Постанова

від 04.09.2014 по справі 910/4113/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 910/4113/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузаступника прокурора міста Києва на постановувід 10.07.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/4113/14 за позовомвиконуючого обов'язки прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Середньої загальноосвітньої школи № 306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва доПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення В судове засідання прибули представники: Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Кавун І.М. (дов. від 25.04.2014 № 102/01/10-2514), Середньої загальноосвітньої школи № 306 Роговська М.Р. (дов. від 03.09.2014 № 262), відповідачаТарасюк Л.В. (дов. № 570), прокурорАтаєва Д.К. Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Середньої загальноосвітньої школи № 306 І-ІІІ ступеня Деснянського району м. Києва до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 (суддя Ю. Цюкало) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення мотивоване наступним.

01.01.2010 між Середньою загальноосвітньою школою №306 І-ІІІ ступеня (орендодавець) та ВАТ "Укртелеком" (орендар) укладений Типовий Договір №306-1 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (далі-Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 №1229, додаток 13 пункт 38, передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв.м, з них: 113,2 кв.м для розміщення виносних концентраторів та 5,0 кв. м розміщення обладнання охоронної сигналізації.

Відповідно до п.2.3 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи №306 І-ІІІ ступеня.

Згідно з п.9.1 Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2010.

На виконання умов Договору між сторонами укладений Акт прийому-передачі приміщення за адресою м. Київ, вул. Лисківська, 4А, площею 118,2 кв.м, скріплений підписами та печатками сторін.

15.07.2011 між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору, відповідно до якої внесені зміни до Договору в частині строку дії: продовжено строк дії Договору до 31.03.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Середня загальноосвітня школа №306 І-ІІІ ступеня, як заклад загальної середньої освіти, належить до об'єктів освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

До того ж, згідно з п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Отже, з огляду на те, що орендоване за Договором приміщення передане для розміщення виносних концентраторів та для розміщення обладнання охоронної сигналізації, тобто використовується для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, місцевий господарський суд дійшов висновку про визнання Договору недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Разом з тим, судом зазначено, що відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

А тому, суд дійшов висновку що позовні вимоги і в частині зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії повернути Середній загальноосвітній школі №306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 4А, загальною площею 118,2 кв. м шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі також підлягають до задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 (колегія суддів: Б.Отрюх, Ю. Михальська, А. Тищенко) рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 скасоване. У задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постанова мотивована наступним.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з п.9.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.01.2010 до 31.12.2010.

Пунктом 9.9 Договору передбачено, що останній припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

15.07.2011 між сторонами укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої внесено зміни до Договору в частині строку дії та продовжено строк дії Договору до 31.03.2012.

Таким чином, строк дії Договору закінчився 31.03.2012.

Враховуючи закінчення терміну дії оспорюваного правочину, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволені позовної вимоги про визнання недійсним Договору слід відмовити, оскільки неможливо визнати недійсним те, що станом на момент подання позову не існує, не має своєї юридичної сили.

Крім цього, судом вказано на те, що Договір укладений на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 за № 1229, додаток 13, пункт 38, а тому, останній не може визнаватись недійсним без визнання недійсним відповідного розпорядження.

Водночас, з посиланням на те, що вимога виконуючого обов'язки прокурора Деснянського району про зобов'язання відповідача повернути Середній загальноосвітній школі № 306 І-ІІІ ступеня орендоване приміщення є похідною від вимоги про визнання Договору недійсним, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідна вимога також підлягає залишенню без задоволення.

Судом зазначено, що прокуратура не позбавлена права звернутись до суду з окремим позовом до відповідача про зобов'язання звільнити приміщення, вказавши про закінчення терміну дії Договору.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, заступник прокурора міста Києва посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом при ухвалені оскаржуваної постанови норм права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на тому, що визнання договору недійсним на підставі встановлення у ньому призначення орендованого майна іншого, ніж те, що визначене законодавством, не ставиться у залежність від моменту укладення та фактичного виконання спірного договору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Закінчення строку дії правочину, не є обставиною, яка може вплинути на правомірність набуття, зміну або припинення цивільних права і обов'язків.

А тому висновок господарського суду апеляційної інстанції про неможливість оспорення правочину, строк дії якого закінчився, є помилковим.

Господарський суд апеляційної інстанції не спростовує встановлені господарським судом першої інстанції обставини порушення умовами правочину норм закону, з якими пов'язується недійсність такого правочину.

Заперечуючи правомірність задоволення господарським судом першої інстанції вимоги про визнання недійсним договору оренди, господарський суд апеляційної інстанції вказує на те, що оспорюваний договір укладений на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.09.2009 за № 1229, яке на час вирішення спору не визнане недійсним, що унеможливлює визнання недійсним правочину, укладеного на підставі розпорядження.

Така позиція господарського суду є помилковою. Майно, передане в оренду за оспорюваним правочином, є власністю територіальної громади (комунальна власність). Від імені територіальної громади діють органи, уповноважені законом шляхом прийняття відповідних актів. А тому розпорядження, на яке вказує суд, є формою волевиявлення органу місцевого самоврядування. Оспорення правочину у даному випадку не пов'язується з правомочністю органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 203 ЦК України) і за наявності інших правових підстав визнання правочину недійним не схвалює його дійсності.

Виходячи з наведеного, постанову у справі слід скасувати, а рішення залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 у справі № 910/4113/14 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 у справі № 910/4113/14 залишити без зміни.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в доход державного бюджету 852,60 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил