Рішення

від 23.07.2014 по справі 922/2844/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р.Справа № 922/2844/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудснаб", м. Харків до Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі про стягнення 3915,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Чубенко С.С.,

відповідача - Гребенюк О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації борг в сумі 3915,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 15 від 06.02.2013 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

22.07.2014 року до господарського суду від позивача надійшли супровідні листи, в яких він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

23.07.2014 року відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому факт поставки товару позивачем визнав, проте вказує на те, що оскільки останній не направив на адресу відповідача зведену накладну, відповідач не мав можливості зареєструвати бюджетне зобов'язання у визначеному законом порядку та здійснити оплату за поставлений товар. З огляду на викладене, відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" та Відділом освіти Дергачівської райдержадміністрації був укладений договір поставки №15 від 06.02.2013 року (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач (продавець) зобов'язався своєчасно забезпечувати якісними продуктами харчування відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався своєчасно оплатити поставлений товар в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.18 вищезазначеного договору, товар постачається в асортименті, кількості та вартості, яка вказана в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № б/н від 10.06.2013 року), загальна вартість договору складає 74252,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 12375,33 грн.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP, згідно правил ІНКОТЕРМС-2000 за адресою вказаною відповідачем (п. 4.1 договору).

В пункті 4.6 договору зазначено, що момент передачі товару визначається днем підписання накладної в місці поставки, відповідно до п. 4.1 договору.

Перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється після підписання накладної (п. 4.7 договору).

На виконання умов договору, позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 3915,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, які були підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач здійснює оплату за відвантажену продукцію у розмірі 100% згідно накладних наданих позивачем, протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 3915,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На момент розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором поставки № 15 від 06.02.2013 року в сумі 3915,00 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не направив до Відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації зведену накладну, судом не приймаються та не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки наявні в матеріалах справи накладні підтверджують додержання сторонами умов договору та отримання відповідачем товару на суму 3915,00 грн., а складання зведеної накладної умовами договору не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3915,00 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, б. 6, код ЄДРПОУ 02146436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 156/49, код ЄДРПОУ 38385713; р/р 26008996107508 у відділенні № 4 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) - заборгованість по Договору № 15 від 06.02.2013 року у розмірі 3915,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне