Рішення

від 04.09.2014 по справі 915/1002/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 915/1002/14

за позовом: Державного підприємства з питань поводження з відходами як

вторинною сировиною

02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Рециклінг»

54028, м. Миколаїв, вул. 4-а Повздовжня, буд. 76

про: стягнення заборгованості в сумі 3 167 407,37 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Ільїн С.В., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 03.07.14 р. звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 1 634 258,60 грн., суму пені в розмірі 300 703,58 грн., суму штрафу в розмірі 933 862,06 грн. інфляційних збитків в розмірі 152 708,76 грн., 3 % річних в розмірі 145 874,37 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 3/27-09 про надання послуг із збирання, заготівлі і утилізації вторинної сировини від 24.09.10 р.; платіжних доручень про перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 5532948,31 грн.; актів №№ 2, 3 про надання послуг; претензій скерованих до відповідача про повернення грошових коштів, норм ст. ст. 526, 530, 612, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 220 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем залишились не виконаними зобов'язання перед Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в частині надання послуг на суму отриманої передплати, а отже завдані збитки державі в розмірі 1634258,60 грн.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, свого представника в судове засідання двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотній стороні судових ухвал.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

04.09.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

24 вересня 2014 року між сторонами був укладений договір № 3/27-09 «про надання послуг» згідно з предметом якого позивач, як замовник, доручає, а відповідач, як виконавець, приймає на себе зобов'язання в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, надати замовнику послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (надалі - послуги) на загальну суму 8568000,00 грн.(з ПДВ) та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з умовами пунктів 2.1, 3.2, 3.3, 4.1, 4.4 та 4.5 договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.1 договору, в повному об'ємі та в строк до 30.06.2011 року. Замовник перераховує 35% від загальної суми договору, що складає 2998800,00 грн. з ПДВ, у вигляді авансу після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно даного договору. Подальші розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів із моменту підписання сторонами акту про надання послуг після затвердження в установленому законодавством порядку фінансового плану замовника (змін, коригувань до нього), відповідні статті якого передбачають фінансування видатків згідно даного договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. Датою виконання зобов'язань виконавця за даним договором є дата підписання замовником акту (актів) про надання послуг в обсязі, передбаченому пунктом 1.1 цього договору. У випадку ненадання виконавцем послуг у строк, зазначений у цьому договорі, виконавець зобов'язаний повернути замовникові грошові кошти, отримані як передоплату протягом 6 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги замовника.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2011 року включно, а в частині щодо розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторін (п. 9.1 договору).

Предметом даного спору виступає стягнення позивачем грошових коштів (збитків) переплачених відповідачу. Підставою - договір який припинив свою дію та норми ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 2.3 договору № 3/27-09 від 24.09.2010 р. згідно: Акту № 2 про надання послуг від 22.12.10 р. на суму 779186,53 грн.; Акту № 3 про надання послуг від 23.12.10 р. на суму 864078,18 грн. відповідач надав, а позивач отримав послуги за договором № 3/27-09 від 24.09.10 р. на загальну суму 1643264,71 грн.

Водночас, рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2011 року по справі № 49/81, яке набрало законної сили, була встановлена заборгованість Державної компанії перед товариством за неоплату за одержані послуги по договору № 3/27-09 від 24.09.10 р. за актом № 4 в сумі 2255425,00 грн. та стягнуто (з врахуванням сплати авансу) з замовника на користь виконавця 1466026,26 грн.

Відповідно до приписів абз. 2 та 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, всього робіт за договором № 3/27-09 було виконано відповідачем для позивача на загальну суму 3898689,71 грн .

За умовами абз. 2 п. 3.3 загальна сума до сплати за фактично надані послуги визначається шляхом віднесення авансового платежу, сплаченого згідно пункту 3.2 договору, пропорційно до вартості наданих послуг відповідно до акту про надання послуг.

Оскільки, відповідно до актів № 2 та № 3 було надано послуг на суму 1643264,71 грн., за актом № 4 - на 255425,00 грн., авансу перераховано на 2998800,00 грн., проведено додаткових оплат на суму 1068122,06 грн., за рішенням суду сплачено 1068122,06 грн., то загальна сума сплати позивачем відповідачу складає в розмірі 5532948,31 грн .

З наведеного дійсно вбачається, надлишкова сплата замовником виконавцю грошових коштів по спірним відносинам.

Як свідчать надані докази, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (за № 1384/07 від 04.12.12 та за № 262/07 від 20.03.12) про повернення грошових коштів.

Але, відповідного реагування на вищевказані претензії з боку відповідача не відбулось.

За змістом ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частин 1, 2 та п.3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи викладене, по даній справі дійсно є правові підстави для повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, тобто повернення відповідачем позивачу коштів в сумі 1634258,60 грн. (5532948,31-3898689,71).

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом надати суду докази, які спростовують викладені обставини позивачем.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, суд перевірив нарахування позивачем по спірним відносинам розміру 3% річних та інфляційних втрат, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період з 01.07.2011 р. по 20.06.2014 р. - 3 % річних в сумі 145874,37 грн. та інфляційні втрати в розмірі 152708,76 грн.

Водночас, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу.

За умовами п. 5.5 договору за порушення строку виконання зобов'язання, визначеного у пункті 2.1 договору з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Разом з тим, положення пунктів 4.5 та розділу 5 договору не можуть бути застосовані до спірних відносин, оскільки, по-перше, повернення грошових коштів за цим позовом відбувається саме на підставі норм ст. 1212 ЦК України; по-друге, з рішення господарського суду м. Києва чітко вбачається допущена прострочка оплат саме позивачем за надані відповідачем послуги.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Рециклінг» (54028, м. Миколаїв, вул. 4-а Повздовжня, буд. 76, код ЄДРПОУ 36579184) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) суму грошових коштів в розмірі 1634258,60 грн., 3% річних в сумі 145874,37 грн., інфляційні втрати в розмірі 152708,76 грн. та 35012,77 грн. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 08 вересня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова