Рішення

від 02.09.2014 по справі 910/12106/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12106/14 02.09.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

про зобов'язання сплатити заборгованість за товар

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Біла Р.В. (дов.№б/н від 16.04.2014)

від відповідача: Кружільний С.О. (дов.№10 від 09.01.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про зобов'язання сплатити заборгованість за товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором №10 від 20.11.2013, у зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 порушено провадження у справі №910/12106/14 та призначено її до розгляду на 07.08.2014 року.

За наслідками судового засідання 07.08.2014 судом постановлено ухвалу про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у задоволення клопотання представника позивача, подане під час судового засідання, та про відкладення розгляду справи на 28.08.2014 у задоволення клопотання відповідача, поданого через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 05.08.2014 року.

Під час судового засідання 28.08.2014 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог шляхом заявлення до стягнення суму пені у розмірі 22 688,34 грн., витрат 1 824,77 грн. та 3% річних у розмірі 2 990,97грн.

У зв'язку із необхідністю додаткового часу для надання додаткових документів у справі, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 02.09.2014 та зауважено, що подане позивачем клопотання про збільшення розміру позовних вимог буде розглянуте у наступному судовому засіданні.

02.09.2014 відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подані додаткові документи у справі.

Під час судового засідання 02.09.2014 представником позивача подано до суду докази доплати судового збору та докази у підтвердження направлення заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно ознайомившись із поданою позивачем заявою про збільшення позовних вимог, дійшов висновку що така заява не підлягає прийняттю до розгляду з огляду на таке.

За приписами частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, оскільки позивач просить збільшити розмір позовних вимог шляхом заявлення до стягнення суму пені у розмірі 22 688,34 грн., витрат 1 824,77 грн. та 3% річних у розмірі 2 990,97грн., тому вказана заява не підлягає прийняттю, так як у межах заявленого позову, ТОВ «Балтик Майстер України» наділений правом збільшення позовних вимог, шляхом збільшення заявленої суми основного боргу, якщо таке збільшення мало місце бути.

Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2014, надавши усні пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У свою чергу, представником відповідача під час судового засідання 02.09.2014 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про доцільність стягнення з нього 162 557,82 грн.

У судовому засіданні оголошено перерву до 16 год. 10 хв. для надання сторонам додаткового часу для надання відповідачем контррозрахунку суми заборгованості.

Після перерви судом продовжено розгляд справи по суті, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

20.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтик Майстер Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко» (покупець) укладено договір № 10 (договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно до рахунку-фактури що виставляються на основі додаткової угоди яка є невід'ємною частиною договору, на умовах та в строки передбачені цим договором.

Асортимент та ціна товару, визначаються у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору(п. 1.2. Договору).

Згідно з п.1.3. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця і вважається завершеним з моменту підписання вповноваженими представниками сторін видаткової накладної, що засвідчує момент передачі товару.

Датою поставки товару вважається дата відмітки вповноваженого представника покупця про одержання товару на видатковій накладній на товар (п. 2.2. договору).

Згідно пункту 3.4. договору визначається підсумуванням вартості товару, поставленого по всім накладним у межах цього договору.

Покупець зобов'язаний зробити повний розрахунок за замовлену партію товару згідно, рахунку-фактури. Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування 100% оплати на поточний рахунок продавця протягом 30 днів з моменту поставки товару та підписання видаткових накладних (п.п. 6.1. та 6.3. Договору).

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 263 719,07 грн., згідно видаткових накладних, а саме:

- видаткова накладна № 15 від 04.12.2013 на суму 15 966,00 грн.;

- видаткова накладна № 16 від 04.12.2013 на суму 13 305,00 грн.;

- видаткова накладна № 17 від 04.12.2013 на суму 53 427,00 грн.;

- видаткова накладна № 21 від 11.12.2013 на суму 17 820,00 грн.;

- видаткова накладна № 22 від 11.12.2013 на суму 29 700,00 грн.;

- видаткова накладна № 31 від 17.12.2013 на суму 10 000,08 грн.;

- видаткова накладна № 32 від 17.12.2013 на суму 10 000,08 грн.;

- видаткова накладна № 33 від 17.12.2013 на суму 15 000,12 грн.;

- видаткова накладна № 34 від 17.12.2013 на суму 15.000,12 грн.;

- видаткова накладна № 35 від 17.12.2013 на суму 25 000,20 грн.;

- видаткова накладна № 41 від 23.12.2013 на суму 58 500,47 грн., які підписані уповноваженими представниками, на підтвердження чого до матеріалів справи додано копії відповідних довіреностей.

Так, факт отримання товару відповідачем документально підтверджений та у межах розгляду даного спору сторонами не спростований. Отже відповідач мав здійснити оплату у загальному розмірі 263 719,07 грн. згідно рахунків на оплату: № 28 від 29.11.2013 на 53 427,00 грн., № 31 від 03.12.2013 на суму 13 305,00 грн., № 32 від 03.12.2013 на суму 15 966,00 грн., № 35 від 05.12.2013 на суму 17 820,00 грн., № 36 від 05.12.2013 на суму 29 700,00 грн., №37 від 05.12.2013 на суму 15 000,12 грн., № 38 від 05.12.2013 на суму 10 000,08 грн., № 39 від 05.12.2013 на суму 10 000,08 грн., № 40 від 05.12.2013 на суму 15 000,12 грн., № 49 від 11.12.2013 на суму 25 000,20 грн. та № 28 від 20.12.2013 на суму 58 500,47 грн.

26.12.2013 позивач, звертаючись до ТОВ «Еко» із листом №26/12-1 просив здійснити погашення наявної суми заборгованості за рахунками №№ 28,31 та 32.

У подальшому, листом № 13/01-2 від 13.01.2014, ТОВ «Балтик Майстер Україна» просило погасити боргове зобов'язання у сумі 130 218,00 грн. та вчасно здійснити оплату по виставлених рахунках, а саме №№: 37, 38, 39, 40, 49 та 58.

У свою чергу на адресу позивача від покупця надійшов гарантійний лист, в якому відповідач гарантував поетапно здійснити оплату виставлених рахунків.

Оскільки покупцем, у встановлений договором строк, здійснено оплату поставленого товару лише частково 96 791,12 грн., позивачем 11.03.2014 на адресу ТОВ «Еко» направлено претензію №1103/1 з вимогою здійснити оплату товару у розмірі 166 927,95 грн., однак, відповіді або грошових коштів позивачу направлено не було.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «Балтик Майстер Україна» звернулось із даним позовом до суду, заявивши до стягнення 166 927,95 грн. основного боргу.

У своєму відзиві на позовну заяву ТОВ «Еко» зазначає про здійснення часткової оплати та стверджує, що сума яка підлягає стягненню з нього дорівнює 162 557,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по поставці товару здійснив належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 263 719,07 грн., що підтверджується відповідними накладними, проте відповідачем оплата поставленого позивачем товару не здійснена у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «Балтик Майстер Україна» заявила до стягнення 166 927,95 грн., однак суд, здійснивши перерахування сум, які сплачені відповідачем за поставлений товар, встановив, що позивачем не враховано проплату, здійснену згідно платіжного доручення №15966 від 01.04.2014 на суму 4 370,00 грн., зараховану банком на рахунок позивача 02.04.2014 року.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього 162 557,82 грн., суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з ТОВ «Еко» на користь ТОВ «Балтик Майстер Україна» 162 557,95 грн. До тогож, суд вважає за необхідне зауважити, що сума заборгованості саме у розмірі 162 557,95 грн. вказана позивачем у наявному у матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунків - у графі сальдо кінцеве, станом на 27.08.2014 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтик Майстер Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" про зобов'язання сплатити заборгованість за товар - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтик Майстер Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Котовського, будинок 81; ідентифікаційний код 38896207) 162 557 (сто шістдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 95 копійок основного боргу та 3 251 (три тисячі двісті п'ятдесят одну) гривню 14 копійок судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова