Рішення

від 08.09.2014 по справі 906/882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "08" вересня 2014 р. Справа № 906/882/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Стоколос В.В. - наказ № 01/02-11-К від 15.02.11р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріт Групп" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир" (с. Антопіль Андрушівського району)

про стягнення 88063,42 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення за прострочення виконання зобов'язання з відповідача ТОВ "Яромир" на користь позивача ТОВ "ІРІТ ГРУПП" кошти: - заборгованість за договором від 11 березня 2014 року №11 в загальній сумі 88063,42 грн., який складає: основний борг - 44443,60 грн.; штраф - 38218,40 грн.; пеня - 1887,33 грн.; три відсотки річних - 314,15 грн.; втрати від інфляції - 265,73 грн.

01.09.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 88554,88грн., з яких: 44443,60 грн. основного боргу, 1887,33 грн. пені ; 314,15 грн. 3% річних; 3688,82 грн. інфляційних та 38220,98грн.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 88554,88грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.60).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2014 року між ТОВ "Іріт Груп" (Продавець, позивач) та ТОВ "Яромир" (Покупець, відповідач) укладено Договір №11 (а.с.7-9), за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, що вказаний в цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата товару, вказаного в рахунках на постачання товару, має бути перерахована продавцю з моменту надання рахунку.

На виконання умов договору №11 від 11.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 174735,90грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними №19 від 12.03.2014р., №26 від 18.03.2014р., №31 від 28.03.2014р. (а.с.10,12,14).

Відповідач за отриманий товар провів оплату частково на суму 130292,30грн. (а.с.26-51).

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 44 443,60грн. (174 735,90грн. - 130 292,30грн.).

28.05.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №01, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 44443,60грн. на протязі 10 днів з моменту її отримання , проте останній залишив її без відповіді та задоволення (а.с.16-17).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду їз позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 5.1 договору визначено, що оплата товару, вказаного у рахунку на постачання має бути перерахована продавцю з моменту надання рахунку.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 44443,60грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1887,33грн. за період з 01.04.2014р. по 25.06.2014р. та штраф у розмірі 38220,98грн.

Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочку платежу сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу. Окрім пені, покупець, у разі прострочення розрахунків за цим договором більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 1 (один) процент від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені , суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 1887,33грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Однак, господарський суд вважає, що штраф у розмірі 38218,40грн. нарахований необґрунтовано виходячи з наступного.

Як встановлено судом, п.9.2 Договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу, а саме: у разі прострочення розрахунків більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 1 (один) процент від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

В розумінні ст.549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу, є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Виходячи з правового аналізу вищенаведеної норми, господарський суд дійшов висновку, у даному випадку правомірним буде нарахування штрафу у розмірі 1 % від суми невиконаного зобов'язання, що складає 444,44грн. В позові щодо стягнення 37776,54грн. (38220,98грн. - 444,44грн.) штрафу слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 314,15грн. 3% річних та 3688,82грн. інфляційних, нараховані за період з 01.04.2014р. по 25.06.2014р

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок позивача прийшов до висновку, що річні в розмірі 314,15грн. та інфляційні в сумі 3688,82грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 50778,34грн., з яких: 44 443,60 грн. основного боргу, 1887,33 грн. пені, 314,15 грн. 3% річних, 3688,82 грн. інфляційних нарахувань та 444,44грн. штрафу.

Разом з тим, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 37776,54грн. штрафу.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир" (13414, с.Антопіль, Андрушівський р-н, вул.Жовтнева, 7, код 34747196)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріт Групп" (10001, м. Житомир, вул.Бородія, 49, код 36389466)

- 44443,60 грн. боргу;

- 1887,33 грн. пені;

- 314,15 грн. 3% річних;

- 3688,82 грн. інфляційних нарахувань;

- 444,44грн. штрафу;

- 1047,62грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 37776,54грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.09.2014 р.

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)