Постанова

від 03.09.2014 по справі 809/1864/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. Справа № 809/1864/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача - Вайтєкаускаса В.А.,

відповідача - Бодлака Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буднова»

до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції

про визнання дій неправомірними, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.08.2012 року у виконавчому провадженні №32730474, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Буднова» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання дій неправомірними, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.08.2012 року у виконавчому провадженні №32730474.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року позовну заяву ТОВ «Компанія Буднова» повернуто з усіма доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 року апеляційна скарга позивача задоволена, зазначена вище ухвала суду першої інстанції від 25.09.2012 року скасована, а матеріали справи направлені до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. 04.06.2012 року начальником відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Дзунзою Т.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №32730474 про примусове виконання виконавчого листа від 26.04.2012 року №2а-3521/11/0970, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Компанія Буднова» 17000,00 грн. штрафу. В подальшому, дії Дзунзи Т.Я. в частині винесення вищевказаної постанови без надання строків боржнику для добровільного її виконання, визнано протиправними, зобов'язано виправити помилку та повідомити суд та сторони виконавчого провадження. 09.08.2012 року державним виконавцем Данилишин О.В. винесена постанова, у якій надано позивачу строк добровільного виконання зобов'язання до 10.06.2012 року.

13.08.2012 року відповідачем винесена незаконна, на думку позивача, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 43,02 грн., оскільки не було законних підстав виносити дану постанову, не надавши йому перед тим реального строку на добровільне виконання обов'язку з погашення боргу. Тому, позивач вважає дії державного виконавця Данилишин О.В. неправомірними та просить скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.08.2012 року у виконавчому провадженні №32730474.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив суду, що постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.08.2012 року у виконавчому провадженні №32730474 винесена відповідно до вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено відшкодуванням боржником витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, дії державного виконавця Данилишин О.В. правомірними. Тому, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

04.06.2012 року начальником відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції Дзунзою Т.Я. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №32730474 про примусове виконання виконавчого листа від 26.04.2012 року за №2а-3521/11/0970, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буднова» 17000,00 грн. штрафу. У постанові помилково зазначено строк добровільного її виконання - до 04.06.2012 року (а.с. 91).

09.08.2014 року державним виконавцем Данилишин О.В. винесена постанова про виправлення помилки в пункті 2 описової частини постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2012 року, а саме - строк для самостійного виконання змінено з 04.06.2012 року на 10.06.2012 року (а.с. 16, 31).

13.08.2012 року цим же державним виконавцем винесена оскаржувана постанова про стягнення з ТОВ «Компанія Буднова» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 43,02 грн., яка скерована на адресу позивача - для її виконання (а.с. 17, 18-19, 32, 33).

Суд вважає, що зазначена вище оскаржувана позивачем постанова від 13.08.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 43,02 грн. винесена правомірно, відповідно до норм закону, виходячи з наступного.

Основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV в редакції Закону від 04.11.2010 року №2677-VI (надалі - Закон), що діяла на момент спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами частини 2 цієї ж статті встановлено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

У судовому засіданні встановлено, що відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції вживалися заходи щодо примусового виконання виконавчого листа від 26.04.2012 року за №2а-3521/11/0970. Тому, відповідачем правомірно віднесено до витрат на проведення виконавчих дій витрати, пов'язані виготовленням та пересиланням документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень тощо, які передбачені частиною 4 статті 41 Закону (а.с. 84-145).

Зазначена в оскаржуваній постанові сума вартості витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 43,02 грн. на переконання суду є достовірною та об'єктивною і підтверджується дослідженим у судовому засіданні актом державного виконавця від 13.08.2012 року та перевіреним судом розрахунком витрат на одне виконавче провадження про стягнення за виконавчими документами (а.с. 152, 153).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача в судовому засіданні на те, що боржнику - ТОВ «Компанія Буднова» не було надано часу для добровільного виконання рішення суду про стягнення штрафу в розмірі 1700,00 грн. через те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2012 року була зазначена ця ж дата як строк самостійного виконання рішення суду. Оскільки, боржник - позивач в даній справі об'єктивно міг виконати рішення суду про сплату штрафу після набрання цим рішенням законної сили, навіть до моменту відкриття виконавчого провадження №32730474, або з часу отримання постанови від 04.06.2012 року про відкриття вказаного виконавчого провадження, у строк, визначений частиною 2 статті 25 Закону - до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на протиправність постанови у зв'язку з помилковим зазначенням у ній державним виконавцем права оскаржити її до Калуського міськрайонного суду. Оскільки, це не позбавляло права Товариства, за наявності відповідних підстав, оскаржити цю постанову в судовому порядку взагалі.

Окрім того, суд зазначає, що постанова від 13.08.2012 року про стягнення з ТОВ «Компанія Буднова» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 43,02 грн. за формою та змістом відповідає нормам Закону, винесена уповноваженою на те особою (а.с. 17, 32, 107).

Згідно досліджених судом оригіналів матеріалів виконавчого провадження №32730474 (а.с. 84-145), позивач добровільно сплатив витрати на проведення виконавчих дій в сумі 43,02 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 25.03.2013 року за №0939 (а.с. 86).

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні спростовані доводи позивача про те, що оскаржувана постанова винесена неправомірно, усупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», та безпідставно. Натомість, належні та допустимі докази про її протиправність чи щодо протиправності дій відповідача при її винесенні, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 3 цієї ж статті КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримані зазначені вище норми Конституції України та КАС України.

Таким чином, ураховуючи вказані вище встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158- 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Буднова» (ідентифікаційний код в ЄДР 32874057) до відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.08.2012 року у виконавчому провадженні №32730474 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 08.09.2014 року.