Рішення

від 02.09.2014 по справі 910/17521/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17521/14 02.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоелітсервіс»

Про стягнення 599 100,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Жигалюк Ю.С. - по дов. № б/н від 18.08.2014

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 Юрченко О.В. - по дов. № б/н від 26.08.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» 598 100,00 грн. заборгованості та про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоелітсервіс» 1 000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу № 75 від 30.07.2014, на виконання умов якого позивач перерахував відповідачу-1 часткову оплату за товар в загальному розмірі 599 100,00 грн. Відповідно до умов договору відповідач-1 мав поставити позивачу І партію товару в строк до 05.08.2014, а ІІ партію - в строк до 19.08.2014. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач-1 в строк до 05.08.2014 товар не поставив. 30.07.2014 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання зобов'язань відповідача-1 за договором купівлі-продажу № 75 від 30.07.2014 в розмірі 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17521/14 та розгляд справи призначено на 02.09.2014.

Позивач в судовому засіданні 02.09.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судове засідання 02.09.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.08.2014 не виконав.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 21.08.2014 було надіслано відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25, кім. 30, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.08.2014 є місцезнаходженням відповідача-1.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача-1 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-1 не надходило.

Відповідач-2 у поданому 01.09.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача до відповідача-2 визнав повністю в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.09.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАК» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 75 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець зобов'язується здійснювати продажу та поставку товару, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, строки поставки і оплати якого визначена сторонами у специфікаціях, на основі яких формуються рахунки-фактури. які с додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (надалі іменується - товар).

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1 у встановлений строк поставку товару позивачу не здійснив, а тому сплачені за товар кошти підлягають поверненню позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 2.1. договору партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній специфікації.

Відповідно до п. 2.2. договору ціна, одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно зі специфікацією від 30.07.2014 продавець зобов'язався поставити покупцю товар в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості:

1. Basell PP Moplen HP 515M у кількості 42 т. по ціні 26 100,00 грн., вартістю 1 096 200,00 грн.;

2. Basell Moplen RP 225M у кількості 43 т. по ціні 27 000,00 грн., вартістю 1 161 000,00 грн.

Загальна вартість товару згідно специфікації становить 2 257 200,00 грн.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється в наступному порядку:

3.2.1. покупець зобов'язується здійснити оплату товару в розмірі 25% від загальної його вартості, зазначеної в специфікації до договору до 05.08.2014.

3.2.2. решту суми 75% від загальної вартості товару, зазначеної в специфікації до договору покупець зобов'язується сплатити протягом одного місяця з моменту підписання сторонами видаткових накладних. що підтверджують факт поставки товару.

25% від загальної вартості товару становить 564 300,00 грн.

30.07.2014 продавцем було виставлено наступні рахунки:

№ 13066 на суму 574 200,00 грн. про сплату товару - Basell PP Moplen HP 515M у кількості 22 т.,

№ 13067 на суму 594 000,00 грн. про сплату товару - Basell Moplen RP 225M у кількості 22 т.

Позивачем у відповідності до умов договору на рахунок відповідача було перераховано кошти в загальному розмірі 599 100,00 грн. наступним чином:

- згідно платіжного доручення № 1894 від 01.08.2014 на суму 15 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено «передплата за Moplen HP 515M згідно рахунку № 13066 від 30.07.2014»;

- згідно платіжного доручення № 1895 від 01.08.2014 на суму 15 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено «передплата за Moplen RP 225M згідно рахунку № 13067 від 30.07.2014»;

- згідно платіжного доручення № 1909 від 05.08.2014 на суму 279 000,00 грн. в призначенні платежу зазначено «передплата за Moplen HP 515M згідно рахунку № 13066 від 30.07.2014»;

- згідно платіжного доручення № 1910 від 05.08.2014 на суму 285 500,00 грн. в призначенні платежу зазначено «передплата за Moplen RP 225M згідно рахунку № 13067 від 30.07.2014».

Відповідно до специфікації від 30.07.2014 продавець зобов'язався поставити покупцю товар наступним чином:

05.08.2014 - поставка № 1 : 22 т. Basell PP Moplen HP 515M; 22 т. Basell Moplen RP 225M;

19.08.2014 - поставка № 2 : 20 т. Basell PP Moplen HP 515M; 21 т. Basell Moplen RP 225M.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що продавець (відповідач-1) в порушення умов договору не виконав свого обов'язку та оплачену позивачем поставку № 1 товару на здійснив.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010, справа № 42/423).

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 599 100,00 грн. (№ 9 від 18.08.2014) була надіслана відповідачу-1 18.08.2014.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача-1 зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи наявний договір поруки від 30.07.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоелітсервіс» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАК» (кредитор) (далі - договір поруки).

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язався у відповідності до положень даного договору відповідати частково перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» (боржник), що виникли з договору купівлі-продажу № 75 від 30.07.2014, який укладений між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з п. 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн.

Оскільки в договорі поруки пунктом 4.1. зафіксована сума в розмірі 1 000,00 грн., в межах якої поручитель відповідає за невиконання боржником своїх зобов'язань, отже відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по виплаті суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на те, що зобов'язання відповідача-2 за договором забезпечено порукою частково лише в розмірі 1 000,00 грн., то відповідач-1 має відповідати перед позивачем за невиконане зобов'язання в сумі 598 100,00 грн. (1 599 100,00 грн. - 1 000,00 грн.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача-1 суми боргу в розмірі 598 100,00 грн. та солідарного стягнення з відповідачів суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» (м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25, кім. 30, код ЄДРПОУ 39208317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК» (м. Київ, вул. Ахматової, 5, код ЄДРПОУ 16476839) 598 100 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 11 962 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Банарт ЛТД» (м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25, кім. 30, код ЄДРПОУ 39208317) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоелітсервіс» (м. Київ, вул. Червоноткацька, 44, код ЄДРПОУ 34544432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАК» (м. Київ, вул. Ахматової, 5, код ЄДРПОУ 16476839) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу, 20 (двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 05.09.2014.

СуддяВ.В. Сівакова