Рішення

від 01.09.2014 по справі 16/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.2014 Справа № 16/146

за позовом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм", м. Київ

третя особа, яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача 1 комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода, м. Ужгород

про визнання недійсним концесійного договору

Колегія суддів у складі: головуючого судді - Васьковського О.В., Ремецькі О.Ф., Кривки В.П.

Представники:

від позивача - Мінєєва І.І. (дор. від 02.04.14 №03-17/78)

від відповідача 1 - Козак Т.М. (дор. від 02.04.14 №03-17/78)

від відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи - Голубка О.В. - юрисконсульт (дов. №03 від 02.01.14)

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним концесійного договору від 04.11.2010 року укладеного Ужгородською міською радою в особі комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм".

Позивач просить позов задоволити мотивуючи тим, що концесійний договір не відповідає вимогам чинного законодавства. Концесійний договір укладений комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" без відповідних повноважень, особою, яка не могла виступати концесієдавцем, що порушує вимоги п.4 ч.1 ст.1 та п.1 ч.1 ст. 10 Закону України „Про концесії". Від імені КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" договір концесії підписаний ОСОБА_4, який не мав повноважень діяти як керівник підприємства. Станом на момент укладення спірного договору концесії згідно відомостей з Єдиного державного реєстру керівником підприємства був ОСОБА_5

Відповідач 1 не заперечує позовні вимог. У письмових поясненнях від 18.01.11, від 05.03.14 вказує, що погоджується з викладеним в позовній заяві та просить суд задовільнити позов в повному обсязі. Просить також врахувати, що постановами Ужгородського міськрайонного суду по справам №2а-3782/10, №2а-3783/10, №2а-3785/10 визнано протиправними та скасовано акти органу місцевого самоврядування на підставі яких було укладено спірний концесійний договір.

Колегією суддів з огляду на невиконання відповідачем 2 неодноразових вимог суду (ухвали від 27.05.14, 10.06.14, 16.06.14, 20.06.14) щодо підтвердження повноважень гр.ОСОБА_6 як представника ТзОВ „Чиста Вода-Ізюм", не було взято до уваги поданий до суду відзив на позовну заяву від 14.05.14 та клопотання про припинення провадження у справі від 14.05.14 (за підписом гр.ОСОБА_6.), оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст.59 ГПК України, відсутні докази підписання відзиву повноважною особою відповідача 2 або його представником. Тому колегія суддів вирішує спір за наявними в справі матеріалами у порядку ст.75 ГПК України.

Третя особа позовні вимоги підтримала.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи, розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Відповідно до рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 02.11.2010р. №1646 вирішено визнати переможцем концесійного конкурсу по об'єкту права комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" - товариство з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм"; департаменту міського господарства Ужгородської міської ради укласти концесійний договір відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції ТзОВ „Чиста Вода-Ізюм"; директору КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" передати об'єкт концесії по Акту приймання-передачі.

Рішенням Ужгородської міської ради V сесії V скликання від 04.11.2010р. №1648 внесено зміни до попереднього рішення ради, зокрема, уповноважено КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" в особі директора ОСОБА_4 укласти з ТзОВ „Чиста Вода-Ізюм" концесійний договір відповідно до умов конкурсу та конкурсної пропозиції.

На підставі вказаних рішень був укладений концесійний договір від 04.11.2010 року у відповідності до п.1 якого концесієдавець надає на 50 років концесіонеру право здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері централізованого водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору. Об'єктом концесії за цим договором є цілісний майновий комплекс - комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (п.2).

Відносини щодо надання в концесію об'єктів права державної чи комунальної власності регулюються концесійним договором, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України (ч.1 ст.5 Закону України „Про концесії").

Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування (ч.1 ст.408 Господарського кодексу України). Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії, іншими законами (ч.4 ст.408 Господарського кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України „Про концесії" концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику

У відповідності до п.4. ч.1 ст.1 Закону України „Про концесії" концесієдавець - орган виконавчої влади або відповідний орган місцевого самоврядування, уповноважений відповідно Кабінетом Міністрів України чи органами місцевого самоврядування на укладення концесійного договору.

Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 12.04.2000 р. „Про затвердження Типового концесійного договору", якою затверджено типовий концесійний договір, теж прямо передбачено, що стороною договору може виступати орган виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноважений на укладення концесійного договору. Судом встановлено, що спірний договір укладений не органом місцевого самоврядування, а суб'єктом господарської діяльності - комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".

У відповідності до п.1.1. статуту комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (чинного на момент укладення спірного договору), підприємство засноване на власності територіальної громади міста (комунальній власності) і є майном Ужгородської міської ради та підпорядковане Департаменту міського господарства.

Ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування", яка встановлює перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, не передбачає право міської ради передоручати укладення договору концесії іншим особам, в тому числі суб'єктам господарювання, в тому числі комунальному підприємству.

Згідно п.16 ч.4 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Спірний договір концесії від імені концесієдавця підписано директором Комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" - ОСОБА_4

Однак, станом на момент укладення концесійного договору, керівником комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода, м. Ужгород був ОСОБА_7, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру, зокрема витягом з ЄДРПОУ, де в графі «керівник юридичної особи» зазначено гр. ОСОБА_7, та вказано, що відомості про керівника юридичної особи не змінювались, а отже повноваження гр.ОСОБА_4 на укладення концесійного договору не підтверджені.

Відповідно до ч.4 ст.15 Закону України „Про концесії" концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства. Такою підставою є недотримання сторонами положень Закону та вимог ст. 203 ЦК України.

Частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.10.2 статуту територіальної громади міста Ужгорода Ужгородська міська рада як представницький орган територіальної громади міста Ужгорода зобов'язана вирішувати всі питання мешканців міста, що знаходяться в її компетенції. Згідно положень ст..17.1,17.2. Ужгородська міська рада є органом представницької влади, обраним мешканцями міста, який здійснює від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, а також є найвищим органом волевиявлення та прийняття рішень на рівні територіальної громади. У віданні міської ради знаходяться всі питання життєдіяльності громади, якщо певні повноваження в цьому плані не делеговані законодавством України, цим статутом або рішенням Ужгородської міської ради міському голові чи виконавчому комітету.

Відповідно до ст.45.3 статуту територіальної громади міста Ужгорода Ужгородська міська рада від імені та інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне чи тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати та купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. За приписами ч.б ст.6 Закону України „Про концесії" концесія на об'єкти права комунальної власності надається з урахуванням інтересів регіону, територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами (роботами, послугами), які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Спірним договором порушено право комунальної власності територіальної громади, право ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Перелік органів місцевого самоврядування, визначений законодавцем, є вичерпним.

Отже, враховуючи те, що концесієдавцем відповідно до наведених положень законодавства може бути виключно орган місцевого самоврядування, то укладення його від імені Ужгородської міської ради Комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" не відповідає наведеним нормам права.

Вищеприведений аналіз законодавства дає підстави для висновку, що всупереч вимогам ст.ст. 1, 6,15 Закону України „Про концесії", ст.ст.1,2,10,26,42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" не був органом, уповноваженим укладати оспорюваний концесійний договір.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що оскільки об'єктом концесії є комунальне майно, наведені нормативні положення свідчать про порушення вимог законодавства щодо виключної компетенції міських рад та повноважень на укладення концесійного договору.

Слід також вказати, що оцінюючи право позивача на судовий захист, суд виходить з положень частини 2 статті 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", де встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. До компетенції виконавчого комітету законодавець відносить ряд питань: вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води (п.п.5 п. а) ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування"); облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (п.п.5 п. а) ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування").

Враховуючи вищенаведене, правові позиції учасників процесу, наявні в справі матеріали, вимога позивача про визнання недійсним концесійного договору б/н від 04.11.2010 року, укладеного між Ужгородською міською радою в особі комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода та товариством з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм" з моменту його укладення, належним чином обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому колегія суддів також бере до уваги долучені до матеріалів справи судові акти щодо визнання недійсними передбачених законодавством обов'язкових процедурних дій та рішень органу місцевого самоврядування, які передували укладенню спірного концесійного договору.

На предмет застосування п.2 ч.1 ст.80 ГПК України колегією суддів досліджено рішення господарського суду Закарпатської області у справі 11-8-16/105 між тими з сторонами що і в даній справі і про той же предмет. Однак, як вбачається з рішення господарського суду Закарпатської області у справі 11-8-16/105 позивач звертався з інших підстав (нерухоме майно передане в концесію не зареєстроване у встановленому порядку, спірним договором порушено право територіальної громади ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй). У такому разі відсутні підстави для припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК.

Судові витрати, відповідно ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

позов задоволити повністю.

Визнати недійсним концесійний договір б/н від 04.11.2010 року, укладений між Ужгородською міською радою (88000, м.Ужгород, Закарпатська область, вул.Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924) в особі комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (88000, м.Ужгород, Закарпатська область, вул.Митна, 1, код ЄДРПОУ 03344326) та товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм" (04209, м.Київ, Оболонський район, вул.Героїв Дніпра, 7, код ЄДРПОУ 34760091) з моменту його укладення.

Стягнути з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 33868924) на користь Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 04053699) суму 160,50 грн. судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Чиста Вода-Ізюм" (04209, м.Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 7, код ЄДРПОУ 34760091) на користь Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 04053699) суму 160,50 грн. судових витрат.

Видати накази.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.09.14.

Суддя О.В. Васьковський

Суддя О.Ф. Ремецькі

Суддя В.П. Кривка