Ухвала

від 02.09.2014 по справі 802/2076/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2076/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю:

представника позивача: Костенко О.А.,

представника відповідача: Охрімовського Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕЛЛАН" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.01.2014 року ТОВ "ШЕЛЛАН" подало податкову декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, у якій визначило суму єдиного податку, що підлягає сплаті за податковий (звітний) квартал, в розмірі 130 453,64 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 167 від 31.01.2014 року товариство сплатило єдиний податок за ІV квартал 2013 року в сумі 80 084,39 грн.

20.02.2014 року позивачем подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, якою зменшило грошові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 50 369,25 грн.

Таким чином, самостійно задекларовані грошові зобов'язання ТОВ "ШЕЛЛАН" зі сплати єдиного податку за ІV квартал 2013 року становили 80 084,39 грн. і були повністю сплачені (виконані) 20.02.2014 року.

08.05.2014 року Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку-юридичної особи ТОВ "ШЕЛЛАН" за ІV квартал 2013 року, за результатами якої складено акт № 46/15/38394792 від 08.05.2014 року.

При цьому контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 295.3 ст. 295 ПК України. Так, на думку відповідача, граничним терміном сплати єдиного податку було 19 лютого 2014 року, тоді як датою сплати позивачем податкових зобов'язань є 20 лютого 2014 року. Відтак, тривалість затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання становить 1 день і має наслідком відповідальність, встановлену п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З урахуванням наведеного 21.05.2014 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013471503, яким до ТОВ "ШЕЛЛАН" застосовано штраф за платежем "єдиний податок з юридичних осіб" у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, а саме в розмірі 5036,93 грн.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства винесено податкове повідомлення - рішення № 0013471503 від 21.05.2014 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 296.3 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої-шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Водночас змістовний аналіз положень ст. 50 КАС України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

Судом встановлено, що позивачем самостійно виявлено помилку, допущену при розрахунку, яка полягала в тому, що у податковій декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року від 30.01.2014 року було невірно визначено суму податку до сплати за податковий (звітній) квартал в розмірі 130 453,64 грн., хоча така сума становила 80 084,39 грн.

Разом з тим, у зв'язку із самостійним виявленням вказаної помилки та з метою її виправлення, 20.02.2014 року на підставі ст. 50 ПК України ТОВ "ШЕЛЛАН" подало уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, в якій зменшило суму задекларованого податку на 50 369,25 грн.

При цьому єдиний податок, що підлягав сплаті за ІV квартал 2013 року позивачем було сплачено в належному розмірі ще 30.01.2014 року.

Таким чином, зменшивши раніше задекларовану суму єдиного податку на суму 50 369,25 грн. згідно з уточнюючою декларацією від 20.02.2014 року, ТОВ "ШЕЛЛАН" повністю виконало свої грошові зобов'язання зі сплати цього податку за вищевказаний податковий (звітній) період 20 лютого 2014 року.

Проте, на думку відповідача, останнім днем для сплати єдиного податку для позивача було 19 лютого 2014 року, тобто 10-ий календарний день після граничного строку подання податкової декларації за ІV квартал 2013 року, яким слід вважати 09 лютого 2014 року. Отже, затримка сплати узгодженого грошового зобов'язання становить 1 день, а тому на підставі ст. 126 ПК України до товариства підлягають застосуванню штрафні санкції у розмірі 5036,92 грн., що становить 10 % погашеної суми податкового боргу.

Однак, на переконання суду, вказані висновки Вінницької ОДПІ не відповідають вимогам податкового закону і фактичним обставинам справи та є помилковими.

Так, згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У ході розгляду справи встановлено, що останнім днем для подачі декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року було 09 лютого 2014 року (40 календарних днів від 01.01.2014 року). Водночас цей день є вихідним (неділя). Відтак, з урахуванням положень п. 49.20 ст. 49 ПК України останній день строку подання вищезазначеної податкової декларації переносився на операційний (банківський) день, що настає за вихідним, тобто на 10 лютого 2014 року.

Таким чином, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України останнім днем сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань є 20.02.2014 року, а отже висновок акту камеральної перевірки про наявність порушення товариством терміну сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з єдиному податку за ІV квартал 2013 року є безпідставними.

Як стверджує відповідач, пункт 49.20 статті 49 ПК України не може бути застосований у даному випадку, оскільки на відміну від подання декларації сплата податкового зобов'язання не переноситься на наступний робочий день.

Проте суд вважає такі доводи відповідача надуманими, адже для встановлення факту порушення строку сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб визначальним є саме встановлення граничного строку (останнього дня) подання платником декларації з цього виду податків, оскільки саме від цього строку (дня) в силу вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 295.3 ст. 295 ПК України слід обчислювати 10-денний строк сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд також бере до уваги ту обставину, що згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу відбувається у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Водночас судом встановлено, що позивач сплатив узгоджену суму грошових зобов'язань з єдиного податку за ІV квартал 2013 року ще 31.01.2014 року та не допустив порушення термінів їх сплати, визначених згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 295.3 ст. 295 ПК України. Відтак, правових підстав для притягнення його до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України немає.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 вересня 2014 року .

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.