Рішення

від 03.09.2014 по справі 916/2428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р.Справа № 916/2428/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від прокурора: Незовибатько О.В. за посвідченням № 025789 від 23.04.2014 р.;

від позивача: Кравцов Р.В. за довіреністю № 01/02-48/4610 від 04.08.2014 р.;

від відповідача: Новак І.О. за довіреністю від 02.09.2014 р.;

Мельниченко Г.В. за довіреністю від 18.05.2014 р.;

Веровський О.В. за довіреністю від 02.09.2014 р.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2428/14:

За позовом: Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі Одеської обласної державної адміністрації;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливець та рибалка ХХІ століття";

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області;

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до TOB «Мисливець та рибалка XXI століття», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки посилаючись на наступне.

Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок суб'єктами підприємницької діяльності на умовах оренди на території міста Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району.

Встановлено, що розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 25.01.2005 № 34/А-2005, із змінами, внесеними розпорядженням Одеської державної адміністрації від 03.02.2005 № 60/А-2005, вилучено земельні ділянки загальною площею 2589,95 га, з них: 2496,73 га відкритих заболочених земель та 93,22 га під природними водотоками із земель запасу водного фонду Білгород-Дністровського району та передано їх у довгострокову оренду на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливець та рибалка XXI століття» для сінокосіння, ведення мисливського і рибальського господарства.

На підставі зазначених розпоряджень між Одеською обласною державною адміністрацією та TOB «Мисливець та рибалка XXI століття» 03.02.2005 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2589, 95 га, що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області, в дельті річки Дністер (за межами населених пунктів), а саме: із земель водного фонду Білгород-Дністровського району відкритих заболочень земель - 2496,73 га та під природними водотоками - 93,22 га для сінокосіння, ведення мисливського і рибальського господарства терміном на 49 років, зареєстрований Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09.02.2005 за № 040451500132.

Відповідно до п. 4.3 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається один раз у три роки у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законодавчими

актами України.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради № 365-VІ від 28.12.2012 введено в дію нову нормативно-грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, статтею 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати ніж зазначений у цій частині (п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 13 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що ставка земельного податку, згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки, затвердження нової нормативної грошової оцінки земель призвело до зміни розміру земельного податку.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Умовами спірного договору (п. 4.3) передбачені підстави для зміни розміру орендної плати.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розглядається у судовому порядку.

Статтями 5, 13, 15, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2014 № 860, складеного відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 125499110,11грн.

Відповідно до п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Позивач зазначає, що судам слід враховувати те, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни : умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Оскільки договором передбачено сплата ставки орендної плати у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата на рік має складати: 125499110, 11 грн. х 5 % - 6274955, 51 грн.

Таким чином, враховуючи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2014 № 860, п. 1.2 договору оренди земельної ділянки має бути викладений у наступній редакції: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 125499110,11 грн. (сто двадцять п'ять мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сто десять гривень одинадцять копійок), п. 4.1 договору оренди земельної ділянки - у наступній редакції: за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві річну орендну плату у розмірі 6274955,51 грн. (шість мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі дев 'ятсот п 'ятдесят п 'ять гривень п 'ятдесят одна копійка), що становить 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 за №3-рп\99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Стаття 2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Але інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів.

Так, згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 148 ГК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Позивач зазначає, що відсутність додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки в частині зміни розміру орендної плати завдає шкоду державній власності, розпорядником якої згідно договору оренди земельної ділянки є Одеська обласна державна адміністрація.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель і спричинення збитків оточуючому середовищу.

Вказаним і обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 632,651,653,654,791 ЦК України, ст.ст. 80,83 Земельного кодексу України, ст. ст. 188, 189 господарського кодексу України, ст. 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону «Про прокуратуру», прокурор просить:

Внести зміни до договору оренди землі від 03.02.2005, укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливець та рибалка XXI століття», зареєстрованого Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 09.02.2005 за № 040451500132, яким передано у строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 2589,95 га, що знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області, в дельті річки Дністер (за межами населених пунктів), а саме: із земель водного фонду Білгород-Дністровського району відкритих заболочень земель - 2496,73 га та під природними водотоками - 93,22 га для сінокосіння, ведення мисливського і рибальського господарства.

Викласти п. 1.2 у наступній редакції: «Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 125499110,11 грн. (сто двадцять п'ять мільйонів чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сто десять гривень одинадцять копійок)».

Викласти п. 4.1 у наступній редакції: «За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві річну орендну плату у розмірі 6274955,51 грн. (шість мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят одна копійка), що становить 5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Відповідач з вимогами прокурора не згоден повністю, про що зазначив у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає із змісту позову, вимоги прокурора базуються на тому, що наявність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2014 р. № 860, складеного відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі є достатньою підставою для задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди землі від 03.02.2005 р.

З такими доводами прокурора суд не погоджується виходячи з наступного.

Як зазначає прокурор, відповідно до п. 4.3 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається один раз у три роки у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

На думку суду, прокурором не доведено, що в цьому разі мають місце випадки, визначені у п. 4.3 договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступити від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типова форма договору оренди землі затверджена відповідно до ст.. 14 Закону України «Про оренду землі» постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220, яка також не передбачає такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки землі.

Виходячи з наведеного суд вважає, що прокурором не доведено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що спірним договором оренди землі чи законом, зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачено, як підстава для внесення змін до договору, а запропоновані зміни до договору, наведені за відсутності підстав, встановлених договором чи законом.

Прокурор з посиланням на ст.ст. 274, 288 Податкового кодексу України зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а розмір орендної плати за земельну ділянку визначається з урахуванням норм податкового законодавства України.

Відповідно до ст. 271.1 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Згідно зі ст. 271.2 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетним періодом є календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня кожного року.

Норми Податкового кодексу України не мають приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати.

Статтями 288, 289 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання, що має місце у цій справі.

Стаття 289 Податкового кодексу України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель, також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної грошової оцінки землі. Жодною з норм ПК України не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

Зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати, а встановлений умовами договору оренди землі від 03.02.2005 р. розмір орендної плати не є таким, що не відповідає нормам ПК України.

Щодо витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2014 р. № 860 суд зазначає таке.

Як свідчить зміст витягу в ньому відсутні дата його складання, при цьому він містить дату 15.01.2014 р.

Даний витяг складений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. № 525 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)» та Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженого Наказом Держкомітету України по земельних ресурсах № 19/16/22/11/17/12 від 27.01.2006 р., зареєстрованому в Мінюсті України 05.04.2006 р. за № 389/12263, яки втратили чинність на час надання витягу від 15.01.2014 р. №860.

Тобто, вказаний витяг зроблений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. № 525 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)» та Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженого Наказом Держкомітету України по земельних ресурсах № 19/16/22/11/17/12 від 27.01.2006 р., скасований на дату його складання і, отже, не має правового значення. Відтак, даний витяг як доказ судом відхиляється.

Діюча постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1278 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)» та Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженого Наказом Мінагрополітики та продовольства України 22.08.2013 р. № 508, зареєстрованому в Мінюсті України 12.09.2013 р. за № 1573/24105 передбачають застосування іншої формули, та інших коефіцієнтів, ніж визначено у витязі від 15.01.2014 р. № 860.

Також суд зазначає таке. Прокурором первісно заявлено збільшення орендної плати з 32717,28 грн. до 6 274 955,51 грн., що у 200 разів більше ніж теперішній розмір орендної плати.

Під час розгляду справи прокурором надані уточнення позову, за останнім з яких за яким прокурор просить зменшити розмір орендної плати до 3 775 261,60 грн., що у 115 разів більше ніж теперішній розмір орендної плати.

Вказане збільшення у 115 раз (не у відсотковому вираженні, а у рази) розміру орендної плати вочевидь суттєво погіршить стан орендаря - відповідача, і тому на думку суду є не співрозмірним, не справедливим та не розумним.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначені основні принципи цивільного законодавства, серед яких рахуються принципи справедливість, добросовісність та розумність.

Також суд зазначає настпне. Відповідно до постанови Верховного суду України від 03.12.2013 p., прийнятому за результатами перегляду постанови ВГСУ по справі № 5009/3430/12, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, якщо це прямо передбачено положеннями договору.

Верховний суд України постановою від 20.08.2013 р. визнав обґрунтованими вимоги позивача про збільшення орендної плати у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі. Верховний суд України прийшов до такого висновку на підставі змісту пункту договору оренди земельної ділянки яким було визначено, що «орендна плата підлягає індексації відповідно до індексації грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством».

Тобто, правова позиція Верховного суду України полягає в тому, що збільшення нормативної грошової оцінки землі дійсно є підставою для збільшення розміру орендної плати у разі, якщо це передбачено відповідним договором, що цілком узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, а саме - зміна умов договору без згоди сторін допускається, але лише в двох випадках: коли це прямо встановлено Законом, або договором.

У даній справі, на відміну від наведеної правової позиції, на думку суду такі підстави відсутні.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44,49,82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в особі Одеської обласної державної адміністрації - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2014р.

Суддя М.І. Никифорчук