Постанова

від 13.08.2014 по справі 826/9784/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

м. Київ

13 серпня 2014 року 15 год. 44 хв. № 826/9784/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідачів, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промцивільбуд-М" до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірними дій та скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 13 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промцивільбуд-М" (далі - позивач) до інспекції державного архітектурно-будівельного у місті Києві (далі - відповідач-1) про скасування наказу відповідача-1 від 27 грудня 2013 року № 47-Л про анулювання виданої позивачу 23 квітня 2012 року ліцензії серії АД № 035725 на право провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком)" (далі - ліцензія) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки вказаний наказ суперечить нормам законодавства та, як наслідок, порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 11 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду суддею одноособово у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23 липня 2014 року судом, відповідно до ст. 52 КАС України, до участі у справі як співвідповідача залучено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - відповідач-2) , у зв'язку з чим справу призначено до розгляду колегією суддів у судовому засіданні, про що прийнято відповідну ухвалу.

У тому ж судовому засіданні судом прийнято ухвалу про витребування додаткових письмових доказів.

До суду 06 серпня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, а саме про визнання неправомірними дій відповідача-1 щодо складання акту від 13 грудня 2013 року № 4/172 "Відмова суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки" (далі - акт перевірки) та скасування наказу відповідача-2 від 27 грудня 2013 року № 45-Л "Про результати розгляду питань щодо ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури" в частині анулювання виданої позивачу 23 квітня 2012 року ліцензії (далі - оскаржуваний наказ) . Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судових засіданнях 23 липня і 06 серпня 2014 року та протягом судового розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ :

Оскаржуваним наказом, зокрема, анульовано видану позивачу 23 квітня 2012 року ліцензію.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до ст. 1, п. 11 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: будівельна діяльність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до п.п. 3, 20, 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року № 1396 (далі - Порядок № 1396) , ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Орган ліцензування має право: анулювати видану ліцензію; зупинити дію ліцензії; прийняти рішення про усунення суб'єктом будівельної діяльності порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

Підставами для анулювання ліцензії є:

- заява суб'єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця); акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії;

- акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;

- акт про повторне протягом року порушення суб'єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; -

- акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків;

- неможливість суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;

- акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Починаючи із 02 червня 2011 року діє Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) , який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Згідно з п.п. 5, 6 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Повноваження посадових осіб Держархбудінспекції поширюються на всю територію України.

Державний архітектурно-будівельний контроль на території інших областей здійснюється посадовими особами територіальних органів за рішенням Держархбудінспекції.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач-1, керуючись вище викладеними нормами, 23 вересня 2013 року оформив наказ № 45 "Про затвердження Плану проведення перевірок суб'єктів господарювання дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на IV кв. 2013 року", яким затверджено План проведення перевірок дотримання ліцензійних умов суб'єктами провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на IV квартал 2013 року.

Проведення перевірки позивача передбачено вказаним Планом перевірок.

З метою проведення перевірки відповідачем-1 на адресу позивача направлено лист від 15 листопада 2013 року № 7/26-7/1511/08/172, яким позивача поінформовано про проведення планової перевірки щодо додержання ліцензійних умов.

У вказаному листі також зазначено прохання надати відповідачу-1 наступні матеріали за підписом керівника: копію установчих документів підприємства; професійну структуру (ГІД робітники) на час проведення перевірки (у вигляді таблиці та копії трудових книжок, дипломів, професійних посвідчень); відомості про проходження працівників підприємства навчання з охорони праці та медичний огляд робітників; відомості про службу з промислової безпеки та охорони праці (відповідного фахівця, накази, розпорядження, положення, дозволи Держгірпромнагляду); відомості про виробничо-технічну базу; відомості про наявність атестованих лабораторій на лабораторні випробування будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, повірку вимірювальних приладів; відомості про систему контролю якості виконуваних видів робіт (відповідного фахівця, накази розпорядження, положення); перелік об'єктів, які виконані з моменту надання ліцензії та об'єкти на яких ведуться роботи (коротка характеристика об'єктів та види робіт).

Повідомлено, що у разі ненадання відповідачу-1 матеріалів, необхідних для перевірки протягом п'яти робочих днів із дня отримання даного листа, відповідач-1 буде вимушений вважати це за відмову від проведення зазначеної перевірки, що, у свою чергу, є підставою для анулювання ліцензії.

У зв'язку з тим, що позивачем жодних документів, необхідних для проведення планової перевірки, не надано, 13 грудня 2013 року відповідачем-1 складено акт перевірки, у якому зазначено, що у період з 09 по 13 грудня 2013 року проведено планову перевірку додержання суб'єктом господарювання - позивачем, ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 січня 2009 року № 47.

У ході перевірки виявлено, що відповідачем-1 за місцем реєстрації позивача направлено лист про проведення планової перевірки, однак позивачем матеріали не надано. Позивачем, відповідно до абзацу 11 п. 21 Порядку № 1396, порушено ліцензійні умови. Акт є підставою для анулювання ліцензії.

Акт перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З наявних у матеріалах справи копій поштових конвертів та довідок вбачається, що рекомендовані листи позивачу не вручені "за закінченням встановленого строку зберігання", хоча, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, поштові відправлення направлено на адресу позивача, зареєстровану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Акт перевірки відповідачем-1 також направлений для розгляду ліцензійною комісією відповідача-2, яка здійснює свою діяльність згідно з положенням, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 28 жовтня 2008 року № 486.

З наявної у матеріалах справи копії витягу із протоколу від 20 грудня 2013 року № 23 засідання ліцензійної комісії відповідача-2 вбачається, що відповідачем-2, за результатами розгляду результатів планових і позапланових перевірок контролю за додержанням ліцензійних умов, прийнято рішення про анулювання ліцензій 88 суб'єктам господарювання, у тому числі 27 ліцензій відповідно до абзацу 5 п. 21 Порядку № 1396.

У зв'язку з викладеним, відповідачем-2 на адресу відповідача-1 направлено витяг з оскаржуваного наказу, у п. 6 якого зазначено про анулювання ліцензії суб'єктам господарювання згідно з додатком 6, з підстав визначених у додатку 6.

Про анулювання ліцензії позивача зазначено у додатку 6 до оскаржуваного наказу під порядковим № 20.

Відповідно до п. 23 Порядку № 1396, прийняття рішень органом ліцензування про зупинення та анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії.

Про зупинення дії або анулювання ліцензії орган ліцензування інформує органи державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта будівельної діяльності та його відокремлених структурних підрозділів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача-1 щодо проведення перевірки позивача та складання за її результатами акту перевірки, а також правомірність оформлення відповідачем-2 оскаржуваного наказу в частині анулювання ліцензії позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промцивільбуд-М" до інспекції державного архітектурно-будівельного у місті Києві та Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання неправомірними дій відповідача-1 та скасування рішення відповідача-2 в частині є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Промцивільбуд-М".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2014 року