cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.09.14р. Справа № 904/6131/14
За позовом приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м. Запоріжжя
до селянського (фермерського) господарства "РОКСОЛАНА", с. Ізлучисте, Софіївський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Тищенко Г.Г. - довіреність № 20/14 від 08.01.14р.;
від відповідача: представник Сафрончик М.Г. - довіреність № б/н від 03.09.14р.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до селянського (фермерського) господарства "Роксолана", с.Ізлучисте, Софіївський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 65277,18грн. (з яких 25554,00грн. - основна заборгованість; 14414,22грн. - індексація ціни товару; 7666,20грн. - штрафу; 17642,76грн. - збитків).
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки пестицидів №КГ-П-118 від 03.05.12р. Між сторонами за договором поставки пестицидів №КГ-П-118 від 03.05.12р. підписано дві Специфікації на загальну суму 25554,00грн. На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки пестицидів №КГ-П-118 від 03.05.12р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25554,00грн., однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не оплатив отриманий товар в повному обсязі, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 466/14-юр від 06.08.14р. ухвалою суду від 18.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.09.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 26.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 22.08.14р.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 02.09.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.08.14р.
04.09.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, проти суми індексації у розмірі 14 414,22грн. та збитків у розмірі 17 642,76грн. заперечує, решту позовних вимог визнає, про що подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
03.05.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки пестицидів №КГ-П-118 (далі по тексту - договір). Відповідно до п.1.1 договору у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та Специфікаціями до нього, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця (відповідача) пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.
Відповідно до п.1.2 договору усі поставки постачальником (позивачем) покупцю (відповідачу) пестицидів до кінця року в якому був укладений цей договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично постачальником (позивачем) будуть здійснюватися поставки пестицидів покупцю (відповідачу), то цей договір продовжує регулювати умови таких поставок між сторонами і в наступному році аж до укладання нового договору поставки пестицидів.
Згідно з п.2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.
Відповідно до п.2.2 договору кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору, і не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.
Якщо, в період дії цього договору, між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар підписана представником покупця (відповідача) прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю (відповідачу), а покупець (відповідач) зобов'язується оплатити такий товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, строки та в порядку, визначеному в цьому договорі (пункт 2.3 договору).
Пунктом 2.4 договору визначено, що усі підписані представниками сторін в період дії цього договору Специфікації та накладні з поставки (відпуску) покупцю (відповідачу) насіння є невід'ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставок, оплати товару по ним та відповідальність покупця (відповідача) за прострочення оплати товару регулюється договором.
Сторони домовилися, що кількість поставленого постачальником (позивачем) товару (кількість пестицидів відповідного виду) може коливатися у межах такого допуску +/- 5 (п'ять) % від кількості, вказаної в Специфікації. При цьому покупець (відповідач) оплачує фактично поставлену йому кількість товару. Від'ємна різниця між кількістю товару, вказаної у Специфікації, та фактично поставленою кількістю товару, в межах цього допуску, не є недопоставкою (пункт 2.5 договору).
Відповідно до п.4.3 договору дата (строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю (відповідачу) за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця (відповідача) в ньому, але не пізніше тридцяти календарних днів з моменту одержання постачальником (позивачем) заявки про поставку товару.
Згідно з п.4.4 договору постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу) товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.
Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець (відповідач) зобов'язується оплатити постачальнику (відповідачу) товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку, визначеному цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем (відповідачем) у день його отримання від постачальника (позивача). Ця умова також діє, якщо між сторонами фактично відбулася поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація.
Пунктом 5.6 договору визначено, що ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, до ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, по якому визначалася ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
Пунктом 5.6.2 договору визначено, що у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із боку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.
Пунктом 5.6.4 договору визначено, що при зверненні постачальника до суду із позовною заявою про стягнення із покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Проіндексована сума прострочених та несплачених покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи у суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи у суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог.
Пунктом 5.6.6 договору визначено, що зобов'язання покупця по сплаті проіндексованих сум платежів є грошовими зобов'язаннями покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану у специфікаціях є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.
Пунктом 8.1.3 договору визначено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року в якому він був укладений. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично будуть здійснювати поставки товару покупцю, то цей договір продовжує діяти і наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки (пункт 9.1 договору).
На виконання умов договору поставки між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1 від 03.05.12р. (а.с.18) та специфікацію №2 від 11.06.12р. (а.с.19), де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.
Позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки, специфікацій № 1, 2 відповідачу було передано у власність товар на умовах відстрочення платежу на загальну суму 25554,00грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.20-22).
Отриманий від позивача товар відповідач не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 25554,00грн.
Представник відповідача у відзиві на позов та у залі судового засідання визнає факт поставки позивачем товару та його не оплати відповідачем, у зв'язку з чим проти стягнення суми основного боргу не заперечує.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25554,00грн. основного боргу слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати заборгованості в сумі 25554,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Додатковим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем є долучений до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.12р. по 30.04.13р. (а.с.26), який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Додатковим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем є визнання відповідачем в зазначеній частині позову позивача. Господарський суд визнав, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 5 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.
30.04.13р. між сторонами укладено додаткову угоду №1, в пункті 1 якої покупець (відповідач) підтверджує, що прострочене грошове зобов'язання (основний борг) покупця (відповідача) перед постачальником (позивачем) з оплати отриманого за договором поставки товару станом на дату підписання цієї додаткової угоди становить 25554,00грн.
Пункт 2 додаткової угоди №1 від 30.04.13р. визначає умови на яких постачальник (позивач) надає покупцю (відповідачу) відстрочку виконання грошового зобов'язання, вказаного в п.1 цієї додаткової угоди. Покупець (відповідач) зобов'язується в порядку, встановленому договором поставки, сплатити постачальнику (позивачу) суму боргу, вказану в п.1 цього договору, не пізніше 01 жовтня 2013 року. Суми платежів підлягають індексації згідно з договором поставки (підпункт 2.1 додаткової угоди №1 від 30.04.13р.).
Покупець (відповідач) зобов'язується в порядку, встановленому договором поставки, та не пізніше 01 жовтня 2013 року сплатити постачальнику (позивачу) 5880,92грн., збитків завданих постачальнику (позивачу) покупцем (відповідачем) простроченням оплати товару до договору поставки, що є погодженими сторонами, і частково компенсують як прострочення, так і втрати постачальника (позивача) за надання чергової відстрочки оплати товару (підпункт 2.2 додаткової угоди №1 від 30.04.13р.).
Таким чином, загальна сума, яку покупець (відповідач) зобов'язується перерахувати постачальнику (позивачу) становить 31434,92грн. і складається з 25554,00грн. - ціни неоплаченого покупцем (відповідачем) товару та 5880,92грн. - збитків постачальника (позивача) (підпункт 2.3 додаткової угоди №1 від 30.04.13р.).
В пункті 4.1 додаткової угоди №1 від 30.04.13р. сторони узгодили, що якщо станом на 01 жовтня 2013 року покупцем (відповідачем) не буде належним чином виконані грошові зобов'язання по цій додатковій угоді, то замість частини збитків - 5880,92грн. - покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) 17642,76грн., що є повною сумою збитків, заздалегідь погоджених сторонами, завданих постачальнику (позивачу) покупцем (відповідачем) простроченням оплати товару по договору поставки, включаючи втрати постачальника (позивача) за надання чергової відстрочки оплати товару покупцю (відповідачу) (неможливістю користуватися грошовими коштами по яким надається відстрочка). У разі подальшого прострочення виконання грошових зобов'язань по цій додатковій угоді покупець (відповідач) несе відповідальність відповідно до умов договору поставки та законодавства. Сторони домовилися, що оскільки суми збитків по цій додатковій угоді заздалегідь визначені та погоджені сторонами, то вони (у т.ч. їх виникнення та їх розмір) не підлягають оспорюванню та заперечуванню покупцем (відповідачем) та доказування постачальника (позивача).
Посилаючись на положення додаткової угоди №1 від 30.04.13р. позивач просить суд стягнути з відповідача 17642,76грн. збитків.
Відповідач з такою позицією позивача не погоджується посилаючись на наступне. Позовні вимоги позивача про стягнення 17642,76грн. збитків обґрунтовані виключно на підставі положень додаткової угоди №1 від 30.04.13р.
На думку відповідача умови пункту додаткової угоди №1 від 30.04.13р. не є достатньою підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 17642,76грн. збитків, оскільки відповідно до частини 1 статті 225 Господарського процесуального кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Враховуючи позиції позивача та відповідача, керуючись положеннями Господарського кодексу України та умовами додаткової угоди №1 від 30.04.13р. господарський суд визнав, що вимога позивача про стягнення з відповідача 17642,76грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача господарський суд не визнає обґрунтованими, з огляду на те, що сторони у добровільному порядку визначили такий розмір збитків у разі якщо відповідач тривалий час не буде виконувати умови укладеного між сторонами договору.
Додаткова угода №1 від 30.04.13р. є ще одним доказом заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 25554,00грн.
Позивач відповідачу нарахував суму індексації ціни товару у розмірі 14414,22грн., що підтверджується розрахунком (а.с.11, 12).
Відповідач з такою позицією позивача не погоджується посилаючись на наступне. Позивачем в обґрунтування правової позиції щодо нарахування суми індексації ціни товару не надано жодного доказу, який би свідчив саме про зміну ціни товару, визначену у специфікаціях до договору поставки та зміну (зростання) показників, що зумовили ціну товару, вказану в них (собівартість відповідної сільгосппродукції), зростання цін на ринку, затрати тощо).
На думку відповідача вказівка в договорі на індексацію ціни товару з прив'язкою до курсу долара до гривні, не може вважатися як зміна ціни товару.
Відповідач стверджує, що по-перше, грошове зобов'язання повинно бути виконано в гривнях;
по-друге, позивачем не надано жодного доказу про те, що реалізований в подальшому нашому підприємству товар придбаний ним за долари США.
Господарським судом встановлена правильність розрахунків позивача та правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 14414,22грн.
Заперечення відповідача господарський суд визнав такими, що не відповідають вимогам закону.
Посилаючись на положення пункту 8.1.3 договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 7666,20грн.
Відповідач погодився з позицією позивача.
Господарським судом встановлена правильність розрахунків позивача та правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 7666,20грн.
Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 509, 525, 526, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Роксолана" (53160, Дніпропетровська область, Софіївський район, село Ізлучисте, вул.Верхня, 12; ідентифікаційний код 19307066) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (69005, м.Запоріжжя, вул.Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986) 25554,00грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - основна заборгованість; 14414,22грн. (чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 22 коп.) - індексація ціни товару; 7666,20грн. (сім тисяч шістсот шістдесят шість грн. 20 коп.) - штрафу; 17642,76грн. (сімнадцять тисяч шістсот сорок дві грн. 76 коп.) - збитків; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
08.09.14р.
Суддя І.В. Петренко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2014 |
Оприлюднено | 09.09.2014 |
Номер документу | 40383588 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні