Рішення

від 18.08.2014 по справі 911/2236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № 911/2236/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогарант АВ» про стягнення 64 040, 00 грн. за участю представників:

від позивача: Галай О.О.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вартості переданого в лізинг обладнання за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. у розмірі 64 040, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.07.2014 р.

10.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідні листи вих. № 1715/1 від 10.07.2014 р. (вх. № 13469/14 від 10.07.2014 р.) та вих. № 1715 від 10.07.2014 р. (вх. № 13470/14 від 10.07.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/2236/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.08.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням ним вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 1715/2 від 18.08.2014 р. (вх. № 16780/14 від 18.08.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Присутній у судовому засіданні 18.08.2014 р. представник позивача надав суду заяву б/н від 18.08.2014 р. (вх. № 16853/14 від 18.08.2014 р.). у якій в зв'язку з допущеною помилкою в прохальній частині позовної заяви, просить суду вважати п. 1 прохальної частини викладеним в такій редакції: « 1. Стягнути з відповідача на користь позивача вартість переданого в лізинг обладнання в сумі 64 112, 00 грн.».

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.08.2014 р. судом, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.10.2012 р. між сторонами укладено договір оперативного лізингу № 10-014/1, за умовами якого позивач зобов'язався передати належне йому на праві власності обладнання у виключне строкове і платне, строком з 19.11.2012 р. до 19.11.2014 р., користування відповідачу, а останній - прийняти його з метою використання тільки на авторизованих масло-замінних пунктах, згідно з Угодою про спільну участь в рамках програми MOBIL1 ЦЕНТР, яку було укладено між сторонами цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору детальний опис та характеристики обладнання міститься в специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 1.3 договору вартість обладнання становить суму еквівалентну 4 000, 00 євро, що в перерахунку по курсу НБУ станом на дату укладання договору становить 42 000, 00 гривень.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передання обладнання позивачем відповідачу проводиться не пізніше 19.11.2012 р., про що складається акт приймання-передачі обладнання.

Відповідно до п. 3.2 договору обладнання протягом усього строку дії цього договору є власністю позивача.

Згідно з п. 3.3 договору право користування обладнанням належить відповідачу тільки на умовах, зазначених в цьому договорі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач, за користування обладнанням, протягом всього строку цього договору, щомісяця сплачує позивачу лізингові платежі.

Відповідно до п. 4.2 договору черговий лізинговий платіж сплачується за кожний календарний місяць користування обладнанням, протягом 5 робочих днів наступного місяця.

Згідно з п. 4.3 договору розмір лізингового платежу за кожний календарний місяць користування майном становить суму еквівалентну 167, 00 євро.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що лізингові платежі перераховуються на банківський рахунок позивача, по курсу євро до гривні, встановленого Українською міжбанківською валютною біржею на дату виставлення рахунку.

Відповідно до п. 4.5 договору загальна сума лізингових платежів становить суму еквівалентну 4 000, 00 євро, що в перерахунку по курсу євро до гривні, встановленого Українською міжбанківською валютною біржею, станом на дату укладання договору становить 42 000, 00 гривень. Загальна сума лізингових платежів у гривні не є остаточною, а може збільшитися або зменшитися за рахунок коливань курсу євро до гривні.

Згідно з п. 5.1 договору позивач має право вимагати сплати залишкової вартості переданого обладнання, якщо відповідач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків та/або якщо відповідач протягом двох місяців не виконує умови п. 1.4 договору поставки № 10-014 від 17.10.2012 р., укладеного між сторонами цього договору.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього договору та закінчується 19.11.2014 р., але не раніше ніж сторони виконають взяті на себе зобов'язання згідно цього договору.

Специфікацією, яка є додатком № 1 до договору оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р., сторони визначили найменування обладнання, його кількість, ціну та загальну суму.

На виконання умов договору оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. позивач передав, а відповідач прийняв обладнання, про що сторони склали акти прийому-передачі від 08.11.2012 р. та від 26.11.2012 р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Копії зазначених актів долучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу наступні рахунки для сплати лізингових платежів: № 3109 від 29.11.2012 р. на суму 1 770, 20 грн., № 3206 від 28.12.2012 р. на суму 1 790, 24 грн., № 8 від 30.01.2013 р. на суму 1 837, 00 грн., № 106 від 27.02.2013 р. на суму 1 803, 60 грн., № 202 від 28.03.2013 р. на суму 1 753, 50 грн., № 301 від 29.04.2013 р. на суму 1 783, 56 грн., № 400 від 30.05.2013 р. на суму 1 770, 20 грн., № 499 від 26.06.2013 р. на суму 1 788, 57 грн., № 597 від 30.07.2013 р. на суму 1 806, 27 грн., № 691 від 29.08.2013 р. на суму 1 816, 96 грн., № 787 від 27.09.2013 р. на суму 1 850, 36 грн., № 892 від 31.10.2013 р. на суму 1 875, 41 грн., № 997 від 29.11.2013 р. на суму 1 867, 06 грн., № 1087 від 25.12.2013 р. на суму 1 887, 10 грн., № 18 від 31.01.2014 р. на суму 1 976, 53 грн., № 96 від 27.02.2014 р. на суму 2 621, 90 грн., № 178 від 31.03.2014 р. на суму 2 638, 60 грн., № 262 від 30.04.2014 р. на суму 2 705, 40 грн., № 347 від 30.05.2014 р. на суму 2 738, 80 грн., № 441 від 26.06.2014 р. на суму 2 715, 42 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач жодного лізингового платежу по вищезазначених рахунках не сплатив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 023 від 19.02.2014 р. про оплату, на підставі п. 5.1 договору оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р., протягом трьох робочих днів вартості переданого в лізинг обладнання в сумі 4 000, 00 Євро по середньому курсу гривні до євро, встановленому на дату оплати. В підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем до суду надано фіскальний чек № 2256 від 19.02.2014 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не було виконано свого договірного зобов'язання щодо сплати вартості переданого в лізинг обладнання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання не з'явився і своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. суду не надав.

Згідно з п. 5.1 договору позивач має право вимагати сплати залишкової вартості переданого обладнання, якщо відповідач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується те, що відповідачем не сплачувалися лізингові платежі за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. та те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату, на підставі п. 5.1 договору оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р., вартості переданого в лізинг обладнання в сумі 4 000, 00 Євро по середньому курсу гривні до євро, встановленому на дату оплати, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок перед позивачем щодо сплати вартості переданого в лізинг обладнання у розмірі 4 000, 00 Євро.

Стаття 627 Цивільного кодексу України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випаду зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №16/23пд/2011.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 вищевказаного Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з п. 1.3 договору вартість обладнання становить суму еквівалентну 4 000, 00 євро, що в перерахунку по курсу НБУ станом на дату укладання договору становить 42 000, 00 гривень.

Відповідно до п. 4.5 договору загальна сума лізингових платежів становить суму еквівалентну 4 000, 00 євро, що в перерахунку по курсу євро до гривні, встановленого Українською міжбанківською валютною біржею, станом на дату укладання договору становить 42 000, 00 гривень. Загальна сума лізингових платежів у гривні не є остаточною, а може збільшитися або зменшитися за рахунок коливань курсу євро до гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, офіційний курс гривні до євро, що визначений НБУ станом на день подання даного позову складає 16, 028 грн. за 1 євро. Таким чином, вартість переданого в лізинг обладнання за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. в розмірі 4 000, 00 євро на день подання позову становить суму еквівалентну 64 112, 00 грн.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що вартість переданого в лізинг обладнання за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. на час прийняття рішення відповідачем не сплачена, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 112, 00 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогарант АВ» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 51, ідентифікаційний код - 36107715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весма» (01021, місто Київ, вулиця М.Грушевського, 28/2, н/п № 43, ідентифікаційний код - 32250025) 64 112 (шістдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн. 00 коп. вартості переданого в лізинг обладнання за договором оперативного лізингу № 10-014/1 від 17.10.2012 р. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 05.09.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак