Постанова

від 02.09.2014 по справі 910/8300/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/8300/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Вельможко Ю.В.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Торгівельний будинок "Росія-Україна"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 29.05.2014 року

у справі № 910/8300/14 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"АІК-ЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельний будинок "Росія-Україна"

про стягнення 169 363,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК-ЕКО" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 5; ідентифікаційний код 34613647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК-ЕКО" (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 25-А; ідентифікаційний код 35421901) 120000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 27652 (двадцять сім тисяч шістсот п'ятдесят два) грн. 00 коп. - пені, 16703 (шістнадцять тисяч сімсот три) грн. 00 коп. - 3% річних, 5008 (п'ять тисяч вісім) грн. 00 коп. - збитків від інфляції, 3387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2014 року у справі № 910/8300/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 23.06.2014 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Суліма В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. ,прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням керівника апарату від 28.07.2014 року № 02-15/210 в зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В., у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/8300/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року апеляційну скаргу суддею Баранець О.М. прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 02.09.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 02.09.2014 року представник відповідача та не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 16.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІК-ЕКО" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" (далі - Покупець) укладено Договір № 33-02.2, відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах спірного Договору "Автоматичні самоочисні фільтри марки EFT600-CS400-DN250PN1.0MPa", виробник TechNaero APS (Данія).

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р., а по відношенню до фінансових зобов'язань до повного виконання останніх сторонами (п. 8.1. Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов зазначеного вище Договору та законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" не було в повному обсязі проведені розрахунки перед позивачем за поставлений товар, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 169363,00 грн. (120000,00 грн. - сума основного боргу; 27652,00 грн. - пеня; 16703,00 грн. - 3% річних; 5008,00 грн. - збитки від інфляції).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що якість товару повинна відповідати стандартам, технічним вимогам, встановленим до якості відповідного товару на території України.

Згідно п. 2.4. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві на товар: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаротранспортні документи, паспорт, інструкцію по експлуатації.

Приписами п. 3.4. Договору встановлено, що датою поставки товару є дата, яка вказана у видатковій накладній.

Договором, а саме п. 4.1. Договору визначено, що ціна однієї одиниці товару складає 187425,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31237,50 грн. Загальна вартість товару за даним Договором складає 749700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 124950,00 грн.

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АІК-ЕКО" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" товар на загальну суму 749700,00 грн. грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 19.03.2012 р., та товарно-транспортними накладними: № Р6 та № Р6/1 від 19.03.2012 р.

Видаткова накладна № 6 від 19.03.2012 р., товарно-транспортні накладні: №Р6 та № Р6/1 від 19.03.2012 р. з боку відповідача підписані Ємельяновим Р.В., який діяв на підставі доручення № 1621 від 15.03.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника наступним чином: передплата в розмірі 30% від загальної вартості товару перераховується Покупцем на протязі десяти календарних днів з моменту підписання сторонами спірного Договору; доплата в розмірі 20% від загальної вартості товару оплачується Покупцем на протязі трьох банківських днів на момент готовності по письмовому повідомленню; 45 % від загальної вартості товару оплачуються Покупцем на протязі двадцяти календарних днів з моменту поставки товару; 5% вартості товару від загальної суми товару оплачуються Покупцем після перевірки роботи товару на об'єкті його встановленню, але не пізніше п'ятдесяти календарних днів після здійснення оплати, визначеної п. 4.2.3. Договору (п. п. 4.2., 4.2.1., 4.2.2., 4.2.3., 4.2.4. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Росія-Україна" здійснило часткову оплату за поставлений товар в розмірі 629700,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті за поставлений товар в повному обсязі не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 120000,00 грн. яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення судом першої інстанції не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІК-ЕКО" в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь на підставі п. 6.2. Договору пеню у розмірі 27652,00 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені, судом першої інстанції вірно встановлено, що його розмір обґрунтовано та правильно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27652,00 грн. пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача на свою користь 16703,00 грн. - 3% річних та 5008,00 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції та 3% річних, судом першої інстанції вірно встановлено, що їх розмір правильно вирахувано позивачем, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16703,00 грн. - 3% річних та 5008,00 грн. - збитків від інфляції.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодних заяв, клопотань чи зустрічного позову відповідачем до моменту розгляду справи суду першої інстанції не надіслано та у судовому засіданні 29.05.2014 року не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем не заявлено про необхідність застосування судом першої інстанції строку позовної давності до винесення ним рішення.

Суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про час і місце розгляду справи. Тому, відповідач не довів неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 29.05.2014 року у справі №910/8300/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/8300/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

О.Ф. Синиця

Повний текст постанови складено 03.09.2014 року.