Постанова

від 08.09.2014 по справі 1570/1370/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1370/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агровинтрейд» до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2012 року № 0000112301, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агровинтрейд» (надалі по тексту - позивач або ПП «Агровинтрейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби Одеської області ДПС (правонаступник - Головне управління Міндоходів в Одеській області), Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області ДПС (правонаступник - Державна податкова інспекція у Болградському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.02.2012 року № 0000112301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається, на те, що ним правомірно сформовано суми податкового кредиту за серпень-вересень 2011 року, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів та внесено цю суму в податкову декларацію з ПДВ до бюджетного відшкодування. Разом з тим, за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агровинтрейд» з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, складено акт № 1240/2301/35154135 від 12.12.2011 року, на підставі якого 28.11.2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000582301 щодо зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року на загальну суму 607500,00 грн. Позивачем було оскаржено вказане рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області від 03.02.2012 року №201/10/10-0207 первинну скаргу платника податків від 19.01.2012 року було задоволено частково та визначено перевищення суми від'ємного значення з ПДВ за серпень-вересень 2011 року на суму 604609,00 грн. На підставі цього ДПІ у Болградському районі Одеської області 03.02.2012 року було прийняте нове податкове повідомлення рішення №0000112301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за серпень-вересень 2011 року на суму 604609,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та в уточненнях позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема посилаючись на те, що позивачем протиправно виставлені суми ПДВ до бюджетного відшкодування по операціях з ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я» у серпні-вересні 2011 року був сформований по безтоварним операціям, тільки за фактом здійснення передоплати, що позбавляло позивача на відшкодування сплаченої суми ПДВ за рахунок Державного бюджету України. Таким чином представник відповідача зазначив, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 25.11.2011 року по 05.12.2011 року на підставі направлення від 23.11.2011 року № 357/2301, наказу ДПІ у Болградському районі від 22.11.2011 року № 704 відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Агровинтрейд» код ЄДРПОУ 35154135 з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 12.12.2011 року № 1240/2301/35154135 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Агровинтрейд» код ЄДРПОУ 35154135 з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року», відповідно до висновку якого перевіркою встановлено, що в порушення п. 187.1 ст. 187, п.п. б п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість всього у сумі на 607 500 грн., у тому числі за серпень 2011 року на 207 576 грн. та вересень 2011 року на 399924 грн. (а.с. 8-20 том І).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000582301 від 28.11.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 607500,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження, передбаченої п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, до Державної податкової адміністрації в Одеській області. 03 лютого 2012 року Державна податкова адміністрації в Одеській області винесла рішення № №201/10/10-0207 про результати розгляду первинної скарги (а.с. 42-48 том І), яким первинну скаргу платника податків від 19.01.2012 року було задоволено частково та визначено перевищення суми від'ємного значення з ПДВ за серпень-вересень 2011 року на суму 604609,00 грн.

На підставі зазначеного рішення ДПА в Одеській області, ДПІ у Болградському районі Одеської області 03.02.2012 року було прийняте нове податкове повідомлення рішення №0000112301 (а.с.148 том І), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за серпень-вересень 2011 року на суму 604609,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Агровинтрейд» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року на суму 604609,00 грн., стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 604609,00 грн. у серпні-вересні 2011 року від здійснених операцій з перерахування коштів з розрахункового рахунку без придбання товарів у постачальників ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я». Тобто під час перевірки встановлено, що позивач податковий кредит з ПДВ формує штучно за рахунок перерахування коштів з розрахункового рахунку без подальшої поставки цих товарів, що свідчить про проведення безтоварних операцій з вищезазначеними контрагентами, тільки за фактом здійснення передоплати, що позбавляє позивача на відшкодування сплачених сум ПДВ за рахунок Державного бюджету України.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ПП «Агровинтрейд» та ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я», що є підставою для виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеною усною угодою.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Під час офіційного з'ясування обставин справи було встановлено, що позивач у серпні-вересні 2011 року мав господарські взаємовідносини з постачальником ТОВ «КАРА-МАРИН» на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008 року №В 3-07/0808 (а.с.116 том І) з доповненням до нього (а.с. 117 том І), з ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА» на підставі договору від 09.01.2008 року №09/01-08 (а.с.118 том І) з доповненням (а.с.119 том І), з ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» на підставі договору від 17.01.2008 року №В3-17/0108 (а.с.120 том І) з доповненням (а.с.121-122 том І), з ПП «БІЛОЗІР'Я» на підставі договору від 02.04.2009 року №29/05 (а.с.123 том І) з доповненням (а.с.124 том І), з ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС» на підставі договору від 27.09.2008 року №АБ 27/0908 (а.с.125 том І) з доповненням (а.с.126 том І).

В межах вказаних договорів купівлі-продажу позивачем протягом цих податкових періодів була проведена передоплата за сільськогосподарську продукцію, в тому числі ПДВ на загальну суму 604609,00 грн.

За фактом проведення оплати вищезазначені постачальники видали позивачу податкові накладні з податку на додану вартість (а.с.49-60,139-144 том І, 35-47 том ІІ), на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ цих податкових періодів та виставлено до відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень ч.ч. 4 та 5 ст.11 КАС України та листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» судом під час офіційного з'ясування обставин справи встановлювалась товарність та фактичне виконання укладених угод позивачем.

За результатами перевірки позивача було встановлено, що станом на 01.12.2011 року передплачені позивачем товари на його адресу поставлені не були.

Вказаний висновок податкового органу був підтверджений зустрічними перевірками контрагентів позивача. Так, довідками про результати проведення зустрічних звірок з ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» від 20.01.2012 року №8/2301/31908509 (а.с.173-175 том І), з ПП «БІЛОЗІР'Я» від 20.01.2012 року №6/2301/35434203 (а.с.179-180 том І), з ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС» від 20.01.2012 року №7/2301/35901659 (а.с.232-234 том І), з ТОВ «КАРА-МАРИН» від 20.01.2012 року №9/2301/326253378 (а.с.239-241 том І), з ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА» від 20.01.2012 року №10/2301/35154156 (а.с.246-248 том І) встановлено, що за даними податкового та бухгалтерського обліку вказаних підприємств станом на 01.12.2011 року ними відвантаження продукції на адресу позивача не здійснено.

На вимогу суду, представниками позивача не надано доказів на підтвердження того, що оплачені позивачем у серпні-вересні 2011 року суми передоплати були пов'язані з отриманням в подальшому, але в межах цих податкових періодів, сільськогосподарської продукції від постачальників та вказані суми передоплати включали в себе суми ПДВ, розмір якого позивачем було включено до складу податкового кредиту цих податкових періодів, адже рахунків на проведення передоплати постачальники із визначенням конкретної суми ПДВ позивачу не виставлялись.

Суд критично відноситься до наданих представниками позивача накладних на відпуск продукції постачальників на їх адресу (а.с.128-138 том І), оскільки відвантаження відбулось поза податковими періодами серпень-вересень 2011 року (лише у лютому-червні 2012 року) та за цими поставками контрагентами були виписані нові податкові накладні: ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА» від 30.06.2012 року №2/2 (а.с.145 том ІІ), ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» від 29.02.2012 року №31/2,47/2,51/2, від 26.03.2012 року №50/2 (а.с.168-171 том ІІ), ПП «БІЛОЗІР'Я» від 26.03.2012 року №11/2, від 25.06.2012 року №8/2 (а.с.210-212 том ІІ), ТОВ «КАРА-МАРИН» від 29.02.2012 року №35/2, від 27.06.2012 року №36/2 (а.с.226-227 том ІІ), ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС» від 25.03.2012 року №11/2, від 26.03.2012 року №15/2, від 27.06.2012 року №18/2 (а.с.260-262 том ІІ).

Крім того, судом встановлено, що постачальниками продукції одночасно були подані розрахунки зменшення власного податкового зобов'язання з ПДВ за податковими накладними, виданими на адресу позивача у серпні-вересні 2011 року на всю суму передоплати (а.с.158-167, 185-207,219-224,236-257 том ІІ).

До того ж, посадові особи позивача, 21.07.2012 року подали до ДПІ у Болградському районі Одеської області ДПС податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року (а.с.116-117 том ІІ), в якій самостійно здійснили корегування показників податкового кредиту з ПДВ за серпень-вересень 2011 року по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я» в бік зменшення на суму 406470,00 грн. фактично визнавши протиправність формування показників податкового кредиту з ПДВ за серпень-вересень 2011 року за фактом проведення передоплати.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді представниками позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності за даними податкового та бухгалтерського обліку контрагентів позивача станом на 01.12.2011 року факту відвантаження продукції на адресу позивача.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, додаткові угоди до них та видаткові та податкові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманого товару. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне отримання товару, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання товару від ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я».

При цьому суд критично ставиться до дій позивача в період проведення перевірки та під час розгляду справи в суді враховуючи не надання останнім всіх доказів у розумінні ст. 114 КАС України.

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що ПП «Агровинтрейд» укладено угоди з контрагентами, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст. 71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата позивачем податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір ПП «Агровинтрейд» одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ПП «Агровинтрейд» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту.

При відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», ТОВ «КАРА-МАРИН», ТОВ «БАЛКАН ПЛЮС», ТОВ «АГРОФІРМА ДМИТРІВКА», ПП «БІЛОЗІР'Я» видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Дії позивача та його контрагентів спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює як обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Агровинтрейд» до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2012 року № 0000112301 - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 08 вересня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов

Адміністративний позов приватного підприємства «Агровинтрейд» до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2012 року № 0000112301 - залишити без задоволення.