рекламних послуг № 328/03 від 24.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2014р. у справі 911/3159/14 порушено провадження та призначено до розгляду на 01.09.2014р.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 01.09.2014р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

24 квітня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мейнстрим Медіа» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (Замовник) укладено договір про надання рекламних послуг № 328/03, відповідно до умов якого, Виконавець за дорученням Замовника і у відповідності до його замовлення зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів на території ПАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги Виконавця у відповідності до умов даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, перелік послуг, які Виконавець надає Замовнику, їх об'єм, строк виконання, вартість, порядок та строк оплати, в кожному конкретному випадку визначаються сторонами в Додатках до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Додатків, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, Замовник здійснює оплату наданих послуг у розмірі 100% від вартості наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що даний Договір вступає в силу 01.05.2013р. та діє до 31.12.2013р.

Відповідно до п. 9.5. Договору, він вважається автоматично пролонгованим на 12 календарних місяців після його закінчення.

З огляду на те, що відповідачем не надано жодного доказу припинення дії даного договору, суд вважає, що є достатні правові підстави вважати цей договір пролонгованим на 2014 рік.

До того ж Додатком № 4 від 18.12.2013р. встановлено, що Виконавець надає послуги з розміщення рекламних матеріалів до 31.12.2014р.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов Договору були надані відповідачу послуги з розміщення рекламних матеріалів на території ПАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», для сплати яких було складено та надано відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг.

Зазначені вище рахунки-фактури та акти приймання-здачі наданих послуг були надіслані 04.06.2014р. та отримані відповідачем 14.06.2014р., що підтверджується копією накладної № 15-9493-0898.

Однак, відповідач акти наданих послуг не підписав.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. 3.3.6 Договору, Замовник зобов'язаний прийняти роботи, надані послуги шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт після надання послуг чи по закінченню рекламної кампанії. Підписані акти прийому-передачі наданих послуг Замовник повинен надати Виконавцю протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання відповідного акту.

В той же час, відповідно до п. 3.4.2 Договору, Замовник має право в письмовому вигляді пред'явити претензію Виконавцю за ненадання чи/та неякісне надання послуг/виконання робіт за Договором.

Відповідно до п. 5.4. Договору, якщо протягом вказаного строку Виконавець не отримає підписаний акт чи письмову вмотивовану відмову Замовника від підписання, то вважається, що послуги надані у повному обсязі і належним чином та Замовник не має претензій до Виконавця.

Проте, мотивовану відмову від підписання актів чи претензію з приводу виявлених недоліків відповідач позивачу не надсилав, з огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в актах про надання послуг в обсягах та за цінами, які в них вказані.

Станом на день пред'явлення позовної заяви, відповідач оплату за надані послуги не здійснив, в результаті чого виникла заборгованість перед у розмірі 79 709,68 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Зважаючи на те, що надані позивачем послуги, які були прийняті відповідачем, не оплачені ним у повному обсязі, доказів оплати суду відповідачем не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача 79 709,68 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 264,26 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати отриманих послу з розміщення рекламних матеріалів, Замовник виплачує Виконавцю за кожний прострочений день оплати послуг пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період нарахування пені від суми заборгованості.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем було розраховано розмір пені від кожного акту наданих послуг окремо наступним чином:

на 9000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000021 від 28.02.2014р. позивачем нараховано 625,32 грн. пені за період з 28.02.2014р. по 25.07.2014р.;

на 22 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000022 від 28.02.2014р. позивачем нараховано 1528,55 грн. пені за період з 28.02.2014р. по 25.07.2014р.;

на 18 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000023 від 28.02.2014р. позивачем нараховано 1250,63 грн. пені за період з 28.02.2014р. по 25.07.2014р.;

на 2903,23 грн. боргу по акту № ВМ-0000029 від 10.03.2014р. позивачем нараховано 191,37 грн. пені за період з 10.03.2014р. по 25.07.2014р.;

на 5806,45 грн. боргу по акту № ВМ-0000030 від 10.03.2014р. позивачем нараховано 382,75 грн. пені за період з 10.03.2014р. по 25.07.2014р.;

на 22 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000031 від 31.03.2014р. позивачем нараховано 1285,64 грн. пені за період з 31.03.2014р. по 25.07.2014р.

Суд перевіривши наданий розрахунок, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідач мав здійснити оплату наданих послуг у розмірі 100% від вартості наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до накладної № 15-9493-0898 відповідач акти наданих послуг отримав лише 14.06.2014р., у зв'язку з чим прострочення виконання зобов'язання виникло після спливу 10 банківських днів, тобто 27.06.2014р.

Доказів надсилання відповідачу актів наданих послуг датованих раніше ніж накладна № 15-9493-0898 позивачем не надано.

Таким чином, вірним розрахунком пені є:

на 9000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000021 від 28.02.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 149,18 грн.;

на 22 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000022 від 28.02.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 364,66 грн.;

на 18 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000023 від 28.02.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 298,36 грн.;

на 2903,23 грн. боргу по акту № ВМ-0000029 від 10.03.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 48,12 грн.;

на 5806,45 грн. боргу по акту № ВМ-0000030 від 10.03.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 96,24 грн.;

на 22 000,00 грн. боргу по акту № ВМ-0000031 від 31.03.2014р. розмір пені за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р. складає 364,66 грн.

Загальна сума пені за розрахунком суду складає 1321,22 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 906,41 грн. 3% річних та 7 120,26 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже встановлено судом прострочення виконання зобов'язання виникло у відповідача з 27.06.2014р.

З урахуванням цього судом були здійснені власні розрахунки 3% річних та інфляційних від кожного акту наданих послуг окремо за період з 27.06.2014р. по 25.07.2014р., та встановлено, що позовні вимоги про стягнення 906,41 грн. 3% річних та 7 120,26 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі визначеному судом - 189,99 грн. 3% річних та 318,84 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 79 709,68 грн. основного боргу, 1321,22 грн. пені, 189,99 грн. 3% річних та 318,84 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, за позовну вимогу про стягнення 93 001,04 грн. позивач мав сплатити 1860,02 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема платіжного доручення № 445 від 24.07.2014р., позивачем було сплачено 1895,53 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 35,51 грн., відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а 1860,02 грн. судового збору покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського,50, код ЄДРПОУ 02573711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейнстрим Медіа» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка,7, оф.11, код ЄДРПОУ 36715737) - 79 709 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 68 коп. основного боргу, 1321 (одну тисячу триста двадцять одну) грн. 22 коп. пені, 189 (сто вісімдесят дев'ять) грн. 99 коп. 3% річних, 318 (триста вісімнадцять) грн. 84 коп. інфляційних втрат та 1630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 79 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейнстрим Медіа» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка,7, оф.11, код ЄДРПОУ 36715737) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 35 (тридцять) грн. 51 коп., що перерахований платіжним дорученням № 445 від 24.07.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 445 від 24.07.2014 року залишити в матеріалах справи №911/3159/14.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення:08.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.