Рішення

від 01.09.2014 по справі 911/3120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2014 р. Справа № 911/3120/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт»

про стягнення 67190,51 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Дяченко В.С., довір. № 09-01/22 від 21.03.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт» (далі - ТОВ «Укрпостач Експорт», відповідач) про стягнення 67190,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору № 111 від 26.03.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 61719,46 грн. основного боргу, 4999,27 грн. інфляційних втрат, 471,78 грн. 3% річних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

01.09.2014 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» було подано пояснення № 09-01/1370 від 21.08.2014 р., відповідно до яких позивач зазначив, що при оформленні накладної № 17/1 від 16.05.2013 р. при підрахунку суми загальної вартості товару було допущено арифметичну помилку, а саме - в графі сума помилково вписано 36218,79 грн. замість 38053,61 грн., яка зазначена в електронній накладній від 16.05.2013 р. № 52.

У судових засіданнях 18.08.2014 р. та 01.09.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 18.08.2014 р. належним чином уповноваженого представника не направив. У судове засідання 01.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем суду не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт» (покупець) було укладено договір № 111, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити партію товару, а саме - мазут з 56% вологістю.

У відповідності з пп. 1.1.3 п. 1.1 договору ціна товару встановлюється в гривнях і вказується в додатках до даного договору чи у документах на відвантаження.

Згідно з п. 2.2 договору, розрахунки за даним договором здійснюються шляхом передоплати у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунка-фактури продавця на оплату товару.

14.05.2013 р. ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ТОВ «Укрпостач Експорт» було підписано додаткову угоду до договору № 111 від 26.03.2013 р., відповідно до п. 2.2.1 якої сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються також шляхом передачі векселів покупцем продавцю для подальшої оплати постачальнику - ТОВ «ОЙЛ-Д» за договором поставки нафтопродуктів.

ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на виконання умов договору № 111 від 26.03.2013 р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1322199,46 грн., що підтверджується накладними на відпуск товару, у тому числі - №№1-3 від 29.03.2013 р. на суму 104044,18 грн., №№ 5-9 від 03.04.2013 р. на суму 176795,94 грн., №№10-16 від 05.04.2013 р. на суму 254662,56 грн., №№ 17-37 від 16.05.2013 р. на суму 786696,78 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Укрпостач Експорт» було частково оплачено товар в сумі 600700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, у тому числі - № 135 від 29.03.2013 р. на суму 50000,00 грн., № 137 від 01.04.2013 р. на суму 60000,00 грн., № 144 від 03.04.2013 р. на суму 149700,00 грн., № 148 від 04.04.2013 р. на суму 45000,00 грн., № 149 від 05.04.2013 р. на суму 46000,00 грн., № 150 від 08.04.2013 р. на суму 80000,00 грн., № 151 від 08.04.2013 р. на суму 70000,00 грн., № 164 від 26.04.2013 р. на суму 100000,00 грн., а також в рахунок оплати товару відповідачем було надано позивачу переказний вексель від 16.01.2014 р. серії АА 0100114 на суму 659780,00 грн.

ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» було направлено на адресу ТОВ «Укрпостач Експорт» претензію № 09-01/686 від 07.04.2014 р. на суму 61719,46 грн.

У відповідь на претензію ТОВ «Укрпостач Експорт» було надіслано на адресу ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» лист № 3941 від 12.05.2014 р., відповідно до якого відповідач повідомляв позивача, що заборгованість за договором № 111 від 26.03.2013 р. буде погашено протягом місяця поточного року.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 111 від 26.03.2013 р. в сумі 61719,46 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором № 111 від 26.03.2013 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 111 від 26.03.2013 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 61719,46 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 471,78 грн. за період з 15.04.2014 р. до 16.07.2014 р. на суму 61719,46 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 4999,27 грн. за період з 15.04.2014 р. до 16.07.2014 р. на суму 61719,46 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпостач Експорт» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Театральна, 11, оф. 24, код 37865885) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код 30083966) - 61719 (шістдесят одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 46 коп. основного боргу, 4999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 78 коп. 3% річних, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 08.09.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна