Рішення

від 11.07.2006 по справі 05/2868

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/2868

                           ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                          

                                                  РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"11" липня 2006 р.                                                         Справа  №   05/2868

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., секретаря судового засідання  Ятіній І.О., за участю представників:

від позивача: Черниша І.Ф. - директор, Вадіної К.І. - за довіреністю;

від   відповідача:   Олійника А.В. - директор, Каракоці Р.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом    Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів"    

до   Приватного підприємства "Оліана"    

про   розірвання договору  та стягнення 27910,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

          Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Матусів" (далі - позивач) заявило позов до  Приватного підприємства "Оліана" (далі-відповідач)  про розірвання договорів  оренди від 30 березня 2005 року, стягнення орендної плати у сумі 27097,78 грн. та 812,93 грн. річних.

          Позовні вимоги мотивовано наступним.

          На день  укладення договору позивач у своєму користуванні мав 98,7 га землі . На даний час розмір земельної ділянки у користуванні  позивача становить 624,3 га. В зв"язку з цим у позивача виникла  необхідність у переданій в оренду  відповідачу техніці. Крім того, відповідач в порушення умов договору неналежним чином відноситься до питання технічного збереження переданої в оренду  техніки. За час дії договору  відповідач не сплачував орендної плати.  Заборгованість відповідача становить 27097,78 грн.

          Відповідач позов не визнав  з  наступних підстав.

          Згідно з  підпункту 4.3 договору орендна плата сплачується  як грошима, так і може бути встановлена у формі сільгосппродукції і  переробки та послуг. У 2005 році відповідач передав позивачу зелену масу кукурудзи на суму37692 грн., що слід вважати орендною платою.

          Щодо неналежного відношення  до орендованої техніки, то даний факт позивачем нічим не доведено. Акт контрольної перевірки техніки від 03 квітня 2006 року є одностороннім і не відповідає фактичним обставинам. На даний час у користуванні позивача знаходиться не більше 130 га землі.

          В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги.

          Позивач, посилаючись на відмову від договору, яка ним направлена відповідачу рекомендованим листом 16 червня 2006 року, вважає, що договори від 30 березня 2005 року припинили свою дію. Тому просить суд вилучити у відповідача передане в оренду майно та стягнути заборгованість по  орендній платі, за період з 30 березня 2005 року по 30 березня 2006 року ,  загальна сума якої становить 27910,71грн.

          Представники позивача позов в судовому засіданні підтримали.

          Відповідач позов не визнав. В заперечення позовних вимог відповідач у відзиві на позов вказав наступне.

          26 серпня 2005 року в рахунок орендної плати відповідач, відповідно до  накладної за №239 по дорученню НАО №254448 від 26 травня 2005 року через Матвійчук М.А., передав зелену масу кукурудзи загальною вагою 140 т на суму 16800 грн. 29 вересня 2005 року в рахунок орендної плати по накладній № 282 від 29 вересня 2005 року по дорученню НАО № 254449 від 29 вересня 2005 року через Матвійчук М.А. відповідач передав  позивачу 129.9 т. земельної маси кукурудзи на загальну суму 15588 грн. 26 жовтня 2005 року в рахунок орендної плати по   накладній № 452 від 26 жовтня 2005 року по дорученню НАО № 254401 від 26  жовтня 2005 року через Матвійчук М.А.  позивач отримав від відповідача 44.2 т. земельної маси кукурудзи на загальну суму 5304 грн.                               

          Таким чином, відповідач виплатив позивачу повністю орендну плату, провівши при цьому виплату орендної плати наперед, так як загальна сума перерахування орендної плати в 2005 році становить 37692 грн.

          Підстав для стягнення орендної плати за період з 01 січня 2006 року по  30 березня 2006 року у позивача немає, так як на даний час не наступив час сплати орендної плати за даний період,  до того ж  орендна плата сплачена наперед.

          Директор позивача Черниш І.Ф. не мав і не має юридичного права звертатась з даним позовом, оскільки договір оренди від 30 березня 2005 року були укладені між засновниками позивача, котрі являються власниками переданого в оренду майна.

          Даний факт підтверджується договороми оренди, де вказано, "Ми, засновники СТОВ "Матусів" ( далі-Орендодавець) в особі директора Черниш Івана Федоровича, які діють на підставі Статуту, з одного боку і Приватне підприємство "Оліана", що надалі іменується "Орендар"......          Засновники позивача тільки доручили директору Чернишу І.Ф. підписати даний договір, про що свідчить протокол № 28 від 15 листопада 2004 року засновників позивача.

          Директором позивача Чернишом І.Ф. безпідставно направлено повідомлення про  припинення договору оренди, так як він не мав права цього робити, не вирішивши дане  питання на зборах засновників, так як договори оренди укладені між засновниками позивача та відповідачем.

          В судовому засіданні представники відповідача заперечення на позов підтримали. Крім того, представники відповідача пояснили суду, що 28 листопада 2005 року відбулись позачергові збори учасників СТОВ "Матусів", тобто позивача, на якому прийнято рішення про звільнення Черниша І.Ф. з посади директора та зобов'язано останнього передати засновникам всю документацію, печатку та штампи.

          В даний час в провадженні Шполянського районного суду знаходиться справа за позовом трьох учасників позивача до Черниша І.Ф.  про усунення перешкод в управлінні справами товариства. Ухвалою від 21 квітня 2006 року провадження у цій справі зупинено до розгляду іншої справи, за позовом учасників Нарадько О.І.,  Олійник А.В., Мельниченко В.Ф., які є позивачами по зупиненій справі, про визнання незаконним рішення засновників позивача про  виведення їх із складу засновників.

          Тому представники відповідача вважають, що  господарський суд повинен зупинити провадження у даній справі  до вирішення Шполянським районним судом всіх спорів, що виникли між засновниками позивача.

          Матеріалами справи і в судовому засіданні встановлено.

          30 березня 2005 року між сторонами укладено два договори оренди згідно  з якими позивач дав в оренду відповідачу    два автомобілі КАМАЗ, автомобіль САЗ, трактор Т-150 К, трактор "Зетор", гараж для  комбайнів, пристосування для комбайна "Кейс",  а по -другому комбайн "Кейс".

          Згідно з п. 1.2 договорів за користування майном відповідач сплачує позивачу  щорічно орендну плату виходячи із вартості переданого в оренду майна, визначеного у п. 1.1. договорів. За автомобілі - 30 %  від балансової (залишкової) вартості + ПДВ, трактори - 20%  від залишкової (балансової) вартості + ПДВ, будівлі і споруди - 5% балансової (залишкової)  вартості + ПДВ. Згідно п. 4.4. договорів відповідач зобов"язується здійснювати орендну плату не пізніше  31 грудня кожного року. Термін дії договорів 5 років, орендна плата сплачується як грошима, так і може бути встановлена у формі сільськогосподарської продукції, переробки та послуг.

          16  червня 2006 року позивач, посилаючись на ч.1 ст. 782 ЦК України направив відповідачу повідомлення про відмову від позову по підставам  несплати відповідачем орендної плати та звернувся до суду із заявою про витребування у відповідача переданого в оренду майна та стягнення заборгованості по орендній платі.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          За своїм правовим змістом договори від 30 березня 2005 року є договорами найму і регулюються нормами глави 58 ЦК України.

          Сторони не заперечують проти  наявності і законності укладення вищевказаних договорів .

          Відповідач, посилаючись на п.4.4 договорів та на факт відпуску у 2005 році зеленої маси кукурудзи на загальну суму 37692 грн. вважає, що у нього відсутня заборгованість по оплаті за користування переданого у найм майна. Оскільки відсутня заборгованість, то у позивача відсутні підстави для відмови від договорів і, як наслідок, права вимагати повернення переданого у найм майна.

          Суд не може погодитись з такою позицією відповідача.

          Згідно п.4.4 плата за користування переданого в найм майна здійснюється грошима. Але може бути проведена сільгосппродукцією, переробкою та послугами.

          Оскільки розрахунок проводиться коштами, то на іншу форму розрахунку відповідач повинен отримати  згоду позивача. Відповідач не надав суду доказів, що передана зелена маса кукурудзи на суму 37692 грн., є розрахунок за користування майном за договорами від 30 березня 2005 року. Позивач, посилаючись на постійні господарські взаємовідносини з відповідачем, заперечує, що отримана зелена маса кукурудзи є розрахунок за передане в найм майно по договорам від 30 березня 2005 року.

          За таких обставин позивач мав підстави для відмови відповідно до ч.1 ст.782 ЦК України.

          Згідно з ч.2 вище вказаної статті у разі відмови наймодавця від договору найму  договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

          У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний  негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

          Оскільки відповідач за час дії договорів не вносив оплати за найм, позивач має право на її стягнення у примусовому порядку. За період з 30 березня 2005 року по 31 грудня 2005 року, як то передбачено п.4.4 договорів, та з 01 січня 2006 року по 30 березня 2006 року , оскільки договори припинили свою дію.

          Розрахунок суми заборгованості за найм майна по договорам позивачем зроблено вірно.

          Заперечуючи проти позову відповідач послався на відсутність у директора Черниша І.Ф. права на звернення до господарського суду із даним позовом. Договори укладені з дозволу учасників позивача, про що свідчить вказівка в договорах "Ми засновники СТОВ "Матусів". Дозволу на відмову від договорів учасники  директору не надавали.

          Суд вважає ці твердження відповідача такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

          Згідно із ст.85 ГПК України господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками (учасниками).

          Відповідно до ст.4 Закону України "Про власність" тільки власник на свій розсуд користується, володіє і розпоряджається належним йому майном.

          Таким чином, засновники (учасники) товариства не будучи власниками  майна не можуть користуватись, володіти і розпоряджатись цим майном. Засновники (учасники) господарського товариства є лише власниками своїх корпоративних прав, включаючи право на частку у статутному фонді (майні) товариства, як то передбачено ст.167 ГПК України. Право на майно самого товариства засновники (учасники) отримують у разі ліквідації товариства, виділення частки в натурі, у разі виходу із складу. Засновники (учасники) можуть приймати участь в управлінні товариством в розумінні ст.89 ГПК України, але це не породжує у них права власності на майно товариства.

          Виходячи із наведеного, засновники позивача не можуть укладати договори або надавати дозвіл директору на укладення договорів від їх імені. Наявність у договорах фрази, "Ми засновники СТОВ "Матусів" суд вважає відсутністю необхідних правових знань осіб, що уклали договори. Тому дозвіл засновників позивача на відмову директора від договорів не потрібен.

          Суд також не може погодитись із твердженням представників про необхідність зупинення провадження у справі до вирішення Шполянським районним судом всіх спорів, що виникли між засновниками позивача, виходячи із наступниками.

          Всі справи, що розглядаються Шполянським районним судом стосуються бувших засновників позивача Нарадько О.І., Олійника А.В., Мельниченко В.Ф., які на даний час не є засновниками (учасниками) позивача, про що свідчить Статут відповідача у новій редакції, зареєстрований 18 січня 2006 року Шполянською районною державною адміністрацією.

          При зверненні до суду позивачем сплачено державне мито у сумі 279,11 грн., що є правильним, виходячи із заявлених позовних вимог. В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги. Виходячи із змінених позовних вимог позивач повинен сплатити 1622,16 грн. Сума недоплаченого державного мита становить 1343,06 грн. Вказана сума підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

                              Керуючись ст. ст. 49, 82 ГПК України,  суд -

                                                  ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Зобов'язати           Приватне підприємство "Оліана" повернути  Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Матусів" слідуюче майно: автомобіль КАМАЗ реєстраційний номер №24-49, автомобіль КАМАЗ реєстраційний номер №54-15, автомобіль САЗ реєстраційний номер № 59-05, трактор  Т-150К, трактор "Зетор" , гараж для комбайнів, пристосування до комбайну "Кейс" ,  комбайн "Кейс".

          Стягнути з Приватного підприємства "Оліана" с. Матусів, Шполянського району, Черкаської області, код 32903318  на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів" с. Матусів, Шполянського району, Черкаської області, код 03790480 - 27097,78 грн. боргу,  279, 11 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Матусів"  1343,06 грн. державного мита.

СУДДЯ                                                                                В.А. ШВИДКИЙ