Рішення

від 08.07.2014 по справі 922/2108/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 922/2108/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир", м. Харків про стягнення 4177011,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гендеровська Ю.О.

відповідача - Демура І.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути достроково з відповідача суму заборгованості за договором № 02/1-25К-34 від 17.05.2012 року у розмірі 4177011,74 грн., яка складається з 3252000,00 грн. заборгованості за кредитом, 873962,72 грн. залишок заборгованості за нарахованими процентами, 50784,66 грн. залишок заборгованості за простроченими процентами та 264,36 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

24.06.2014 року до суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд зобов'язати позивача надати до суду оригінал документу або належним чином завірену копію на якому ґрунтуються позовні вимоги, а саме меморіальний ордер.

Суд, вислухавши представників сторін, долучає надане клопотання до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні як необґрунтованого.

08.07.2014 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про повне фіксування розгляду справи технічними засобами.

Дане клопотання долучено судом до матеріалів справи та задоволене, як таке, що відповідає нормам діючого законодавства. Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: КП "Діловодство спеціалізованого суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер cicx-08481.

08.07.2014 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд призначити по справі фінансово-кредитну експертизу, проведення якої доручити ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса та поставити на розгляд експертів наступні питання: чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мир" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" договору № 02/1-25К-34 не відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 17 травня 2012 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за Договором № 02/1-25К-34 не відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 17 травня 2012 року? Чи відповідає метод нарахування банком процентів за договору № 02/1-25К-3- не відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 17 травня 2012 року вимогам Положення про кредитування банку Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій"?

Суд, вислухавши представників сторін, долучає надане клопотання до матеріалів справи та відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Отже, призначення експертизи є правом суду. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність потреби у спеціальних знаннях, а тому, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

07.07.2014 року до суду відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема посилається на те, що платіжні доручення № 10894 та № 13388, які надані позивачем у якості доказу виконання свого зобов'язання за спірним договором не підтверджують факт отримання відповідачем кредитних грошових коштів шляхом перерахування їх на його поточний рахунок, а єдиним доказом котрим можуть бути підтверджені обставини перерахування коштів є меморіальний ордер. Крім того, відповідач вказує на те, що поточний рахунок, на який було здійснено перерахування кредитних коштів не відносить до відповідача.

Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.

07.07.2014 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

Суд, дослідивши надані заперечення та додані до них документи, долучає їх до матеріалів справи.

08.07.2014 року до суду від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи копію заяви відповідача на видачу кредиту та копію листа відповідача про зміну строку оплати процентів по спірному договору.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

17.05.2012 року між сторонами був укладений договір № 02/1-25К-34 не відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (далі - договір, спірний договір), відповідно до умов якого Кредитор (позивач) відкриває Позичальнику (відповідач) не відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України (надалі - Кредитна лінія), надає Позичальнику кредитні кошти за рахунок Кредитної лінії (надалі - кредит) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.

Ліміт Кредитної лінії складає 2 655 000,00 (два мільйона шістсот п'ятдесят п'ять тисяч) 00 копійок. Розмір процентів за користування кредитом 19,0% процентів річних. Кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитною лінією 15.10.2014 року, згідно наступного графіка погашення: не пізніше 31 вересня 2014 року - 1000,00 грн., 15.10.2014 року - 3251000,00 грн. (в редакції додаткової угоди № 19 від 20.01.2014 року). Кредит надається на поповнення оборотних коштів. Позичальник зобов'язаний використовувати кредит лише за цільовим призначенням, зазначеним в цьому пункті договору.

Розмір процентів за цим договором може змінюватися Кредитором пропорційно збільшенню облікової ставки Національного банку України або у разі зміни ситуації на грошово-кредитному ринку України. Про необхідність підписання додаткової угоди щодо зміни розміру процентів за цим договором Позичальник повідомляється Кредитором письмово за 5 календарних днів до дати їх зміни. Процентна ставка вважається зміненою з дати підписання додаткової угоди. У випадку непогодження зі зміною процентної ставки та не підписання додаткової угоди Позичальник зобов'язаний повернути кредит, проценти та комісійну винагороду за фактичний термін користування кредитом не пізніше 3 днів з моменту отримання повідомлення. Після сплати Позичальником вказаних сум цей договір вважається припиненим.

Згідно розділу 2 договору, кредит надається Позичальнику шляхом одноразового надання кредиту в сумі, що дорівнює ліміту Кредитної лінії, або шляхом надання декількох траншів кредиту. Кредитор надає кредит Позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20626300540 на поточний рахунок Позичальника № 26006300540 в АТ БАНКУ "МЕРКУРІЙ", код банку 351663. Кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку ліміту Кредитної лінії, визначеного в п. 1.2. цього договору.

Днем фактичного надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку. На позичковому рахунку обліковується кредит, погашення та дострокове погашення кредиту. Погашення кредиту здійснюється Позичальником шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок № 20626300540. При погашенні Позичальником всієї суми кредиту або його частини, ліміт кредитної лінії не відновлюється. Моментом (днем) повного погашення заборгованості за договором вважається день зарахування на відповідні рахунки Кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору та діючого законодавства.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжними дорученнями № 13388 від 22.06.2012 року на суму 600000,00 грн. та № 10894 від 17.05.2012 року на суму 2655000,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зазначені платіжні доручення не можуть слугувати доказом отримання ним кредитних коштів, а поточний рахунок на який вони були перераховані не належить відповідачу, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1.19 -1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій. Відповідно до п.1.30 цього ж Закону, платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Отже, видача кредитних коштів підтверджується саме платіжними дорученнями, які додані до матеріалів справи, а не меморіальним ордером, який є внутрішньобанківським документом. Крім того, до суду надана заява відповідача від 17.05.2014 року про прохання надати кошти у сумі 2 655 000,00 грн. відповідно до Кредитного договору № 02/1-25К-34, в якій відповідач сам зазначив номер поточного рахунку на якій потрібно перерахувати грошові кошти; лист відповідача до Банку від 10.03.2014 року про зміну строку сплати відсотків за Кредитним договором № 02/1-25К-34.

Згідно розділу 3 договору, у межах встановленого даним договором строку користування кредитом Кредитор щомісячно нараховує проценти за користування кредитом із дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості виходячи з кількості календарних днів у місяці та році (метод "факт/факт"), а Позичальник щомісяця сплачує проценти Кредитору не пізніше 10 числа наступного місяця на рахунок №20682300540. Сума кредиту (кожного з траншів кредиту) враховується при нарахуванні процентів з дня його надання. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. У випадку несплати нарахованих процентів у строк, нараховані проценти вважаються простроченими з наступного дня, і відображаються Кредитором на рахунку прострочених процентів № 20693300540.

У випадку, якщо перше число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів першого за ним робочого дня. Проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються Позичальником одночасно з поверненням кредиту у строк, зазначений в п. 1.4. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом, нарахування процентів за простроченим зобов'язанням не припиняється. Позичальник в подальшому сплачує проценти за неправомірне користування кредитом (ст. 536 ЦК України) одночасно із поверненням простроченої заборгованості за кредитом, виходячи із процентної ставки 19,0%.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником з будь-яких підстав зобов'язання, встановленого п. 5.2.11. та п. 5.2.13. цього договору, проценти за користування кредитом на наступний період врахування процентів збільшуються на 2% (два процента) річних і будуть нараховуватися Кредитором за цією збільшеною процентною ставкою до дня, коли Кредитор відповідно до умов п.5.2.11. та п. 5.2.13. визначить, що це зобов'язання виконане Позичальником належним чином.

З дати, коли Кредитор відповідно до умов п. 5.2.11. та п. 5.2.13. визначить, що це зобов'язання виконане Позичальником належним чином, розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом за цим К говором відповідно знижується на 2% (два процента) річних.

У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та процентів за його використання, погашення заборгованості Позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за кредитом;

- пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів;

- інші штрафні санкції.

Самостійно та на власний розсуд у випадку недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання Позичальника у повному обсязі визначити черговість погашення вимог Банку за рахунок суми платежу.

Сторони встановили, що Кредитор має право самостійно зараховувати кошти, що направляються Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Відповідно до п.6.1. Кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Проте, відповідач свої зобов'язання за спірним договором не виконує належним чином, що й стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (стаття 1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зобов'язання відповідача за Кредитним договором забезпечується пенею, яка згідно ч.3 ст. 549 ЦК України, є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Розмір пені, у відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, встановлюється договором.

Згідно до п. 5.3.2 договору, Кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором та/або стягнути наданий раніше кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, а також реалізувати свої інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Кредитного договору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 2910/08 від 27.05.2014 року, про дострокове погашення зобов'язань за Кредитним договором, встановивши терміни погашення та попередження про те, що у разі несплати заборгованості, позивач має намір звернутися до суду з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором. Незважаючи на вищезазначені вимоги позивача про дострокове погашення заборгованості, термінів її сплати та попередження про те, що в разі несплати заборгованості позивач має намір звернутися до суду про стягнення всієї суми боргу, відповідач погашення кредиту не здійснив, а отриману претензію залишив без відповіді.

Суд вважає, що позивач належним чином повідомив відповідача про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 1048, 10549, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (61128, м. Харків, пр. 50-ти річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 31060782, п/р 26006300540 в АТ Банк "Меркурій", МФО 351663) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, код ЄДРПОУ 14360386) - суму заборгованості за договором № 02/1-25К-34 в розмірі 4 177 011,74 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" (61128, м. Харків, пр. 50-ти річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 31060782, п/р 26006300540 в АТ Банк "Меркурій", МФО 351663) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 73080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 липня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне