Постанова

від 26.08.2014 по справі 822/1159/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1159/14

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Васильченка В.О.

представника відповідача: Лічман Л.В.

представника відповідача: Мачульської Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "МВМ-13" (далі - позивач) до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просив: скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000772202 від 15.04.2014 та № 0000782202 від 15.04.2014.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, посилаючись на їх безпідставність та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Рівненській області капітана податкової міліції Новікова Р.К. від 29.11.2011 за період з 01.12.2009 по 30.09.2011.

Результати цієї перевірки відобразились в акті № 517/14149378 від 12.03.2012 у висновках якого зазначено, що позивачем, порушено вимоги:

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями;

- п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що перевірявся на загальну суму 98545,00 грн., в тому числі жовтень-листопад 2010 року 26505,00 грн., червень 2010 року - 21666,67 грн., серпень 50372,88 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року) зі змінами та доповненнями в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 90049,00 грн., в тому числі 2 квартал 2010 року - 27083,00 грн., 3 квартал 2010 року - 62966,00 грн.; - п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період липень 2010 року по операціях з контрагентами - покупцями ДП "Шепетівський ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08396724) на суму 1401,00 грн.

На підставі акту № 517/14149378 винесено податкові повідомлення - рішення №0002322202 та №0002332202.

Позивач, не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями, подав заперечення на акт до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду якого, останніми скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 12.12.2013 в частині застосованих штрафних санкцій: № 0002331102 в розмірі 22513 грн., № 0002322202 в розмірі 24636,50 грн., а в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

За результатами розгляду прийнятих Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області та Міністерством доходів і зборів України відповідачем 15.04.2014 прийнято податкові повідомлення рішення № 0000772202 та № 0000782202.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем до суду не надано жодних доказів щодо проведення будь - яких розслідувань відносно посадових осіб позивача та жодного рішення, щодо останнього, предметом якого є податки, збори, то вимоги п. 58.4 ст. 58 та п. 86.9 ст. 86 ПК України до даного платника податків застосовані бути не можуть.

Окрім цього, суд першої інстанції вказав, що відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 15.04.2014 за порушення допущені позивачем в період з 01.12.2009 по 30.09.2011, тобто з порушенням строку 1095 днів, тому відповідач на дату прийняття спірних податкових повідомлень - рішень порушив строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України ( далі ПК України).

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 ст. 58 ПК України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскільки п. 86.9 ст. 86 та пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на момент виникнення спірних правовідносин, не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому п. 86.9 ст. 86 ПК України на момент прийняття податкового повідомлення-рішення врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Так, як слідує з матеріалів справи відповідачем податкові повідомлення-рішення після проведення перевірки (акт від 12.03.2012 № 517/23/14149378) не виносились.

Водночас відповідач отримавши 28.11.2013 за вх. № 1848/10 вирок Рівненського міського суду Рівненської області за кримінальною справою № 1715/4848/12 від 07.05.2013, яким встановлено, що посадові особи ТОВ "Торра" з корисливих мотивів, за попередньою змовою, в період з липня 2009 року по жовтень 2011 року, переслідуючи мету, пов'язану з незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, реальним суб'єктам підприємницької діяльності, без мети ведення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності придбали ТОВ "Торра" та дали можливість незаконно сформулювати і задекларувати податковий кредит з податку на додану вартість, зокрема ПП "МВМ-13" виніс спірні податкові повідомлення-рішення.

Так, згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, враховуючи вищевикладене податкові повідомлення-рішення № 0000772202 та № 0000782202 від 15.04.2014, за порушення, допущені позивачем в період з 01.12.2009 по 30.09.2011, прийняті правомірно, тобто без порушення строку 1095 днів, і відповідно відповідачем не порушено строк давності, визначений ст. 102 ПК України.

Окрім цього колегія суддів зазначає, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарських операції; одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом первинного документа, наявність якого надає документу вірогідності та юридичної значимості.

Апеляційний суд встановив, факт відсутності доказів на підтвердження фактичного придбання та поставку товарів, їх доставку та транспортування за договорами укладеними між позивачем із контрагентом ТОВ "Торра".

Так, ТОВ "Торра" рахується на обліку в Здолбунівській ОДПІ. Згідно з актом невиїзної документальної перевірки ТОВ "Торра" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 Здолбунівської ОДПІ від 16.03.2011 № 081/23-33261865 встановлено, що за місцем реєстрації ТОВ "Торра" та його посадові особи відсутні, про що складено відповідний акт. Фактичне місце здійснення діяльності ТОВ "Торра" не встановлено. Чисельність працюючих1 особа - директор Будевич Ю.І. За результатами перевірки не виявлено наявність у ТОВ "Торра" виробничих та трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ "Торра" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створює обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, що в подальшому призвело до фінансової неспроможності останнього.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Водночас, як встановлено вироком Рівненського міського суду Рівненської області за кримінальною справою № 1715/4848/12 від 07.05.2013, директор ТОВ «Торра» фактично не здійснюючи будь-якої підприємницької (господарської) діяльності товариства підписував всі надані йому документи по фіктивним взаєморозрахункам зокрема і позивачем по справі ПП "МВМ -13" та з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, не вникаючи в суть та зміст фінансово - господарських операцій, зазначених у наданих йому на підпис документах.

Окрім цього, судом першої інстанції не взято до уваги те, що додатковим доказом на користь відповідача, є ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 2270/11782/11 за позовом ПП "МВМ-13" до Шепетівської ОДПІ про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2011 № 0000382300 та № 0000392300 по взаєморозрахунках з ТОВ "Торра" за період жовтень-грудень 2010 року, якою скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 по справі № 2270/11782/11 та залишено рішення Шепетівської ОДПІ без змін, а позов ПП "МВМ-13" - без задоволення, у зв`язку із нововиявленими обставинами, а саме, винесенням вищезазначеного вироку Рівненського міського суду Рівненської області.

Отже, позивачем неправомірно проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалась в межах господарської діяльності підприємства, оскільки дані операції не підтверджені належними та допустимими первинними документами, операції здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального характеру, оскільки з урахуванням специфіки господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, можливостей здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, реальність здійснення господарської операції позивачем не доведено. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат з врахуванням таких положень.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", чинного на момент подання позивачем позовної заяви, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи слідує, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 471,48 грн., тому відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з позивача слід стягнути решту судового збору в сумі 4400,52 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "МВМ-13" судові витрати в сумі 4400, 52 (чотири тисячі чотириста) грн. 52 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "02" вересня 2014 р.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.