Ухвала

від 26.08.2014 по справі 826/17995/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17995/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТБ-Інвест" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №136/26-58-15-03 від 25.10.2013 та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "КТБ-Інвест" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 136/26-58-15-03 від 25.10.2013 та зобов'язати відповідача відновити дію ТОВ "КТБ-Інвест" як платника податку на додану вартість з моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 136/26-58-15-03 від 25.10.2013 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «КТБ-Інвест» (код 35525562).

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2013 працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "КТБ-Інвест" поданих підприємством з вересня 2012 року по серпень 2013 року, за результатами якої складено довідку № 100/Д/26-58-15-03.

За даними довідки вбачається, що позивач протягом останніх 12 послідовних податкових місяців не подає до податкового органу декларації з податку на додану вартість та подає таку декларацію (розрахунок), яка свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

25 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві згідно підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України було прийнято рішення № 136/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким анульовано державну реєстрацію платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "КТБ-Інвест".

Позивач заперечує правомірність вищевказаного рішення відповідача та вказує на невідповідність його нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 46.5. ст.46 ПК України встановлено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до ст.49 п.49.1. ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2. даної статті ПК України встановлений обов'язок позивача, як платника податків і зареєстрованого платника податку на додану вартість, за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пункт 49.8. ст.49 ПК України закріплює, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Підпунктом 49.9.2. п.49.9. ст.49 ПК України передбачено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі всього звітного 2012 року та січня 2013 року від відповідача не надходило на адресу позивача жодного повідомлення про відмову у прийнятті податкових декларацій з ПДВ, що подавалися позивачем за період: з вересня 2012 року по серпень 2013 року січень-грудень 2012 року, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи належними цьому доказами.

Отже, дана обставина свідчить про те, що податкові декларації з ПДВ, які були подані позивачем у вищевказаному періоді, були прийняті відповідачем як податкова звітність з ПДВ, а тому вони повністю відповідають за формою та змістом вимогам чинного податкового законодавства України.

Що стосується застосування відповідачем положень підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України при винесенні ним оскаржуваного рішення №136/26-58-15-03 від 25.10.2013, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

За змістом пункту 184.2 статті 184 ПК України, анулювання реєстрації на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 ПК України, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Пунктом 184.10 статті 184 ПК України, встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначено "Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Положення №1394).

Підпунктом 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.2 Положення №1394, встановлено, що рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість стало те, що ТОВ "КТБ-Інвест" протягом періоду з вересня 2012 року по серпень 2013 року подавало декларації з податку на додану вартість з відомостями, що безпосередньо свідчать про відсутність постачання/придбання ним товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, із наступними змінами і доповненнями, далі по тексту - Порядок № 1492 ).

Згідно з п.7 Розділу ІІІ Порядку № 1492, у колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги постачання (придбання) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується у колонці Б.

Пунктом 8 Порядку № 1492 Розділу ІІІ закріплено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до пункту 13 Розділу ІІІ Порядку № 1492, декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Декларація подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування, за звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник податку таку діяльність у звітному періоді.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість/(скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) подаються платником у визначених Кодексом випадках.

Розділом V Порядку визначений порядок заповнення податкової декларації.

Так, пунктом 3 підпунктом 3.1. даного розділу Порядку, Розділ І «Податкові зобов'язання» закріплено, що у рядках 1-6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до ст.197 ПК України, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX ПК України, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.196 ПК України, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст. 186 ПК України або постачання послуг за межами митної території України.

Підпункт 3.2. даного пункту Порядку закріплює, що до рядка 1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання, здійснені на митній території України, та ті, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу визначено на митній території України.

А підпунктом 3.7. цього пункту Порядку зазначено, що у рядку 6 вказується загальний обсяг оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Значення цього рядка дорівнює сумі рядків 1, 2.1, 2.2, 3, 4 та 5, і заповнюється тільки колонка А.

Обсяг операцій, що є об'єктом оподаткування, вказується у рядку 6.1 і застосовується при розрахунках загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню.

Пунктом 4 даного розділу Порядку Розділ II «Податковий кредит» встановлений порядок заповнення рядків податкової декларації щодо відображення сум податкового кредиту. Зокрема, підпунктом 4.1. даного пункту Порядку закріплено, що до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, імпортованих товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст.186 ПК України за межами митної території України, окремо за напрямами використання здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність на митній території України, за результатами якої складає та подає до податкового органу податкову звітність, зокрема, податкові декларації з ПДВ разом з додатками.

Так за останні 12 календарних місяців ТОВ "КТБ-Інвест" здійснювало діяльність з купівлі-продажу товару.

Позивачем до адміністративного позову долучено податкові декларації з податку на додану вартість за період вересня 2012 року по серпень 2013 року, в яких задекларовано податковий кредит, а саме:

- за квітень 2013 року податковий кредит становить 2019452,00 грн.:

- за травень 2013 року податковий кредит становить 1858333,00 грн.;

- за червень 2013 року податковий кредит становить 2069240,00 грн.;

- за липень 2013 року податковий кредит становить 1633333,00 грн.;

- за серпень 2013 року податковий кредит становить 2124727,00 грн.

За даними декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2012 року по серпень 2013 року вбачається, що в деклараціях, за період з квітня 2013 по серпень 2013 року в графах 10.1 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою", 16.1 "коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання та податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1 " та 17 "Усього податкового кредиту (сума значень рядків (10.1 + 12.1 + 12.2 + 12.4 + 15.1 + 16 (- чи +)) колонки Б)" містяться числові показники та додано до них додатки № 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість" та № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", в яких відображено операції з придбання з податком на додану вартість, які дають право на формування податкового кредиту.

Отже, вищенаведені докази свідчать про те, що позивачем в деклараціях з податку на додану вартість за період з квітня 2013 по серпень 2013 року задекларовано операції з придбання товарів за рахунок яких було сформовано податковий кредит.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "КТБ-Інвест", як платника податку на додану вартість , а тому спірне рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 25.10.2013 № 136/26-58-15-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слід визнати протиправним та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А. Бабенко І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 03.09.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Петрик І.Й.