Ухвала

від 03.09.2014 по справі 922/3209/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"03" вересня 2014 р.Справа № 922/3209/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Ізюмського міського відділу УМВС України в Харківській області, м. Ізюм про стягнення 4802,99 грн. за участю представників сторін:

позивача - Жарая К.П., за довіреністю № 01-62юр/9609 від 02.12.2013 року;

відповідача - Дубова О.С., за довіреністю № 30 від 03.09.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Ізюмського міського відділу УМВС України в Харківській області про стягнення 4802,99 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 23.07.2004 року № 61-223, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 2722,93 грн. вартість реактивної енергії, 1188,57 грн. індексу інфляції, 753,29 грн. пені та 138,20 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 вересня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.08.2014 року від представника позивача надійшла заява (вх. № 28268), в якій позивач зазначає про те, що в ході розгляду справи, відповідачем було проведено погашення заборгованості, а саме платіжним дорученням № 236 від 30.07.2014 року на суму 15000,00 грн. за електричну енергію за липень 2014 року за договором № 61-223 від 23.07.2014 року (яка не є предметом спору). Проте, листом № 81/908 від 31.07.2014 року (доданий до заяви) відповідач просить позивача з кредитного залишку за електричну енергію перерахувати заборгованість по даній справі, а саме за реактивну енергію в сумі 2722,93 грн., 1188,57 грн. індексу інфляції, 753,29 грн. пені та 138,20 грн. 3% річних. Позивач у своїй заяві просить суд врахувати те, що позовну заяву було подано до суду 31.07.2014 року та вищезазначений лист про зарахування коштів було направлено відповідачу 31.07.2014 року, тобто після подачі даного позову до суду. У зв`язку з викладеним, позивач просить суд припинити провадження у справі та судові витрати покласти на відповідача.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 01.09.2014 року від представника відповідача супровідним листом (вх. № 29933) надійшов відзив на позов разом із документами для долучення до матеріалів справи. В своєму відзиві відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає про сплату боргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2014 року підтримав заяву про припинення провадження у справі на підставі ч.1 п.1.1. ст. 80 ГПК України, у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу в повному обсязі в сумі 4802,99 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2014 року підтримав заяву позивача про припинення провадження у справі та зазначає про сплату боргу в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

23.07.2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Ізюмським міським відділом Головного управління міністерства внутрішніх справ України Харківській області (відповідач), укладено договір про постачання електричної енергії № 61-223 (далі - договір).

Згідно з п.9.11. договір пролонгований на 2014 рік.

Відповідно до договору постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а споживач оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2.1.2. договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.2.5 договору, відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати позивачу вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється позивачем на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором та здійснив у період з лютого 2014 року по червень 2014 року відпуск елективної енергії відповідачу в повному обсязі.

Проте, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, не здійснив оплату поставленої електричної енергії, у зв`язку з чим у нього утворився борг перед позивачем в сумі 2722,93 грн., що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Крім того, позивач за прострочення оплати за поставлену електричну енергію, нарахував відповідачу пеню в сумі 753,29 грн., індекс інфляції в сумі 1188,57 грн. та 3% річних в сумі 138,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2014 року відповідачем було здійснено оплату заборгованості за електричну енергію в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 236 від 30.07.2014 року (а.с.56).

Згідно п. 4.5 додатку № 2 до договору у платіжному дорученні відповідач чітко вказує в розділі "призначення платежу", за який вид нарахувань проводиться оплата, за який період здійснюється оплата.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 31.07.2014 року направив на адресу позивача лист № 81/908 (а.с. 55), в якому просить з кредитного залишку за електричну енергію перерахувати заборгованість, а саме 2722,93 грн. вартість реактивної енергії, 1188,57 грн. суми інфляції, 753,29 грн. суми пені та 138,20 грн. суми 3% річних.

Відповідно до п. 4.4 додатку № 2 до договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання позивача або внесення відповідачем готівкових коштів в касу позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що заборгованість в сумі 4802,99 грн. відповідачем фактично була погашена після подачі позивачем позовної заяви, оскільки лист про призначення платежу відповідачем було направлено 31.07.2014 року, в той час, як і позовну заяву до суду було подано 31.07.2014 року, про що свідчить штамп канцелярії суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву позивача про припинення провадження у справі, зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до ч.1 п.1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи №922/3209/14 було сплачено заборгованість в повному обсязі в сумі 4802,99 грн., всебічно та повно дослідивши надані позивачем та відповідачем докази оплат, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача про припинення провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі № 922/3209/14 підлягає припиненню на підставі ч.1 п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно положень процесуального закону, повернення судових витрат у випадку припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України), можливе саме у випадку коли спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки в такому випадку відсутній об'єкт справляння судового збору згідно вимог закону.

У всіх інших випадках застосування статті 80 ГПК України, суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат, тобто про покладення таких витрат або на позивача, або на відповідача у справі.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Як вбачається з наданих сторонами документів, спір між сторонами було врегульовано внаслідок сплати відповідачем боргу, проте і виник він внаслідок неправильних дій останнього, враховуючи це та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, ч.1. п.1.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 922/3209/14припинити .

Стягнути з Ізюмського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (64209, Харківська область, м. Ізюм, пров. Георгіївський, № 2, р/р 35211001000776, Ізюмське УДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08676671) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61300, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Суддя Н.С. Добреля

922/3209/14