Рішення

від 26.08.2014 по справі 654/1795/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2557/2014 Головуючий в І інстанції: Францішко Ю.В.

Категорія: 5 Доповідач: Вейтас І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року серпня місяця 26 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Вейтас І.В. Суддів:Цуканової І.В. Склярської І.В. при секретарі:Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 липня 2014 року за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Голопристанська родюча земля» до ОСОБА_5 про припинення права на частку, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що є власником 37/100 частини житлового будинку у АДРЕСА_1, власником іншої частини вказаного будинку в розмірі 63/100 є відповідач ОСОБА_5. Посилаючись на те, що відповідач не проживає в будинку, не утримує свою частину, що призводить до руйнації всього будинку, виділити кожному співвласнику окремі жилі приміщення неможливо, просив суд припинити право власності ОСОБА_5 на 63/100 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнати за СВК «Голопристанська родюча земля» право власності на 63/100 частини вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 липня 2014 року позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу «Голопристанська родюча земля» задоволено. Припинено право власності ОСОБА_5 на 63/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за сільськогосподарським виробничим кооперативом «Голопристанська родюча земля» право власності на 63/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалено виплатити ОСОБА_5 вартість 63/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в сумі 11338,00 гривень із депозитного рахунку ТУ ДСА України в Херсонській області, внесених згідно квитанції від 02.07.2014 року .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6, в апеляційній скарзі зазначає, що позбавлення права на частку ОСОБА_5 у спільному майні завдасть істотної шкоди йому та членам його родини, оскільки він буде позбавлений єдиного житла, вказує, що судом не враховано, що руйнування житла сталось через недбайливе до нього ставлення попередніх власників 37/100 частини будинку, вважає висновки суду про неможливість поділу будинку передчасними, також вказує, що судом не враховано, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, належить ОСОБА_5. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, вказує, що відповідач не може проживати в своїй частині будинку, оскільки він майже зруйнований, і тому позбавлення права власності не завдасть істотної шкоди відповідачу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спільне майно сторін є неподільним, відповідач не проживає у спірному домоволодінні і тому припинення права на частку у майні не завдасть йому істотної шкоди. Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

На підставі ст.365 ЦК України може бути припинено право власності на частку у спільному майні за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування частини житлового будинку від 26.04.2006 року є власником 63/100 частини житлового будинку з господарського-побутовими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с.34).

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 18.04.2014 року власником решти 37/100 частини вказаного житлового будинку є сільськогосподарський виробничий кооператив «Голопристанська родюча земля» (а.с.35).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що припинення права на частку у спільному житловому будинку не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки він не проживає в спірному будинку, а зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2.

Однак судом не взято уваги заперечення відповідача, що за вказаною адресою він зареєстрований, так як тимчасово працює за кордоном, ОСОБА_5 не належить право власності чи інше речове право на АДРЕСА_2, як на житло, а іншого житла, що належало б відповідачу на праві власності, крім спірного будинку, у відповідача не має. Даний факт не спростований позивачем.

Судом також не взято до уваги, що ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 372540 від 07.10.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,0964 га за адресою АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Згідно положень ст.381 ЦК України, земельна ділянка з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями є садибою. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Припинивши право власності відповідача на частку у спільному майні - будинку, суд першої інстанції фактично позбавив права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, що безумовно завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Також при цьому суд не врахував, хоча і зазначив про це в своєму рішенні, що позивач бажає здійснити реконструкцію домоволодіння та перевести його у нежиле приміщення для використання в господарських потребах, тоді як цільове призначення земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_5 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що суд прийшов до передчасного висновку, що спірний житловий будинок з господарського-побутовими будівлями та спорудами є неподільним майном.

До такого висновку суд прийшов, взявши за основу висновок № 0174 судової будівельно-технічної експертизи складений 23.06.2014 року експертом ОСОБА_7, за яким «з технічної точки зору розподіл житлового будинку на дві ізольовані квартири з дотриманням норм ДБН, санітарних норм та інших норм на теперішній час не можливий». Однак висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України. Так, вказаною експертизою не досліджувалась можливість виділу частини будинку з відхиленням від розміру часток кожного власника. Крім того експертом взято за основу розміри мінімальних площ для квартири встановлених ДБН В.2.2.-15-2005 року, однак п. 1.2 вказаних державних будівельних норм передбачено, що при реконструкції житлових будинків, крім вимог цих Норм, слід враховувати ВСН 61, за яким мінімальні площі кімнат квартири є іншими (меншими), ніж зазначено експертом у висновку.

Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції, що саме частина будинку ОСОБА_8 знаходиться у незадовільному стані та тягне за собою руйнацію будинку, оскільки актом обстеження технічного стану 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 від 18 травня 2007 року та затвердженого рішенням Голопристанської міської ради № 314 від 30.05.2007 року, було встановлено, що 37/100 частини будинку знаходиться в аварійному стані, після смерті власника спадщину ніхто не оформив, зазначена частина руйнується, що негативно впливає на іншу частину будинку, власником якої є ОСОБА_5.

Оскільки позивач став власником 37/100 частини спірного будинку лише в квітні 2014 року висновок суду про те, що спільне володіння та користування є неможливим, а позивач позбавлений можливості здійснювати поліпшення є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відсутні умови, передбачені ст.365 ЦК України і припинення права власності відповідача на частку у спільному майні завдасть йому істотної шкоди.

Таким чином, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.365, 377, 381 ЦК України, ст.120 ЗК України та керуючись ст.ст.303, 307, п.п.2,3,4 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 09 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову сільськогосподарського виробничого кооперативу «Голопристанська родюча земля» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: