Рішення

від 18.06.2014 по справі 522/5240/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5240/14-ц

Провадження № 2/522/5151/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем УКРАЇНИ

« 18» червня 2014 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання - Мітяєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР ЕЛЕКТРО» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, які нараховані, але не виплачені, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 6 704 гривні 18 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3 584 гривні 23 копійки, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 7 917 гривень 38 копійок, збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 280 гривень 13 копійок та відшкодування завданої невиплатою заробітної плати моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на підприємстві відповідача на посаді інженера відділу проектування АСУТП, зв'язку та АСКОЕ. 09 грудня 2013 року вказані трудові відносини припинено за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, що підтверджується записом в трудовій книжці та наказом про звільнення з роботи від 09 грудня 2013 року № 29-K. В порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідачем не проведений повний розрахунок з позивачем по всіх сумах, які належать йому при звільнені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився неодноразово та повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Позивачем подано заяву, якою проти ухвалення заочного рішення він не заперечує, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

Як вбачається з трудової книжки, позивач працював у ТОВ «ЛБР ЕЛЕКТРО» з 04 листопада 2011 року до 09 грудня 2013 року відповідача на посаді інженера відділу проектування АСУТП, зв'язку та АСКОЕ. На підставі наказу № 29-к від 09 грудня 2013 року його звільнено з цього підприємства, проте відповідачем не здійснено всіх виплат позивачу, що належні йому до сплати при звільненні.

У відповідності до норм статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Згідно зі ст. ст. 116-117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Таким чином, обов'язок виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

У порушення вимог законодавства України, ТОВ «ЛБР ЕЛЕКТРО» не виплатило позивачу всіх сум, що належали йому до сплати.

Також судом встановлено, що відповідачем відмовлено позивачу у наданні довідки про суму заборгованості по заробітній платі, проте, позивачем, здійснено розрахунок вказаної суми заборгованості. В обґрунтування цього розрахунку, позивач вказував на суму окладу, що відображений у штатному розкладі співробітників ТОВ «ЛБР ЕЛЕКТРО» від 10 вересня 2013 року (а.с. 12) та довідку про середню заробітну плату від 09 грудня 2013 року (а.с. 14).

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 09 грудня 2013 року середньоденний заробіток позивача складає 108,08 гривень.

Відповідно до вказаного розрахунку про нараховану, але не виплачену заробітну плату, затримка виплати заробітної плати з вини відповідача на час звернення до суду, з урахуванням вихідних, складає 79 днів (з 01.10.2013 року до 09.12.2013 року; з 04.10.2013 року до 03.11.2013 року; з 04.11.2013 року до 09.12.2013 року).

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу за час затримки виплати заробітної плати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку суму у розмірі 6 704,18 гривень.

Щодо стягнення компенсації, за невикористанні дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що відповідачем, у порушення норм чинного законодавства України, не здійснено розрахунок з позивачем щодо компенсаційних виплат при звільненні ОСОБА_1 за невикористанні дні щорічної відпустки. Кількість вказаних днів, за твердженням позивача, становить 26 днів, зазначене не спростовано відповідачем.

При цьому, суд критично ставиться до розрахунку, наданого суду позивачем, оскільки при його здійсненні показник середньоденного заробітку було завищено - до 137,86 гривень. Проте, відповідно до довідки про середню заробітну плату від 09 грудня 2013 року вказаний показник складає 108,08 гривень.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини), не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Таким чином, сума компенсації, за невикористанні дні щорічної відпустки підлягає стягненню на користь позивача та становить розмір в 2 810,08 гривень (26 х 108,08 = 2 810,08).

Щодо компенсації суми втраченої частини доходів у зв'язку з порушенням термінів розрахунку.

Згідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до правил Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» підприємством повинна бути проведена компенсація втрати частини заробітної плати працівникам у випадку затримки виплати нарахованої заробітної плати, незалежно від того, чи був винний роботодавець.

Наведене свідчить про те, що затримка розрахунку при звільненні позивача мала місце з вини відповідача і з останнього підлягає стягненню сума втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів розрахунку з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 (1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. N 692 (692-99-п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, наданий позивачем розрахунок відповідає правилу статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». За цим розрахунком сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів розрахунку складає 280,13 гривень ((4097 грн. х 3,456 + 2048,5 грн. х 2,88 + 558,68грн. х 1.92 + 3584,23грн. х 1.92) /100 = (14159,23 + 5899,68 + 1072,67+ 6881,72) /100 = 280,13 грн.).

Стосовно вимог відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У такому випадку обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Судом встановлено, що в результаті неправомірної поведінки відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, що знайшла прояв у фізичних та душевних стражданнях, оскільки було порушено нормальні умови життя позивача, що в результаті відобразилось на його стані здоров'я, емоційному та психологічному стані душевного комфорту. Через протиправну недоплату належних до сплати працівнику при звільненні сум позивач зазнав нервову напругу, ОСОБА_1 змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, судом взято до уваги характер порушення, ступінь вини осіб, безпосередніми діями яких завдано моральної шкоди та з урахуванням розумності, справедливості та адекватності, суд визнає обґрунтованою суму стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1000,0 гривень.

Таким чином загальна сума стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, які нараховані, але не виплачені, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати складає 9794,39 гривень (6704,18+2810,08+280,13).

У задоволенні решти позовних вимог суд має відмовити з причини їх неналежного обґрунтування.

Враховуючи задоволення позову, а також звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду, суд має стягнути суму судового збору у розмірі 243,60 гривень з відповідача на користь держави за результатами розгляду справи.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст. ст. 3-4, 10-11, 15, 16, 60, 88, 109, 118, 169, 208-209, 212- 215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, ст. 11, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. 83, 115-117, 237-1, 238 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР Електро» про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, які нараховані, але не виплачені, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати та відшкодування завданої моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 35458931, МФО 351005) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) заборгованість по виплатам, що належать працівнику при звільненні у розмірі 9 794 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) гривень 39 копійок, з яких:

заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - 6 704 (шість тисяч сімсот чотири) гривні 18 копійок;

заборгованість за затримку виплати заробітної плати - 280 (двісті вісімдесят) гривень 13 копійок;

заборгованість по компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки - 2 810 (дві тисячі вісімсот десять) гривень 08 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 35458931, МФО 351005) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на відшкодування завданої моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР ЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 35458931, МФО 351005) в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії

СУДДЯ С.О. Погрібний

18.06.2014