Рішення

від 16.06.2014 по справі 922/120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р.Справа № 922/120/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо", смт. В. Димерка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвін", м. Харків про стягнення заборгованості 331795,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - Глоба М.М. за довіреністю від 10.06.2014 р.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо", смт. В. Димерка (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвін", м. Харків, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за дилерським договором №19/11/2012 Д/В від 19.11.12 р. заборгованість в розмірі 387926,47 грн., що включає в себе суму основного боргу у розмірі 332471,29 грн; індекс інфляції у розмірі 12301,43 грн., суму пені у розмірі 18494,46 грн., суму 20% річних у розмірі 24659,29 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача зобов'язань за дилерським договором №19/11/2012 Д/В від 19.11.12 р.

17.02.14 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу передано судді Ольшанченку В.І., в зв'язку з хворобою судді Яризька В.О.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 16.04.2014 року №491, у зв'язку з відпусткою судді Ольшанченко В.І., призначено повторний автоматичний розподіл справи. Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Бураковій А.М.

У судовому засіданні 16.04.2014 року, 13.05.2014 року та 03.06.2014 року було оголошено перерву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 332471,29 грн.; індекс інфляції у розмірі 12301,43 грн., суму пені у розмірі 18494,46 грн., суму 20% річних у розмірі 24659,29 грн. та сплачений судовий збір. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (том 3, арк.с. 136)

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Маядо" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Харвін" (Відповідач) був укладений дилерський договір №19/11/2012 Д/В (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.2.1 Договору, позивач взяв на себе зобов'язання щодо передачі у власність, а Відповідач - щодо прийняття і своєчасної оплати за продукцію та здійснювати продаж цієї продукції від свого імені та за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.3. Договору, загальна сума Договору складає орієнтовно 6 000 000 грн. Остаточна загальна сума Договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції, та визначається виходячи із цін на продукцію, наданих Дилеру знижок, асортименту та загальної кількості продукції, поставлених у відповідності до умов Договору.

П. 3.1. - п. 3. 3. Договору, встановлено, що постачальник поставляє продукцію Дилеру окремими партіями. Кількість та асортимент (номенклатура) продукції, що поставляється окремою партією, визначаються у заявці Дилера, яка узгоджується з Постачальником, та зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальний обсяг продукції, що постачається за цим Договором, визначається протягом терміну дії цього Договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) продукції у відповідності до накладних.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору та на протязі його дії, поставив відповідачу товар на загальну суму 2168230,06 грн. (арк.с. том 1, арк.с. 33-49, 118-220, том 2, арк.с. 1 - 205), проте, в свою чергу за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі всього на загальну суму 1849339,02 грн. (вказана заборгованість підтверджується наданим розрахунком позивача том 3, арк. с. 19-33).

Окрім того, з наданого розрахунку вбачається, що позивачем було застосовано положення ст. 534 Цивільного кодексу України, відповідно до якої уразі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким, чином дослідивши матеріали справи, суд приходить до правового висновку, що позивачем було вірно застосована ст. 534 ЦК України та за неналежне виконання грошового зобов'язання була застосована черговості погашення вимог кредитора, що в свою чергу не суперечить вимогам чинного законодавства тому, суд приходить до висновку, про розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 332 471,29 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача індекс інфляції у розмірі 12 301,43 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року); суму пені у розмірі 18 494,46 грн.. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року), суму 20 % річних у розмірі 24 659,29 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.12.4. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки сплати , двадцять процентів річних з простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 18 494,46 грн. нарахованої за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18 494,46 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони умовами п.12.4. Договору, передбачили 20% річних з простроченої суми.

Перевіривши нарахування 20% річних у розмірі 24 659,29 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року), індекс інфляції у розмірі 12 301,43 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року), суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 20% річних та інфляційних нарахувань, підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвін" (61112, м. Харків, Салтівське шосе, 139, кв. 16, код ЄДРПОУ 38383872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" (07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Радгоспна, 38, код ЄДРПОУ 35843786) суму сновного боргу у розмірі 332 471,29 грн.; індекс інфляції у розмірі 12 301,43 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року); суму пені у розмірі 18 494,46 грн.. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року), суму 20 % річних у розмірі 24 659,29 грн. (за період з 17.10.2013 року по 17.03.2014 року), судовий збір в розмірі 7758,53 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.06.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/120/14