Рішення

від 02.09.2014 по справі 902/725/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2014 р. Справа № 902/725/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", м.Хмільник Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "УкрСиббанк", м.Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно (обладнання) за кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представника:

позивача: Сікорська Л.В., довіреність від 23.06.2014 р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області 20.06.2014 р.

Представники відповідача та третьої особи не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай" про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно в рахунок погашення заборгованості в сумі 2 348 266 грн 99 коп. за кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р., з яких 997 499 грн 12 коп. основного боргу, 42 003 грн 24 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 810 420 грн 73 коп. - заборгованості за нарахованими відсотками до 28.11.2012 р., 448 763 грн 74 коп. - заборгованості за нарахованими відсотками після 28.11.2012 р. та 49 580 грн 16 коп. - пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Ухвалою суду від 30.05.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/725/14 та призначено її до розгляду на 19.06.2014 р. (суддя Нешик О.С.)

В зв'язку з неявкою в засідання суду сторін, розгляд справи ухвалою від 19.06.2014 р. відкладено до 03.07.2014 р.

В зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. з 23.06.2014 р. у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами, справу, за розпорядженням керівника апарату суду від 03.07.2014 р., передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 03.07.2014 р. справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено судове засідання на 23.07.2014 р.

Ухвалами суду від 23.07.2014 р. та від 07.08.2014 р. розгляд справи відкладено до 07.08.2014 р. та до 02.09.2014 р. відповідно, в зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

В судове засідання 02.09.2014 р. відповідач не з'явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 07.08.2014 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул.Леніна, 101, м. Хмільник, Вінницька область, 22000.

Слід зазначити, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18763002 місцезнаходженням відповідача значиться вул. Леніна, 101, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Окрім того, суд зауважує, що окрім надіслання ухвали за місцезнаходженням відповідача остання надсилалась також за адресою його засновника (вул.Примакова, 68, м.Вінниця, 21019).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи також в засідання суду не з'явився. Про час, день та місце судового засідання його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 07.08.2014 р., надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції.

Крім того слід зазначити, що про обізнаність розгляду справи за участю третьої особи свідчить те, що в минулому судовому засіданні (07.08.2014 р.), яке відбувалось за участю представника третьої особи, судом було оголошено наступну дату судового засідання, що стверджується відповідним записом в протоколі судового засідання.

01.09.2014 р. від третьої особи на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2014 р. надійшло пояснення № 30-91/350 від 29.08.2014 р., яким останній підтвердив, що фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача за кредитним договором по позову станом на 16.12.2011 р. складає 1 520 603 грн 24 коп.

Також, представник третьої особи просить розглянути справу за його відсутності.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 02.09.2014 р. оголошувалась перерва в межах дня з метою надання позивачем додаткових доказів.

В засіданні суду представник позивача підтримала повністю позовні вимоги викладені в позовній заяві та подала суду додаткові пояснення в обґрунтування своїх вимог, які приєднані судом до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.11.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступник АТ "УкрСиббанк") (Позикодавець, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коровай" (Позичальник), був укладений кредитний договір № 11084909000 (а.с.11-18, т.1).

За умовами Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику 29.11.2006 р., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у національній валюті України в сумі 1 260 000 грн в порядку і на умовах визначених Договором, але не пізніше 28.11.2013 р. зі сплатою 17 % річних та 25,5 % за прострочену суму сплаченого кредиту (п.п.1.1, 1.2.1, 1.2.2, 1.3.1, 1.3.2 Договору).

Згідно з пунктом 1.3.4 Договору нарахування процентів здійснюється щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховують на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та /або п.п.1.3.3, 9.2 Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

За умовами п. 1.3.5 Договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за Договором у строк - протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.4. Договору кредит надається Позичальнику на придбання нерухомості, що розташована по вул. Леніна, 101 в м. Хмільнику Вінницької області.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2.1. Договору в забезпечення виконання зобов'язання Позичальника Банком, з поміж іншого, прийнято іпотеку нерухомості, а саме іпотека нерухомості, що розташована по вул.Леніна, 101 в м.Хмільнику Вінницької області, згідно договору іпотеки № 5854.

У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та плати за кредит Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення (заставу, поручительство тощо) (п.5.7 Договору).

Розділом 7 Договору сторони домовились про відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов'язань.

Так, за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та /або процентів за кредит та / або комісій, встановлених Договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню в розрахунку 8,5 % річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та /або процентів по кредиту та /або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Судом встановлено, що разом з підписанням кредитного договору № 110084909000 від 29.11.2006 р. сторонами погоджено графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору та відповідно до якого Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий в сумі 1 260 000 грн кредит в строк до 28.11.2013 р. рівними частинами (а.с.19-21, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2006 р. відповідач за меморіальним ордером № 0601418071 від 29.11.2006 р. отримав від Банку кредит в сумі 1 260 000 грн , що також стверджується випискою за кредитним договором за 29.11.2006 р., який повинен був повернути Банку згідно затвердженого сторонами графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) (а.с.124, т.1).

В подальшому, 14.06.2007 р. АКІБ "УкрСибБанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Коровай" (Іпотекодавець), в забезпечення Кредитного договору № 110084909000 від 29.11.2006 р., було укладено договір іпотеки, за умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно по вулиці Леніна, номер 101 в м. Хмільнику Вінницької області згідно вказаного переліку (Предмет іпотеки). Вартість предмету іпотеки складає 2 105 427 грн 00 коп. (п.п.1.1, 1.4 Договору) (а.с.30-34, т.1).

Пунктом 2.1.1 Договору іпотеки сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором №110084909000 від 29.11.2006 р., Іпотекодержатель маж право задовольнити вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Розділом 4 Договору іпотеки сторони визначили порядок звернення стягнення .

З поміж іншого, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках зазначених в п.2.1.1. - 2.1.2 Договору іпотеки (п. 2.1.1 - у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором № 110084909000 від 29.11.2006 р., Іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами) (п.4.1 Договору іпотеки).

Звернення стягнення здійснюється крім всього іншого, за рішенням суду (п.4.2. Договору іпотеки).

Також, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Договорі іпотеки. При цьому Іпотекодержатель самостійно визначає спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки, а саме: право Іпотекодержателя від свого імені передати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку" (п.5.1. Договору іпотеки).

У разі настання обставин, зазначених в п.4.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким останній визначає спосіб задоволення своїх вимог у спосіб передбачений ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку" (п.п.5.2, 5.3 Договору іпотеки).

02.03.2009 р. та 25.03.2009 р. сторонами було укладено додаткові угоди № 1 та 2 відповідно, згідно з якими сторони змінили строк сплати процентів по тілу кредиту (встановили його з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти) (п. 1.1 Додаткової угоди 1, 2). Цими ж додатковими угодами, зокрема додаткової угоди №2, сторони встановили новий графік погашення кредиту за яким строк сплати платежів Позичальником за деякі місці був змінений з 5 числа на 25/26/29 число місяця (а.с.116-122, т.1).

Також судом встановлено, що в забезпечення Кредитного договору № 110084909000 від 29.11.2006 р., сторонами 25.03.2009 р. було укладено Договір застави № 142603, за умовами якого Заставодавець (ТОВ "Коровай", Позичальник) з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 110084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 1 260 000 грн заставляє на умовах застави обладнання наведене в Додатку № 1 до договору застави (Предмет застави), балансовою вартістю 733 087 грн 30 коп., що є власністю Заставодавця та знаходиться за адресою вул.Леніна, 101 м.Хмільник, Вінницька область (п.1.1, 1.3 Договору застави) (а.с.24-29, т.1).

За домовленістю сторін вартість Предмету застави складає 1 308 009 грн 00 коп. Заставне майно, яке є предметом застави за Договором застави залишається у володінні та користуванні Заставодовця (п.1.1 Договору).

У разі невиконання Застводавцем зобов'язання за кредитним договором № 110084909000 від 29.11.2006 р. Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному в розділі 5 Договору, у повному обсязі, включаючи суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або прострочення виконання, неустойку, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію (п.2.1 Договору).

При цьому слід зазначити, що відсоткова ставка по кредиту за Кредитним договором № 110084909000 від 29.11.2006 р., яка зазначена сторонами в Договір застави № 142603 від 25.03.2009 р. складає 22 % річних (п.1.3 Договору застави).

Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору Заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитними договорами, яке виникає у випадку невиконання (або часткового) невиконання заставодавцем своїх зобов'язань перед Заставодержателем за кредитними договорами та в інших випадках, передбачених цим договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього Договору.

Задоволення вимог Заставодержателя здійснюється шляхом добровільної передачі предмета застави у власність Заставодержателя та шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.5.4 Договору звернення стягнення на Предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи за період з 30.11.2007 р. по 07.05.2009 р. відповідач повернув Банку 262 500 грн 88 коп. кредиту , що стверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. (а.с.133, т.1).

Судом встановлено, що 08.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", який є правонаступником АКІБ "УКРСИББАНК" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, з-поміж яких було і продано позивачу права вимоги за кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. та договорами забезпечення наведеними вище (договором іпотеки та договором застави) що стверджується актом прийому-передачі документації за Договором купівлі-продажу за кредитами від 08.12.2011 р., який складений та підписаний сторонами 28.04.2012 р.(а.с.44-46, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день підписання сторонами Договору купівлі-продажу за кредитами від 08.12.2011 р. відповідач сплатив Банку 262 500 грн 88 коп. кредиту з отриманих, на підставі кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. 1 260 000 грн.

Таким чином, станом на 08.12.2011 р. сума непогашеного кредиту відповідача склала 997 499 грн 12 коп., з яких 262 499 грн 12 коп. була вже простроченою заборгованістю, а сума 735 000 грн. повинна була бути сплачена відповідачем згідно з графіком погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору № 11084909000 від 29.11.2006 р. зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 25.03.2009 р.) до 28.11.2013 р., а загальна сума заборгованості відповідача перед Банком на день складання акту прийому-передачі документації за Договором купівлі-продажу за кредитами від 08.12.2011 р. (28.04.2012 р.) складає 1 520 603 грн 24 коп.

З моменту укладення між позивачем та ПАТ "УкрСиббанк" Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р., відповідач не вчинив жодних дій направлених на погашення заборгованості по тілу кредиту, сплаті відсотків та сплаті пені за кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р., що стверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5.5. Кредитного договору № 11084909000 від 29.11.2006 р. у випадку порушення Позичальником (відповідачем) термінів повренення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та /або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором, Банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредитом в порядку, визначеному розділом 11 Договору.

Відповідно до п. 11.1 Кредитного договору, при настанні обставин зазначених в п. 5.5 Кредитного договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. При цьому Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредитом у встановлений Банком термін в повному обсязі.

Позивач 30.10.2012 р. звернувся до відповідача з претензією вих. № 02.1-59/5 від 26.10.2012 р. з вимогою сплатити заборгованість по тілу кредиту в сумі 997 499 грн 12 коп., 702 409 грн 68 коп. заборгованості по відсоткам, 25 700 грн 66 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 27 469 грн 60 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а всього 1 753 079 грн 06 коп., а також пеню, комісії, штрафні санкції та проценти, які будуть нараховані на дату погашення заборгованості за кредитом (а.с.127-131, т.1).

Частиною 2 п. 11.1 Кредитного договору № 11084909000 від 29.11.2006 р. сторони передбачили, що в будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредитом згідно вимог Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вимоги Позичальнику.

Слід зазначити, що дана вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та оплати, що стало підставою для звернення першого з даною позовною заявою.

Станом на 01.03.2014 р. борг відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. складає 2 488 273 грн 04 коп., з яких 997 499 грн 12 коп. основного боргу, 42 003 грн 24 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 810 420 грн 73 коп. - заборгованості за нарахованими відсотками до 28.11.2012 р., 448 763 грн 74 коп. - заборгованості за нарахованими відсотками після 28.11.2012 р. та 49 580 грн 16 коп. - пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості із більшими показниками по сумі пені, сумі відсотків, але без подання зі сторони позивача заяви про збільшення розміру позовних вимог вимога позивача розглядається в контексті первісно заявленої вимоги.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договорів по позову між ними виникли зобов'язання, які регулюються наступними нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Належне виконання відповідачем зобов'язання за Кредитним договором №11084909000 від 29.11.206 р. було забезпечено Договором застави № 142603 від 25.03.2009 р. та Договором іпотеки від 14.06.2007 р., якими зокрема, передбачена можливість задоволення всіх вимог Позикодавця за рахунок майна переданого в заставу та іпотеку.

В силу ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави . За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1-2, 4-5 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом . Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Положення, аналогічні викладеним вище містяться в Законі України "Про заставу".

Стаття 19 Закону України "Про заставу" та п.5.1 Договору застави передбачає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

В ч.1, 3, 4, 6, статті 20 Закону вказано, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі. Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Як вже зазначалось судом раніше, відповідно до п.5.2 Договору застави задоволення вимог Заставодержателя здійснюється, з поміж іншого, шляхом добровільної передачі предмета застави у власність Заставодержателя.

Таким чином, на думку суду, вимога позивача щодо звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 2 348 266 грн 99 коп., яка виникла станом на 01.03.2014 р., шляхом передачі Заставодавцю (відповідачу по справі) предмету застави, визначеного в Додатку № 1 до договору застави, у власність та визнання на нього права власності є правомірною та обґрунтованою.

Дійшовши такого висновку суд врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі № 3-139гс11.

Щодо вимоги позивача про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 2 348 266 грн 99 коп., яка виникла станом на 01.03.2014 р., шляхом передачі Іпотекодержателю (позивачу) предмету іпотеки (нерухомого майна - п. 1.4. Договору іпотеки) у власність та визнання на нього права власності за позивачем слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Як вже зазначалось судом раніше, сторони п.5.1. Договору іпотеки досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Слід зазначити, що на виконання даної вимоги законодавства Іпотекодержатель (позивач по справі) направив лист - вимогу відповідачу про досудове врегулювання питання передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя за вих. № 31.4-08/3700/14 від 09.04.2014р., яке останнім залишено без відповіді (а.с.39, 43, т.1).

Відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

У разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ст.35 Закону України "Про іпотеку").

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 р. у справі № 6-124цс13.

Отже, на думку суду вимога позивача про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 2 348 266 грн 99 коп., яка виникла станом на 01.03.2014 р., шляхом передачі Іпотекодержателю (позивачу) предмету іпотеки (нерухомого майна - п. 1.4. Договору іпотеки) у власність та визнання на нього права власності за позивачем також підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача .

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів .

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

02.09.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", вул. Леніна, 101, м. Хмільник, Вінницька область, 22000 (код ЄДРПОУ 32505653) за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 2 348 266 грн 99 коп. шляхом передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", вул. Щорса, 36Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) у власність та визнання на ним права власності на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, яке знаходиться в місті Хмільнику Вінницької області по вулиці Леніна, за номером сто один, а саме: будівля виробничого корпусу, зазначена літерами "А", "а", "а'", будівля допоміжного корпусу, зазначена літерами "Б", "б", "б'" - загальною площею 4899 кв. м.; будівля кочегарки, зазначена літерою "В", площею 268,3 кв. м.; будівля приміщення майстерень, зазначена літерою "Г", площею 112,9 кв. м.,; будівля прохідної, зазначена літерою "Д", площею 35,9 кв. м.; споруда вагової, зазначена літерами "Ж" та "ж", площею 66,4 кв.м.,; споруда пункту газопостачання, зазначена літерою "З", площею 15,2 кв. м.; споруда трансформаторної, зазначена літерою "М", площею 39,6 кв. м.; споруда насосної станції, зазначена літерою "Н", площею 14,6 кв. м.; будівля складу для солі, зазначена літерою "О", площею 164,7 кв. м.; будівля дизельної та артезіанської скважини, зазначена літерами "П" та "п", площею 65,0 кв. м.; споруда складу, зазначена літерою "Т" та споруда складу сировини, зазначена літерою "У" площею 249,4 кв. м., будівля складу для борошна, зазначена літерою "Ш", площею 90,5 кв. м.; будівля столярного цеху, площею 68,9 кв. м., споруда дворової вбиральні, зазначена літерою "Л"; споруда резервуару, зазначена літерою "Р"; споруда резервуару, зазначена літерою "Ц"; незакінчене будівництво хлібозаводу, зазначене літерою "Ч", загальною площею 6090,40 кв. м.

3. Звернути стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", вул. Леніна, 101, м. Хмільник, Вінницька область, 22000 (код ЄДРПОУ 32505653) за Кредитним договором № 11084909000 від 29.11.2006 р. в сумі 2 348 266 грн 99 коп. шляхом передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк", вул. Щорса, 36Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) у власність та визнання на ним права власності на предмет застави, а саме:

№найменування ОФ к-стьсумаринкова 1 2-х ходовие переминатели 13 788.84 1407.49 2автоводомерный бачок 1 784.57 1399.87 3бак для воды 1 1 000.00 1784.25 4дежжи(комплект) 2 2 000.00 3568.49 5дежжиАч КТМ 10 1 2 100.00 3746.92 6бочкоперекидыватель 1 3 430.00 6119.97 7бочкоподемник 1 3 438.00 6134.24 8бочкоподемник 1 581.70 1037.9 9бункер безтарного хранения муки 12 18 000.00 32116.45 10водоподготовка 1 666.67 1189.5 11выбиватель мешков 1 1 917.00 3420.4 12дозаторы сыпучих материалов 3 1 194.57 2131.41 13дымосос Д 35 1 2 360.00 4210.82 14Котел Е 1/9 1 8 798.84 15699.31 15Котел Е 1/9 1 8 798.84 15699.31 16кремовзбивальная машина 1 8 271.58 14758.54 17кремовзбивальная машина 1 5 671.58 10119.5 18манипулятор 2 1 190.90 2124.86 19мукопросеиватель "Буран 4" 1 1 732.27 3090.8 20мукопресователь "Пионер" 1 337.29 601.81 21мукопросеиватель "Пиорат" 1 34 750.00 62002.59 22наполнитель теста 1 5 546.76 9896.79 23насос 1.6/100 1 5 300.00 9456.51 24насос 80-65-160 1 2 750.00 4906.68 25печь хлебопекарная ПХС-25 2 246 000.00 438924.82 26печь хлебопекарная ФТЛ-2 2 268 917.50 479815.31 27Прибор "Бета" 1 766.58 1367.77 28прибор ДП -100 1 650.75 161.1 29резервуар из нержавеющей стали 1 4 863.45 8356.43 30розеторный шкаф 2 2 031.68 3 625.02 31розеторный поставщик 1 1 794.05 3201.03 32силос односекционный 6 1 500.08 2676.51 33солерастворитель 1 1 430.00 2551.47 34станок КСМ 1 3 305.67 5 898.13 35столы циркуляторные 2 2 930.38 5 258.52 36тестозакаточная машина 2 727.12 1 297.36 37тестомесильная машина 1 375.37 669.75 38тестомесильная машина 1 375.17 669.4 39тестокруглитель 1 535.27 955.05 40тесторапредилительная машина 3 1 822.70 3 252.15 41транспортер готовый продукции 3 449.71 802.39 42трансформатор силы 2 3 519.52 6 279.69 43укладчик -разделитель 1 1 130.00 2016.2 44универсальный агрегат 1 4 245.43 7574.9 45универсальный агрегат 1 5 058.71 9 025.99 46холодильная камера 2 344.00 613.78 47холодильная камера 2 449.11 801.32 48холодильные шкафы 2 405.12 722.83 49шкафы управления 4 1 322.26 2 359.24 50электропечь кондитерская КЕП 1 356.23 635.6 51электрошкафы 2 6 570.06 11 722.61 52витрина холод конд Cold-c-12G 1 3 248.94 5 796.91 53витрина холод конд Cold С-16 1 3 657.66 6 526.17 54газосигнализатор СВГ-15Б 3 439.11 783.48 55горка прист. 21 1 946.49 3 473.02 56дежа 60 л нерж 1 804.99 1 436.30 57заточный станок 1 842.99 1 504.10 58контейнер хлебный 14 865.06 1 543.48 59ленточный тр-т 10 ФФ 1 785.45 1 401.44 60минивольтметр 4 673.84 1 202.30 61минимельница кондитерская 1 791.49 1 412.21 62насос 1 1 239.68 2 211.90 63пульт автоматики 2 1 078.54 1 924.38 64торговый киоск 8 кв.м 1 880.44 1 570.92 65установка конденсат 1 1 719.03 3 067.17 66 PRESTOL 1 570.00 1 017.02 67блок автом. КСУ -09 1 4 030.00 7 190.52 68вага РНЦ 10 3 642.99 1 115.14 69заварочная машина 1 1 592.35 2 841.15 70ЛГКи80-160-1,6 1 3 950.00 7 047.78 71ленточный тр-р 07 2.5 785.45 1 401.44 72ленточный тр-р 12 24 4 780.47 8 529.54 73насос К8/18 3 2 025.00 3 613.10 74поршень А2-ХТН 1 1 500.00 2 676.37 75счечик обьема газа У 1 4 300.00 7 672.26 76счетчик 1 840.00 1 498.77 77шкаф расточный печф БОКС 1 3 865.00 6 896.12 78Эл дв АМА 100 4 1 520.00 927.81 79эл двиг 2 2/3000 1 250.00 446.06 80Эл двиг АМ 112МВ6 1 650.00 1 159.76 81Эл двигат 2 и 89 6 1 305.00 544.20 82Эл двиг АИР 100 1 420.00 749.38 ВСЕГО 172 733 087.30 1 308 009.00

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коровай", вул.Леніна, 101, м.Хмільник, Вінницька область, 22000 (код ЄДРПОУ 32505653) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул.Щорса, 36Б, м.Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020) 46 965 грн 34 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Повне рішення складено 08 вересня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу - вул. Леніна, 101, м. Хмільник, Вінницька область, 22000; вул.Примакова, 68, м.Вінниця, 21019.

4, 5 - третій особі - ПАТ "УкрСиббанк" - вул.Андріївська, 2/12, м.Київ, 04070; вул.В'ячеслава Чорновола, 29А, м.Вінниця, 21100.