Рішення

від 02.09.2014 по справі 911/3076/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 911/3076/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря», м. Київ

до Кримської республіканської установи «Наркологічний диспансер», Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

про стягнення 25878,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Мазуренко О.А. (дов. № 491-06/14 від 27.05.2014 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

дочірнє підприємство «Поліграфічний комбінат «Зоря» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Кримської республіканської установи «Наркологічний диспансер» (далі - відповідач) про стягнення 25878,00 грн., з яких 21330,00 заборгованості за договором № 5/13 від 31.01.2013 р. про закупівлю товарів за державні кошти, 1562,06 грн. пені, 399,72 грн. 3% річних та 2586,22 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 5/13 від 31.01.2013 р. про закупівлю товарів за державні кошти в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 21330,00 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано відповідачу 1562,06 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 399,72 грн. 3% річних, 2586,22 грн. інфляційних втрат.

01.09.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 01-15/785 від 07.08.2014 р., в якій він заперечив проти позовних вимог повністю, посилаючись на те, що оскільки КРУ «Наркологічний диспансер» повністю фінансується з державного бюджету АРК через управління державного казначейства України в АРК, то сума заборгованості перед позивачем була сплачена через органи Державного казначейства України в АР Крим та списана з розрахункового рахунку відповідача, проте, в зв'язку з блокуванням платежів Головним центром управління, в березні 2014 р. вказані кошти з вини Державного казначейства України не надійшли на розрахунковий рахунок позивача.

Представник позивача в судових засіданнях 12.08.2014 р. та 02.09.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 12.08.2014 р. та 02.09.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи експрес-накладними № 59000068125336 від 30.07.2014 р., № 59000070238771 від 18.08.2014 р. та заявою № 01-15/785 від 07.08.2014 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 р. між Кримською республіканською установою «Наркологічний диспансер» (покупець) та дочірнім підприємством «Поліграфічний комбінат «Зоря» (постачальник) було укладено договір № 5/13 про закупівлю товарів за державні кошти (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2013 р. поставити покупцеві товар - продукція друкована інша (код 17.23.1) - бланки документів суворого обігу «Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду» (форма № 140-0 затв. наказом МОЗ № 339 від 28.11.1997 р.), а покупець - прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначаються у специфікації (Додаток № 1 до договору).

Сторонами було підписано специфікацію, що являється додатком № 1 до договору № 5/13 від 31.01.2013 р., в якій зазначено найменування товару, одинці виміру, кількість та загальну вартість.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору разом з ПДВ становить 90060,00 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом прямого безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур та накладних після отримання товару покупцем протягом 10 календарних днів. До рахунків додаються: видаткова накладна на товар (п. 4.2. договору).

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5. договору моментом оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється за рахунок коштів бюджету АР Крим.

Право власності та ризики на товар переходять до покупця в момент фактичного прийняття продукції та підписання видаткової накладної. Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.3. договору).

Згідно з п. 6.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з видатковою накладною.

В п. 10.1. договору зазначено, що договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

На виконання умов договору позивач за період з 21.02.2013 р. по 20.11.2013 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 80580,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 143 від 21.02.2013 р. на суму 7110,00 грн., № 215 від 15.03.2013 р. на суму 11850,00 грн., № 298 від 11.04.2013 р. на суму 16590,00 грн., № 452 від 04.06.2013 р. на суму 11850,00 грн., № 560 від 05.07.2013 р. на суму 11850,00 грн., № 750 від 19.08.2013 р. на суму 7110,00 грн., № 830 від 16.09.2013 р. на суму 4740,00 грн., № 1023 від 20.11.2013 р. на суму 9480,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Для отримання вказаного товару відповідачем було видано довіреності № 68 від 20.02.2013 р., № 79 від 14.03.2013 р., № 99 від 10.04.2013 р., № 121 від 03.06.2013 р., № 132 від 01.07.2013 р., № 163 від 15.08.2013 р., № 175 від 02.09.2013 р., № 219 від 19.11.2013 р. на ім'я комірника ОСОБА_2.

Однак, відповідач в порушення умов п.п. 4.1., 6.1. договору станом на час подання позовної заяви за отриманий товар розраховувався частково у сумі 59250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача за період з 21.03.2013 р. по 16.07.2013 р., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 21330,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що сума заборгованості перед позивачем була сплачена ним через органи Державного казначейства України в АР Крим та списана з розрахункового рахунку відповідача, проте, в зв'язку з блокуванням платежів Головним центром управління, не надійшла на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, заперечення відповідача щодо неоплати товару за відсутності бюджетних коштів не приймаються судом до уваги, оскільки на підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 21330,00 грн. за отриманий на підставі договору № 5/13 від 31.01.2013 р. товар на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 21330,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1562,06 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що покупець, у разі несвоєчасного виконання обов'язків в порядку і на умовах, передбачених договором, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за договором № 5/13 від 31.01.2013 р. у сумі 21330,00 грн. виникла в зв'язку з не оплатою останнім товару, отриманого за видатковими накладними № 750 від 19.08.2013 р., № 830 від 16.09.2013 р. та № 1023 від 20.11.2013 р.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована ним за період з 01.12.2013 р. по 02.06.2014 р. на заборгованість у сумі 21330,00 грн.

Проте, наданий розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та невірно визначено дату початку періоду прострочення відповідачем оплати отриманого за видатковою накладною № 1023 від 20.11.2013 р. товару на суму 9480,00 грн.

Оскільки відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться після отримання товару покупцем протягом 10 календарних днів, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за видатковою накладною № 750 від 19.08.2013 р. є 29.08.2013 р. (прострочка з 30.08.2013 р.), за видатковою накладною № 830 від 16.09.2013 р. - 26.09.2013 р. (прострочка з 27.09.2013 р.), за видатковою накладною № 1023 від 20.11.2013 р. - 02.12.2013 р., оскільки 30.11.2013 р. та 01.12.2013 р. - вихідні дні (прострочка з 03.12.2013 р.).

Отже, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 750 від 19.08.2013 р. у сумі 7110,00 грн. закінчилось 28.02.2014 р., за видатковою накладною № 830 від 16.09.2013 р. у сумі 4740,00 грн. - 27.03.2014 р., а за видатковою накладною № 1023 від 20.11.2013 р. у сумі 9480,00 грн. - 03.06.2014 р.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р. на суму 7110,00 грн., з 01.12.2013 р. по 27.03.2014 р. на суму 4740,00 грн. та з 03.12.2013 р. по 02.06.2014 р. на суму 9480,00 грн. в межах заявлених позовних вимог, сума пені становить 1116,30 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 399,72 грн. 3% річних та 2586,22 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3% річних із зазначенням дат початку і кінця періоду нарахування, який надійшов до суду 12.08.2014 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 399,72 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 01.12.2013 р. по 16.07.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 21330,00 грн.

Проте, наданий розрахунок 3% річних є невірним, оскільки позивачем невірно визначено дату початку періоду прострочення відповідачем оплати отриманого за видатковою накладною № 1023 від 20.11.2013 р. товару на суму 9480,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.1. договору відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 1023 від 20.11.2013 р. з 03.12.2013 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 01.12.2013 р. по 16.07.2014 р. на суму 7110,00 грн., з 01.12.2013 р. по 16.07.2014 р. на суму 4740,00 грн. та з 03.12.2013 р. по 16.07.2014 р. на суму 9480,00 грн., сума 3% річних становить 398,16 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2586,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість у сумі 21330,00 грн. за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи те, що найменший період визначення індексу складає місяць, а нарахування інфляційних втрат здійснюється за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2013 р. на суму 9480,00 грн.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з грудня 2013 р. по червень 2014 р. на заборгованість у сумі 7110,00 грн. та 4740,00 грн. та за період з січня по червень 2014 р. на заборгованість у сумі 9480,00 грн., інфляційні втрати становлять 2533,53 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кримської республіканської установи «Наркологічний диспансер» (95034, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Київський р-н, вул. Февральська, 13, код 03066979) на користь дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 1-А, код 32068913) 21330,00 грн . (двадцять одну тисячу триста тридцять грн. 00 коп.) заборгованості, 1116,30 грн. (одну тисячу сто шістнадцять грн. 30 коп.) пені, 398,16 грн. (триста дев'яносто вісім грн. 16 коп.) 3% річних, 2533,53 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять три грн. 53 коп.) інфляційних втрат та 1791,70 грн . (одну тисячу сімсот дев'яносто одну грн. 70 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 08.09.2014 р.